Рішення № 134964899, 16.03.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/7224/25

Провадження 2/206/787/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м.Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого судді: Малихіної В.В.

При секретарі: Тимченко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Факт смерті останньої підтверджується свідоцтвом про смерть від 31 жовтня 2024 року серії НОМЕР_1 виданого Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 2/3 квартири, загальною площею 60,9 кв. м, житловою площею 36,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/3 частина спадкової квартири належить позивачці на праві приватної власності. Позивач, мала дівоче прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 01 серпня 1968 року серії НОМЕР_2 виданого Дзержинським ЗАГС та свідоцтва про одруження від 26 лютого 1994 року серії НОМЕР_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 , - є рідною донькою ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем після смерті матері. До моменту її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), незважаючи на реєстрацію за іншою її адресою в місті Торецьку (колишня назва Дзержинськ) мати мешкала разом із сім`єю. 03.02.2023 року під час чергового обстрілу з боку ворога квартира АДРЕСА_2 отримала руйнування і стала непридатною для подальшого мешкання. У відповідності до Порядку подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, затвердженого постановою КМУ №380 від 26 березня 2022 року її мати як власник зруйнованого житла через електронний застосунок Дія зареєструвала цей факт та отримала від працівників Торецького ЦНАП Донецької області зареєстроване паперове повідомлення від 09.03.2023 року за № 000000358284-02 про внесення відомостей про знищене нерухоме майно.

У тексті повідомлення визначено що, для проживання та експлуатації квартира у багатоповерховому будинку в подальшому неможлива. Станом на 03.02.2023 року її мати ОСОБА_2 почала проживати/мешкати разом з нею за адресою її реєстрації в АДРЕСА_3 . Отже ця обставина визначає, що з лютого 2023 року до кінця липня 2023 року спадкодавець проживав разом ці спадкоємцем за однією адресою, маючи іншу адресу реєстрації.

Спадкоємець ОСОБА_1 не зверталась із заявою до нотаріуса протягом 6-ти місячного терміну після відкриття спадщини, оскільки позивачка постійно проживала разом з матір`ю на час її смерті, тому вважала, що є такою, що прийняла спадщину. У листопаді 2025 року з метою оформлення спадщини вона звернулася до приватного нотаріуса Бучанського районного округу Київської області Чернявської І. В., проте остання постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2025 року відмовила мені у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність особи (спадкоємця), місце проживання якого зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем. У тексті постанови приватний нотаріус зазначила, що 07 листопада 2025 року цим приватним нотаріусом за заявою ОСОБА_1 було заведено спадкову справу за № 28/2025, щодо майна померлої ОСОБА_2 , останнім постійним зареєстрованим місцем проживання зазначено адресу належного їй майна АДРЕСА_1 , інших зареєстрованих осіб за цією адресою не зазначено. Просила суд ухвалити рішення, яким встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири за АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 22.12.2025 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 20.01.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримувала позовні вимоги та просила їх задовольнити на підставі викладених обставин.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву відповідно до якої просив провести розгляд справи за відсутності представника Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Факт смерті останньої підтверджується свідоцтвом про смерть від 31 жовтня 2024 року серії НОМЕР_1 виданого Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 2/3 квартири, загальною площею 60,9 кв. м, житловою площею 36,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/3 частина спадкової квартири належить позивачці на праві приватної власності.

Позивач, мала прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 01 серпня 1968 року серії НОМЕР_2 виданого Дзержинським ЗАГС та свідоцтвом про одруження від 26 лютого 1994 року серії НОМЕР_3 , з яких вбачається, що остання змінила прізвище на ОСОБА_4 .

До моменту смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), незважаючи на реєстрацію за іншою адресою в місті Торецьку (колишня назва Дзержинськ) мати мешкала разом із сім`єю.

03.02.2023 року під час чергового обстрілу з боку ворога квартира АДРЕСА_2 отримала руйнування і стала непридатною для подальшого мешкання.

У відповідності до Порядку подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, затвердженого постановою КМУ №380 від 26 березня 2022 року її мати як власник зруйнованого житла через електронний застосунок Дія зареєструвала цей факт та отримала від працівників Торецького ЦНАП Донецької області зареєстроване паперове повідомлення від 09.03.2023 року за № 000000358284-02 про внесення відомостей про знищене нерухоме майно.

У тексті повідомлення визначено що, для проживання та експлуатації квартира у багатоповерховому будинку в подальшому неможлива. Станом на 03.02.2023 року її мати ОСОБА_2 почала проживати/мешкати разом з позивачкою за адресою її реєстрації в АДРЕСА_3 . Отже ця обставина визначає що з лютого 2023 року до кінця липня 2023 року спадкодавець проживав разом ці спадкоємцем за однією адресою, маючи іншу адресу реєстрації.

Позивач посилається на ті обставини, що не зверталась із заявою до нотаріуса протягом 6-ти місячного терміну після відкриття спадщини, оскільки позивачка постійно проживала разом з матір`ю на час її смерті, тому вважала, що є такою, що прийняла спадщину.

У листопаді 2025 року з метою оформлення спадщини вона звернулася до приватного нотаріуса Бучанського районного округу Київської області Чернявської І. В., проте остання постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2025 року відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність особи (спадкоємця), місце проживання якого зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Відповідно до постанови приватний нотаріус зазначила, що 07 листопада 2025 року цим приватним нотаріусом за заявою ОСОБА_1 було заведено спадкову справу за № 28/2025, щодо майна померлої ОСОБА_2 , останнім постійним зареєстрованим місцем проживання зазначено адресу належного їй майна АДРЕСА_1 , інших зареєстрованих осіб за цією адресою не зазначено.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217- 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20; від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, провадження № 61-3620св21; від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути будь-які документи зміст яких або обставини за якими воні отримані дають змогу суду визнати факт про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Таким чином для позивачки предметом доказування за цим позовом є встановлення факту проживання, саме проживання спадкоємця постійно разом зі спадкодавцем за однією адресою у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у місті Торецьку Донецької області.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які надані позивачем для оцінювання судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, провадження № 61-44149св18; від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, провадження №61-2387св22; від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23, провадження № 61-10383св24.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, окрім позивача, інших спадкоємців, які б в установленому законом порядку звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку передбаченому ст. 1269 ЦК України, та спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, не має. Спадковий договір від імені спадкодавця не укладався.

Враховуючи положення ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Основними положеннями Конституції, а саме статті 41 та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, позивач звернувшись до приватного нотаріуса, із заявою про прийняття спадщини в листопаді 2025 року, із метою отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , не змогла отримати вищевказане свідоцтво на майно, яке належало померлій, а саме 2/3 квартири, хагальною площею 60,9 кв.м. житловою площею 36,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у позивача як єдиного спадкоємця, який прийняв спадщину шляхом спільного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відсутні докази на підтвердження вищезазначеного.

Крім встановлених в судовому засіданні обставин, обставини зазначені позивачем також підтверджуються копією свідоцтва про право власності на житло від 10.01.1994 року, іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України (в редакції від 16 січня 2003 року), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи матеріали справи в їх сукупності, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, у зв`язку з чим приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 315, 392, 1218, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири за АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області: ЄДРПОУ 44272449, місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Стуса Василя, 24А.

Суддя В.В. Малихіна