Рішення № 134961607, 19.03.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2739/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

секретаря судового засідання Камілли В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» в якому просить скасувати незаконно нараховану їй відповідачем плату за послуги водопостачання та водовідведення квартири за адресою АДРЕСА_1 за період з січня 2020 року по серпень 2021 року, з яких 1013,21 грн. нарахована у серпні 2021 року плата за відшкодування витрат за відключення від мереж КП «Водоканал м.Ужгорода» рахунок-фактура №СФ-0002935 від 13.07.2021 р. та скасувати нараховану ОСББ «По Кошицькій» квартплату (внески на утримання будинку) та прибирання за адресою АДРЕСА_1 за період з січня 2020 року по серпень 2021 року на загальну суму 24561,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскільки ОСББ «По Кошицькій» не є суб`єктом водопостачання, то і немає права вимагати здійснення оплати. Вважає, що не повинна оплачувати ОСББ «По Кошицькій» за відключення їй водопостачання квартири, оскільки відключення водопостачання квартири в період всесвітньої пандемії коронавірусу SARSCOV-19 було прямо заборонено законом. Внаслідок відключення води життя у квартирі стало неможливим. Крім того, ОСББ «По Кошицькій». не здійснило обов`язкової періодичної метрологічної повірки лічильників водопостачання в будинку по АДРЕСА_2 . Зокрема лічильник водопостачання квартири не проходив повірки. Як стверджує позивачка, ОСОБА_2 (голова правління ОСББ) самовільно і неодноразово втручався у її лічильник і накручував «захмарні» показники на власний розсуд з метою штучного створення боргу для заволодіння її нерухомим майном. За період з січня 2020 року по серпень 2021 року ОСББ «По Кошицькій» незаконно нараховувало плату за водопостачання квартири по не повіреному та неопломбованому лічильнику, в який неодноразово здійснювалось втручання з боку ОСОБА_2 . При підрахунку сум, зазначених в даному рахунку, виявлено суттєві розбіжності на декілька тисяч гривень, які незаконно з неї стягуються. Лічильник водопостачання був опломбований тільки в липні 2021 року після відключення водопостачання квартири. При цьому при опломбуванні лічильника, ОСОБА_2 видавав себе за власника квартири.

Щодо нарахування та вимоги ОСББ «По Кошицькій» про сплату «заборгованості по оплаті за квартиру» чи квартплату, то квартира по АДРЕСА_1 на той час перебувала у особистій приватній власності позивача. Отже, сплачувати міфічну «оплату за квартиру» ОСББ «По Кошицькій», на думку позивачки, вона не повинна. На її думку, навіть такого поняття не існує у правовідносинах з власниками квартир, а може встановлюватись виключно для орендарів.

Ухвалою суду від 03.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Відповідач 06.03.2026 подав заяву по суті в якій проти позову заперечує з наступних підстав.

Предметом розгляду справ щодо захисту прав споживачів, зокрема, є суперечки, що виникають при купівлі товарів чи отриманні послуг, включаючи вимоги про обмін/повернення неякісної продукції, відшкодування шкоди, завданої через недоліки товарів/послуг, гарантійний ремонт, а також отримання достовірної інформації про продукцію. Суб`єктами відносин у сфері захисту прав споживачів в Україні є споживачі (фізичні особи, що купують товари/послуги для власних потреб) та суб`єкти господарювання (виробники, продавці, виконавці, надавачі послуг). Державну політику реалізують Держпродспоживслужба, інші органи влади, місцевого самоврядування, а також громадські об`єднання, суди та органи позасудового врегулювання спорів. ОСББ (Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) не є суб`єктом господарювання у розумінні Закону «Про захист прав споживачів». Відповідно, якщо виникають конфлікти, пов`язані з діяльністю ОСББ, такі як сплата внесків або якість утримання будинку, вони регулюються Статутом ОСББ та цивільним/господарським законодавством, а не законом про захист прав споживачів.

Оскільки ОСББ здійснюють не господарську діяльність, а господарче забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів то, відповідно, не є суб`єктами господарювання. Як наслідок, на ОСББ не поширюються обов`язки, які законодавство покладає виключно на суб`єктів господарювання, і до ОСББ не можуть вживатися заходи державного нагляду і контролю у сфері господарської діяльності (зокрема, згідно з Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності).

Отже, ОСББ «По Кошицькій» не може виступати відповідачем у даному спорі, відтак просить відмовити у задоволенні позову.

19.03.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано заяву, в якій просить суд повернути подану відповідачем заяву по суті, оскільки така надійшла до суду в непередбачений законом спосіб - не через Електронний суд і не поштою, а електронною поштою. Крім того, в заяві зазначено, що така подається ОСББ По Кошицькій як юридичною особою. Відомостей про представника, у порядку встановленому ЦПК України - не вказано. Натомість заява підписана фізичною особою - ОСОБА_2 , надіслана електронною поштою, жодних відомостей про те хто такий ОСОБА_2 , його РНОКПП, адреса реєстрації та проживання, електронна адреса, хто він такий у даній справі і кого представляє - не зазначено.

Позовні вимоги просить задоволити, посилаючись на те, відповідач не надав суду жодних доказів правильності нарахування коштів і як вбачається з наданого рахунку, до оплати включені взагалі нічим не передбачені суми і за речі, яких згідно з судовим рішенням не було.

При винесенні судового рішення позивач просить врахувати правову позицію Верховного Суду викладену у постанові по цивільній справі №753/20733/19 від 08 березня 2023 року про те, що у справі за позовом фізичної особи до ОСББ про захист прав споживача, задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати донараховану заборгованість може бути способом захисту прав споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Протоколу Першого до Конвенції). Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення і особа може просити суд цей борг скасувати.

Відповідно до ч.4 ст.270та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється судом за відсутності учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилося.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Позивачка є власником квартири АДРЕСА_3 . У свою чергу відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» здійснює управління багатоквартирним будинком в якому розташована квартира позивача.

Як вбачається з наданого до позовної заяви розрахунку у позивача наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги за період: січень 2020 року-серпень 2021 року в сумі 24561,34грн., з яких: попередня заборгованість становить 1928,03грн., квартплата - 5248,70грн., прибирання-300грн., вода 17084,61грн. Вказаний розрахунок складений відповідачем. Також відповідачем виставлено позивачу рахунок за серпень 2021 року на сплату вказаної суми заборгованості.

З листа Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» від 11.08.2021, адресованого позивачу у відповідь на його заяву від 04.08.2021, встановлено, що 12.07.2021 до підприємства надійшло звернення голови правління ОСББ «По Кошицькій» щодо здійснення обмеження водокористування мешканцям співвласників трьох квартир, у зв`язку з великою заборгованістю. У відповідності до вказаного звернення підприємством на платній основі надано послугу з обмеження водопостачання помешкань вказаних у ньому, в тому числі позивачу. До листа від 11.08.2021 підприємством додано копію звернення голови правління ОСББ «По Кошицькій» від 12.07.2021 та акт обстеження від 22.07.2021 в якому зафіксовано дані про лічильник у квартирі АДРЕСА_3 та його показник, а також вказано про встановлення обмежувального пристрою та про опломбування лічильника.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 4, 5, 19 ЦПК України і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право або право особи в інтересах якої вона звертається до суду порушено.

У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частиною першою статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII) (далі - Закон № 417-VIII)), предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За визначеннями, які вживаються в цьому Законі та містяться в статті 1 закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до статей 1, 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції -об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 Закону № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 417-VIII до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах згідно зі статтею 10 Закону № 417-VIII. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі Закон) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку -юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку

Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону основною метою створення об`єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Загальні збори співвласників є вищим органом управління об`єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону).

Права та обов`язки співвласника (тобто власника квартир та/або нежитлових приміщень) врегульовані статтями 14 та 15 Закону.

Водночас статті 16-18 Закону окремо визначають права та обов`язки об`єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи відповідно до статті 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.

Так, об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону належать до коштів об`єднання, та зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Об`єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.

Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону, частини другої статті 12 Закону № 417-VIII та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18, провадження № 12-111гс19.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, причому учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. При цьому зазначено, що балансоутримувач та управитель залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Власником у розумінні статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Оскільки відповідно до статті 382 Цивільного кодексу України у дво- або багатоквартирному будинку приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання належать власникам квартир, і оскільки об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є власником таких квартир, то об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є власником будинку чи окремих приміщень і обладнання в ньому та не підпадає під визначення "власника" відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Виробником у розумінні статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, а виконавцем - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється з метою забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Ця ж стаття визначає предмет діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку: основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що відповідач не є виробником чи надавачем житлово-комунальних послуг, оскільки його діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, а відтак, ця діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.

Згідно з ч.3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Аналогічна позиція викладена і у постанові ВСУ від 20.04.2016 року у справі № 6-2951 цс15. Позивач у позовній заяві, вказуває, що є власником квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Виходячи з наведеного, у випадку укладення договору про надання комунальних послуг між підприємством та ОСББ, оплата таких послуг здійснюється через ОСББ. Отже, в такому випадку ОСББ виступає посередником між постачальником послуг та споживачем.

Відповідно до частини 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує. Тобто, усі правомочні власники майна несуть на собі обов`язок, серед іншого, утримувати свої об`єкти права власності належним чином. Так, у випадку отримання відповідного виду послуг за місцем розташування майна його власник несе обов`язок по його утриманню.

Позивачем не подано суду будь-яких беззаперечних доказів ненадання йому послуг, які вказані у розрахунку заборгованості, основна частина з яких це послуги з водопостачання, які надаються Комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода». Заборона на відключення водопостачання, відсутність повірки лічильника не впливають на обов`язок позивача як споживача відповідних послуг на їх оплату.

Стосовно інших доводів позивача, зокрема, щодо втручання відповідача в роботу лічильника, то такі нічим не підтверджені.

Що стосується нарахованої відповідачем квартплати, то системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що вказана плата є складовою витрат на управління багатоквартирним будинком і її оплата є обов`язком позивача як співвласника багатоквартирного будинку.

За таких обставини, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку дійшов висновку, що позивачем не підтверджено своїх доводів відповідними доказами, які б могли бути підставою для задоволення його вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України слід здійснити розподіл судових витрат, поклавши їх на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1-4,5,12,13,76-81,89,258,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про захист прав споживачів,- відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19 березня 2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник