Ухвала суду № 134962214, 19.03.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/10289/19

Провадження №6/463/36/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Личаківський районний суд міста Львова

у складі:

головуючої судді Бобрової Ю.Ю.

з участю секретаря Назара Р.М.

заявниці ОСОБА_1

представниці заявниці Галаси Ж.Т.

представниці позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Львова заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Львівська міська рада про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Львівська міська рада про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення.

В обґрунтування заяви заявниця покликається на те, що рішенням у справі №463/10289/19 Личаківським районним судом м. Львова постановлено виселити її з квартири АДРЕСА_1 . Указане рішення набрало законної сили. Однак, на момент звернення із вказаною заявою до суду, у неї склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме: вона є особою похилого віку, тяжко хворіє, як пенсіонерка знаходиться у вкрай важкому фінансовому становищі, адже для виселення необхідно найняти транспорт та вантажників для вивезення із квартири меблів, побутової техніки та її речей.

Зазначає, що в Україні введено воєнний стан, що в свою чергу утруднює виконання рішення суду, адже найняти транспорт та вантажників, коли майже всі молоді чоловіки мобілізовані є вкрай важко. Вона є інвалідок третьої групи. У зв`язку з тяжким станом здоров`я їй вкрай необхідне термінове операційне втручання, що підтверджується відповідним скеруванням, а після проведення операційних втручань необхідною є післяопераційна реабілітація. З огляду на наведене, не має змоги виконати рішення суду на даний час.

Просила суд відстрочити виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/10289/19 від 07.08.2023 строком до одного року.

У судовому засіданні заявниця та її представниця заяву підтримали, просили суд її задовольнити.

Представниця позивача проти задоволення заяви заперечила, відзначивши, що у заявниці є інше житло, зокрема трикімнатна квартира у АДРЕСА_2 . Відповідачці вже надавався раніше строк для добровільного виконання вказаного рішення, однак вона його не виконала. Поведінку заявниці (відповідачки) слід розцінювати як намагання затягнути виконання рішення суду.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07.08.2023 виселено ОСОБА_1 із самовільно зайнятого приміщення квартири АДРЕСА_1 . Указане рішення набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Розділом VI ЦПК України врегульовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3-4 статті 435 ЦПК України).

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Тлумачення положень вищевказаної правової норми дає підстави дійти висновку, що питання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об`єктивними ускладненнями при виконанні судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 435 ЦПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року, справа № 2-55/10.

Крім того, право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Заявниця за підставу для відстрочення виконання рішення суду вказує на те, що є особою похилого віку, тяжко хворіє, потребує оперативного втручання; як пенсіонерка знаходиться у вкрай важкому фінансовому становищі, адже для виселення необхідно найняти транспорт та вантажників для вивезення із квартири меблів, побутової техніки та її речей. Водночас такі обставини не є обставиною, яка в розумінні положень ст. 435 ЦПК України є підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статей 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заявницею не обґрунтовано винятковості випадку, у зв`язку з яким можливо відстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено жодних обставин, які б свідчили про істотне ускладнення або неможливість виконання рішення, а відтак, і про необхідність відстрочення такого.

Суд зазначає, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Судове рішення (постанова, ухвала) це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Разом з тим, заявницею не надано достатніх доказів на підтвердження виникнення виключних обставин, які б в розумінні статті 435 ЦПК України давали б підстави для відстрочки виконання рішення суду.

Ба більше, як слідує із долученої в судовому засіданні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заявниця є власницею іншого житла, зокрема трикімнатної квартири у АДРЕСА_2 .

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 258, 259, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду Личаківського районного суду від 07.08.2023 у цивільній справі №463/10289/19 за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Львівська міська рада про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення по справі №463/10289/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено, підписано і проголошено 19.03.2026.

Суддя Юлія БОБРОВА