Рішення № 134963183, 17.03.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1669/25

Провадження 2/681/194/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши в місті Полонному в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В грудні 2025 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (далі - ТОВ «Укр кредит фінанс») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що 31.01.2025 ТОВ ««Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (https://creditkasa.com.ua) укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1505-3970, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов цього договору та додаткових угод №№ 1-7 відповідач отримав від позивача кредит у загальній сумі 39700.00 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, знижена процентна ставка 1 % в день, стандартна процентна ставка 1 % в день застосовується протягом 180 календарних днів з дати укладення Договору, 0,75 % за кожен день користування кредитом, починаючи зі 181 календарного дня і до закінчення дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Однак, відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 21.10.2025 за ним утворилась заборгованість в сумі 76306,83 грн, з яких 19989,30 грн прострочена заборгованість за кредитом, 37015,64 грн прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, 18701,89 грн заборгованість за відсотками річними на підставі ст. 625 ЦК України, 600,00 грн заборгованість по комісії.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просить суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

У поданому відзиві відповідач не погодився з позовними вимогами в частині нарахування відсотків та комісій. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що нараховані позивачем суми відсотків та комісій є неспівмірними з тілом кредиту та значно перевищують граничні розміри, встановлені ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою сукупна сума неустойки не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем.

Окрім цього, ОСОБА_1 вказує на несправедливість умов договору у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки нарахування комісії за «обслуговування кредиту» у розмірі 600 грн та застосування надмірно високих відсоткових ставок встановлюють істотний дисбаланс прав на шкоду споживачу.

Також відповідач наголошує, що право кредитодавця на нарахування передбачених договором відсотків припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому подальші нарахування поза межами цього строку вважає безпідставними.

На підставі викладеного відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до вимог про стягнення неустойки, зменшити розмір нарахованих відсотків до розумного рівня та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення комісій.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

10.12.2025 позивач звернувся до Полонського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 97).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

31.01.2025 ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 уклали Договір про відкриття кредитної лінії № 1505-3970 (а.с. 12-22). За умовами цього правочину відповідачу відкрито кредитну лінію для задоволення особистих потреб на засадах строковості, зворотності та платності. Сума наданого кредиту склала 12000.00 грн, а датою видачі коштів є 31.01.2025. Загальний строк кредитування встановлено тривалістю 365 календарних днів з датою повернення 30.01.2026.

Сторони погодили, що плата за користування кредитними коштами складається з комісії за видачу кредиту в розмірі 15.00% від суми виданого кредиту та відсотків за користування. Тип процентної ставки визначено як фіксований. Стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування протягом перших 180 днів та 0,75% за кожен день, починаючи з 181-го дня до закінчення строку дії договору. На дату укладення договору реальна річна процентна ставка складала 4475.60%, а денна процентна ставка - 0.914%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на весь строк становить 52050.00 грн.

Порядок повернення коштів передбачає поділ строку кредитування на базові періоди по 14 календарних днів кожен. Позичальник зобов`язаний сплачувати нараховані проценти та комісію не пізніше останнього дня відповідного базового періоду шляхом внесення обов`язкового платежу. Кредитодавець також рекомендував здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду, а саме до 13.02.2025, що згідно з розрахунком склало б 15480.00 грн разом із нарахованими відсотками та комісією.

У межах програми лояльності позичальнику надавалося право на застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1.00% на день протягом перших 180 днів за умови своєчасного виконання зобов`язань за договором. У випадку порушення строків оплати нарахування відсотків здійснюється за стандартною ставкою до моменту повного погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 8.2 договору, у разі прострочення виконання грошових зобов`язань, позичальник несе відповідальність згідно зі статтею 625 ЦК України у вигляді сплати 73000% річних від суми заборгованості. При цьому нарахування таких відсотків обмежено 1% від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення. Сукупна сума нарахованих відсотків річних та інших платежів за порушення зобов`язань за цим договором не може перевищувати половини суми отриманого кредиту.

Відповідач підписав вказаний електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8590, цим самим погодився з умовами відкриття кредитної лінії.

На підставі Додаткової угоди від 04.02.2025 відповідачу надано додаткові грошові кошти в сумі 3000,00 грн. Комісія за видачу додаткових коштів склала 15.00%. Згідно з п.2.11 цієї угоди, строк кредитування становить 365 днів з моменту її укладення. Розрахунок: 04.02.2025 + 365 днів = 03.02.2026 (а.с. 33, зворот - 35).

Згідно з Додатковою угодою від 17.02.2025 позичальнику надано додаткові кошти в сумі 2800,00 грн. Комісія за надання цих коштів - 15.00%. На підставі п. 2.11 строк кредитування оновлено на 365 днів. Розрахунок: 17.02.2025 + 365 днів = 16.02.2026 (а.с. 39, зворот 40).

Відповідно до Додаткової угоди від 23.02.2025 ліміт збільшено на 5000,00 грн. Комісія за видачу - 15.00%. За п. 2.11 строк кредитування встановлено на 365 днів. Розрахунок: 23.02.2025 + 365 днів = 22.02.2026 (а.с. 43, зворот 45).

На підставі Додаткової угоди від 28.02.2025 надано додатково 2200,00 грн. Комісія - 15.00%. Згідно з п. 2.11 строк продовжено на 365 днів. Розрахунок: 28.02.2025 + 365 днів = 27.02.2026 (а.с. 48, зворот 50).

Згідно з Додатковою угодою від 19.03.2025 сума додаткових коштів склала 4000,00 грн. Комісія -15.00%. На підставі п. 2.11 кінцевий строк повернення визначено через 365 днів. Розрахунок: 19.03.2025 + 365 днів = 18.03.2026 (а.с. 53, зворот 55).

Відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2025 надано 6700.00 грн. Комісія за видачу - 15.00%. За п. 2.11 строк кредитування зафіксовано на 365 днів. Розрахунок: 04.04.2025 + 365 днів = 03.04.2026 (а.с. 58, зворот 60).

На підставі останньої Додаткової угоди від 17.04.2025 року ліміт збільшено на 4000.00 грн. Комісія - 15.00%. Згідно з п. 2.11 цією угодою встановлено остаточний строк повернення заборгованості. Розрахунок: 17.04.2025 + 365 днів = 16.04.2026 (а.с. 63, зворот 65).

В усіх випадках нарахування комісії у розмірі 15.00% та оновлення строку кредитування на 365 днів згідно з п. 2.11 є суттєвими умовами, що змінювали параметри основного зобов`язання.

Факт отримання коштів ОСОБА_1 на карту, підтверджується наявними в матеріалах справи інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 30.10.2025 (а.с. 70-74), та квитанцією про перерахування суми кредиту за кредитним договором № 1505-3970 на суму 12000,00 (а.с. 76).

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивач надав суду докази їх перерахування на платіжну картку відповідача, що відображено у довідці ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за договором № 1505-3970. Згідно з цим документом, видача грошових коштів ОСОБА_1 здійснювалася декількома траншами через платіжні системи LiqPay та EasyPay. Зокрема, 31.01.2025 було перераховано основну суму кредиту в розмірі 12000.00 грн (платіж № 2590843780), що підтверджується відповідною квитанцією платіжного сервісу із призначенням платежу «видача кредитних коштів». Надалі, у межах укладених додаткових угод, позивач здійснив перерахування додаткових кредитних коштів, що супроводжувалося нарахуванням комісії у розмірі 15.00% за кожен такий транш. Фактичне надання коштів відбувалося у такі дати та в наступних розмірах: 04.02.2025 перераховано 3000.00 грн, 17.02.2025 - 2800.00 грн, 23.02.2025 - 5000.00 грн, а 28.02.2025 - 2200.00 грн. Процес дофінансування продовжувався і в наступні періоди: 19.03.2025 відповідачу надано 4000.00 грн, 04.04.2025 - 6700.00 грн, а завершальний етап надання коштів відбувся 17.04.2025 - 4000.00 грн кожен (а.с. 75).

Сукупний розмір фактично перерахованих коштів за тілом кредиту, з урахуванням усіх додаткових траншів, становить 39700.00 грн. Перерахування коштів підтверджується внутрішніми реєстрами платіжних систем та довідкою про рух коштів по кредитному рахунку позичальника. Окрім платіжних документів, факт отримання вказаних сум у повному обсязі та наявність заборгованості за тілом кредиту була фактично визнана самим відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Таке визнання обставин відповідачем, у поєднанні з наданими позивачем банківськими квитанціями та витягами з автоматизованих систем обліку, усуває будь-які сумніви щодо реальності отримання ОСОБА_1 кредитних коштів Таким чином, суд вважає доведеним факт виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання грошових коштів у загальній сумі 39700.00 грн у порядку та на умовах, визначених договором та додатковими угодами до нього.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором № 1505-3970 від 31.01.2025 року, встановлено наступні обставини (а.с. 77-80).

Станом на 21.10.2025 загальна заборгованість відповідача становить 76306,83 грн.

Вказана сума складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 19989,30 грн, залишку відсотків у сумі 37015,64 грн, залишку відсотків за ст. 625 ЦК України у сумі 18701,89 грн та залишку комісій у розмірі 600,00 грн.

Нарахування планових відсотків за ставкою 1.00% на день здійснювалося щоденно, починаючи з дати видачі кредиту 31.01.2025.

З 14.10.2025 по 20.10.2025 нарахування відсотків здійснювалося за зниженою ставкою 0.74% на день.

Нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України зафіксовано в періоди з 14.02.2025 по 15.02.2025, з 15.03.2025 по 18.03.2025, 16.04.2025, з 01.05.2025 по 14.05.2025 по 02.08.2025.

Комісії нараховувалися окремими сумами в дати докредитування або на початку розрахункових періодів, зокрема 31.01.2025 (1800,00 грн), 04.02.2025 (450,00 грн), 17.02.2025 (420,00 грн), 23.02.2025 (750,00 грн), 28.02.2025 (330,00 грн), 19.03.2025 (600,00 грн), 04.04.2025 (1005,00 грн) та 17.04.2025 (600,00 грн).

За весь період відповідач здійснив погашення заборгованості на загальну суму 39931,96 грн.

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язується сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмовій форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у повному обсязі належним чином підтверджується сукупністю письмових доказів, наявних у матеріалах справи, а також безпосереднім визнанням цього факту самим відповідачем.

Зокрема, виконання позивачем свого обов`язку щодо надання грошових коштів підтверджується інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 30.10.2025 та квитанцією про перерахування 12000,00 грн й траншів докредитування за договором №1505-3970. Також цей факт доводиться довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту, згідно з якою видача грошових коштів здійснювалася траншами через платіжні системи LiqPay та EasyPay.

Крім того, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 фактично визнав обставину отримання ним кредитних коштів. Його заперечення зводилися виключно до незгоди з розміром нарахованих відсотків, комісій та їх співмірності із сумою основного боргу. Сам же факт отримання тіла кредиту ним жодним чином не оспорювався.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи наведене, а також зіставлення письмових доказів із позицією відповідача, викладеною у відзиві, суд вважає повністю доведеним та безспірним фактом виконання позивачем своїх зобов`язань за договором щодо перерахування кредитних коштів на користь відповідача у загальному розмірі 39700,00 грн.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, щонарахування процентів за користування кредитом проводилось у межах погодженого строку кредитування та за ставками, що повністю відповідають умовам договору.

Так, згідно з пунктом 2.11 останньої Додаткової угоди від 17.04.2025, сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 днів з дати її укладення. Тому, здійснення позивачем нарахувань станом на 21.10.2025 відбувалося в межах діючого строку кредитування.

Крім того, відповідно до пункту 2.8 вказаної Додаткової угоди, сторони чітко погодили, що з дати її укладення нарахування процентів здійснюється на залишок суми кредиту за ставкою 1.00% за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів, та за ставкою 0.74% за кожен день починаючи зі 181-го дня і до закінчення строку дії договору або повного повернення кредиту. Наданий позивачем розрахунок підтверджує неухильне дотримання цих умов: кредитор правомірно нараховував відсотки за ставкою 1.00% на день, а з 14.10.2025 обґрунтовано знизив ставку до 0.74% на день.

Порядок та хронологія погашення відповідачем грошових зобов`язань також відповідають умовам договору та вимогам статті 534 ЦК України. Кошти, внесені відповідачем, позивач правомірно розподіляв у такій черговості: спочатку погашалася заборгованість за комісіями, далі відсотки за статтею 625 ЦК України та планові відсотки за користування кредитом, а залишок коштів зараховувався у рахунок зменшення основного боргу.

За час дії договору відповідач здійснив п`ять платежів на загальну суму 39931.96 грн, які були спрямовані позивачем на погашення заборгованості наступним чином.

14.02.2025 відповідач сплатив 7380,00 грн. З цієї суми на погашення комісії було спрямовано 2250,00 грн, на погашення відсотків за статтею 625 ЦК України спрямовано 150,00 грн, на погашення планових відсотків за користування кредитом зараховано 2130,00 грн, а залишок у розмірі 2850,00 грн зменшив тіло кредиту.

27.02.2025 відповідач вніс платіж у розмірі 5502,00 грн. Із зазначеної суми 1170,00 грн пішло на погашення комісії, 2137,50 грн зараховано в рахунок погашення планових відсотків, а решта 2194,50 грн спрямована на погашення основного боргу.

18.03.2025 сума платежу відповідача склала 8910,97 грн. З них позивач відрахував 330,00 грн на погашення комісії, 798,24 грн спрямовано на закриття відсотків за статтею 625 Цивільного кодексу України, 3791,64 грн зараховано як планові відсотки, а суму 3991,09 грн спрямовано на зменшення тіла кредиту.

01.04.2025 відповідач перерахував 10072,74 грн. З цього платежу на закриття комісії було спрямовано 600,00 грн, на погашення планових відсотків пішло 2794,96 грн, а на тіло кредиту зараховано залишок у розмірі 6677,78 грн.

16.04.2025 відповідач здійснив останній платіж на суму 8066,25 грн. Під час його розподілу на погашення комісії було спрямовано 1005,00 грн, на погашення відсотків за статтею 625 Цивільного кодексу України відраховано 199,87 грн, на закриття планових відсотків пішло 2864,05 грн, а сума 3997,33 грн спрямована на погашення основного боргу.

На підставі наведеного розподілу платежів, суд погоджується з кінцевими показниками заборгованості, оскільки вони є арифметично правильними.

Відхиляючи доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо безпідставності нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування суд зазначає таке.

Дійсно, відповідно до сталої судової практики та висновків Великої Палати Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, строк кредитування за спірним договором на момент здійснення нарахувань не сплив.

Так, 17.04.2025 року між сторонами було укладено останню Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії № 1505-3970. Відповідно до пункту 2.11 вказаної Додаткової угоди, сторони за взаємною згодою домовились продовжити строк кредитування до 365 (триста шістдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього, строк кредитування за Договором було продовжено, а кінцевим строком повернення кредиту визначено 16.04.2026.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості сформований станом на 21.10.2025. Тобто всі нарахування планових відсотків за користування кредитними коштами, відображені у розрахунку, здійснювалися виключно в межах дії погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, позивач нараховував відсотки за користування кредитом правомірно, не виходячи за межі встановленого договором строку. З огляду на це, обставини даної справи суттєво відрізняються від обставин справи № 310/11534/13-ц, на яку посилається відповідач, оскільки у спірних правовідносинах строк кредитування не закінчився. Тому аргументи відповідача в цій частині є необґрунтованими та судом відхиляються.

Щодо доводів відповідача про незаконність, неспівмірність та надмірно високий розмір нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Як встановлено судом та підтверджується умовами укладеного між сторонами договору і додаткових угод до нього, плата за користування кредитними коштами була встановлена у вигляді фіксованої процентної ставки на рівні 1,00 % за кожен день користування. Щобільше, згідно з наданим позивачем розрахунком, з 14.10.2025 позивачем застосовувалась знижена процентна ставка у розмірі 0,74 % на день.

Таким чином, погоджений сторонами та фактично застосований позивачем розмір денної процентної ставки (1,00 % та 0,74 %) не перевищує встановлену законом максимальну межу (1 %).

Нарахування планових відсотків за користування кредитом здійснено позивачем із чітким дотриманням вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Тому твердження відповідача про те, що розмір відсоткової ставки є незаконним та встановлює істотний дисбаланс прав на шкоду споживачу, є безпідставними та прямо спростовуються нормами чинного законодавства.

Щодо заборгованості за тілом кредиту судом встановлено, що загалом відповідачу було надано кредитних коштів на суму 39700,00 грн. Завдяки вищевказаним п`яти платежам відповідач сукупно погасив тіло кредиту на суму 19710,70 грн. Таким чином, непогашений залишок основного боргу становить 19989,30 грн.

Щодо заборгованості за відсотками встановлено, що кредитором за весь період було нараховано відсотків на суму 50733,79 грн. Із внесених платежів відповідач сукупно погасив планових відсотків на суму 13718,15 грн. Відповідно, залишок непогашених відсотків складає 37015,64 грн.

Щодо нарахувань за статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що їх загальний обсяг за період дії договору склав 19850,00 грн. Внаслідок зарахування коштів із платежів відповідача було погашено 1148,11 грн. Тому залишок заборгованості за цим нарахуванням становить 18701,89 грн.

Щодо заборгованості за комісіями встановлено, що сукупно за видачу коштів було нараховано 5955,00 грн. З коштів відповідача було сукупно погашено комісій на суму 5355,00 грн, внаслідок чого непогашений залишок за комісіями дорівнює 600,00 грн.

Однак суд погоджується з доводами відповідача щодо незаконності нарахування за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України та комісією.

Розв`язуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 18701,89 грн за договором, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки нарахування позивачем заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України за договором здійснювалось під час дії воєнного стану, таке нарахування не відповідає вимогам закону, а заявлена до стягнення сума 18701,89 грн задоволенню не підлягає.

При виборі й застосуванні норми права до зазначених правовідносин суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №161/11703/22, де наголошено, що вказана норма закону прямо звільняє позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Крім того, судом встановлено, що із загальної суми здійснених відповідачем платежів позивачем було безпідставно зараховано 1148,11 грн на погашення відсотків за ст. 625 ЦК України. Оскільки нарахування таких відсотків у період воєнного стану заборонено законом, вказана сума (1148,11 грн) підлягає перерахунку та зарахуванню в рахунок погашення правомірно нарахованих планових відсотків за користування кредитом.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії суд зазначає наступне.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог закону щодо його дійсності (стаття 203 ЦК України). Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц та постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

З матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору та додаткових угод передбачено стягнення комісії за надання (видачу) кредиту у розмірі 15% від суми кредиту. Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Таким чином умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Тому вимога про стягнення з відповідача залишку комісії у розмірі 600,00 грн задоволенню не підлягає.

Крім того, судом встановлено, що із платежів відповідача позивачем було безпідставно зараховано 5355,00 грн на погашення вказаної комісії. Зазначена сума (5355,00 грн) також підлягає перерахунку та зарахуванню в рахунок погашення правомірно нарахованих планових відсотків за користування кредитом.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума простроченої заборгованості за нарахованими відсотками (1148,11 грн) та сплачені кошти за комісією (5355,00 грн). Після перерахунку сума заборгованості за відсотками становить 30512,53 грн (37015,64 - 1148,11 - 5355,00).

Ураховуючи викладене, оскільки відповідач не сплатив заборгованість за кредитним договором, необхідно задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 50501,83 грн, з яких: 19989,30 грн - прострочена заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 30512,53 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

5.Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України враховує пропорційність задоволених вимог.

Позов заявлено з ціною 76306,83 грн, а підлягає задоволенню на суму 50501,83 грн, що складає 66,18% (50501,83 х 100 : 76306,83). Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1603,14 грн судового збору (2422,40 : 100 х 66,18%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141-142, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1505-3970 від 31.01.2025 в сумі 50501 (п`ятдесят тисяч п`ятсот одна) грн 83 коп., з яких 19989,30 грн - прострочена заборгованість за основним боргом, 30512,53 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати по сплаті судового збору в сумі 1603 (одна тисяча шістсот три) грн 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 17.03.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК