Постанова № 13496000, 13.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2010 р.Справа №2а-11753/10/11/0170 об 11 годині 14 хвилин

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А. , при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участі:

представник позивача - Дерев'янко О.М.;

представник відповідача - Сачок О.А.;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Красноперекопське відкрите акціонерне товариство "Бром" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142304/0 від 20.08.2010 року про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 358266,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 55777,50 грн.

Позов мотивовано порушенням порядку організації і проведення перевірки, за наслідками якої прийняте податкове повідомлення-рішення, що оскаржується; помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування у зв'язку із відсутністю за юридичною адресою контрагента, за господарськими операціями із яким позивач сформував суму податкового кредиту.

Ухвалами суду від 10.09.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких вказав, що невиїзну документальну перевірку, за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, проведено на підставі п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон №509), згідно із яким органам державної податкової служби України надано відповідне право. Представник відповідача зазначив, що співробітниками Красноперекопської ОДПІ встановлено відсутність посадових осіб контрагента позивача (ТОВ "Дніпрохімальянс") за "юридичною" (м. Дніпродзержинськ, вул. Алчевьска, 44) та "фактичною" (м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, 6а, кв. 83) адресами; з наданих цієї особою документів податкової звітності з податку на прибуток та комунального податку вбачається відсутність у неї достатньої кількості найманих працівників та основних фондів: складських приміщень, транспорту, устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Зазначені обставини, на думку представника відповідача, свідчать про порушення позивачем вимог абз. "д" пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”(далі Закон №168) щодо віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку за податковими накладними, в яких відомості про місцезнаходження постачальника не відповідають дійсності. Крім того, представник відповідача зазначає про нікчемність правочину, укладеного між позивачем і ТОВ "Дніпрохімальянс", як такого, що порушує ст. 228 ЦК України і є спрямованим на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 05444552.

Посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Дніпрохімальянс" за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 13.08.2010 року №898/23-4/05444552/96, згідно із висновками якого встановлено: порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, що призвело до завищення суми податкового кредиту за перевірений період у сумі 421815,00 грн.; порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 358226,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на 15868,00 грн.

На підставі даного акту позивачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2010 року №0000142304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування всього на 358266,00 грн. (у тому числі: за лютий 2009 року - 30015,00 грн., за березень 2009 року - 10740,00 грн., за квітень 2009 року - 32226,00 грн., за травень 2009 року - 32915,00 грн., за червень 2009 року - 5143,00 грн., за липень 2009 року - 516,00 грн., за серпень 2009 року - 14775,00 грн., за вересень 2009 року - 54572,00 грн., за жовтень 2009 року - 37555,00 грн., за листопад 2009 року - 58851,00 грн., за грудень 2009 року - 37485,00 грн., за березень 2010 року - 15423,00 грн., за квітень 2010 року - 28050,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 55777,50 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача про порушення порядку організації перевірки суд встановив таке.

Право проведення податковими органами документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) передбачено п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону №509.

Конкретних приписів щодо умов, порядку і підстав проведення таких перевірок законодавство не містить.

Позивач посилається на те, що податковий орган не мав права проводити перевірку, оскільки стосовно усіх декларацій за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року вже були проведені позапланові виїзні та/або камеральні перевірки.

Суд відхиляє зазначені доводи, оскільки жодна норма законодавства не перешкоджає податковому органу провести документальну невиїзну перевірку у разі отримання документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів таким платником податку, незалежно від того, проводились або ні перевірки цього ж платника за цей же період у минулому.

Неточності щодо зазначення в акті норм Закону №509, на підставі яких проведено перевірку, не впливають на правову оцінку виявленого порушення вимог податкового законодавства і самі по собі не можуть бути покладені в основу висновку суду про протиправність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Пункт 1.8 ст. 1 Закону №168 встановлює значення терміну “бюджетне відшкодування”, яким є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (абз. 1 пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені п. 7.7 ст. 7 Закону №168.

Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

При від'ємному значенні цієї суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В акті перевірки зазначено, що позивачем укладено із ТОВ "Дніпрохімальянс" (постачальник) договори від 20.01.2009 року та від 03.04.2009 року на постачання аміаку водного технічного та кислоти сірчаної технічної.

Виконуючи умови вказаних договорів позивач сплачував вартість придбаних товарів і на підставі отриманих від постачальника податкових накладних включав суми ПДВ у ціні товару до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду. За операціями із ТОВ "Дніпрохімальянс" позивач сформував податковий кредит всього у сумі 421815,00 грн., яку віднесено до складу суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у перевірений період всього у розмірі 358226,00 грн.

В акті проведено аналіз документів податкової звітності ТОВ "Дніпрохімяльянс" і встановлено, що у підприємства відсутні основні фонди: складські приміщення, транспорт, устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, при проведенні оперативних заходів відділом податкової міліції Красноперекопської ОДПІ встановлено відсутність посадових осіб ТОВ "Дніпрохімальянс" за "юридичною" (м. Дніпродзержинськ, вул. Алчевьска, 44) та "фактичною" (м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, 6а, кв. 83) адресами, про що складено акти від 09.08.2010 року.

При цьому суд встановив, що згідно із свідоцтвом платника ПДВ ТОВ "Дніпрохімальянс", яке видано 02.07.2010 року, довідкою органу статистики та свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи, яке замінено 05.05.2010 року, поштовою адресою місцезнаходження ТОВ "Дніпрохімальянс" є: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дмитрова, будинок 6 "а", квартира 83.

В акті перевірки вказано "юридичну" адресу ТОВ "Дніпрохімальянс": м. Дніпродзержинськ, вул. Алчевьска, 44, однак суд зазначає, що усі надані позивачем документи по взаємовідносинах із цим контрагентом (договори, податкові накладні та ін.) містять іншу адресу, а саме: м. Дніпродзержинськ, вул. Алчевьска, 44-1.

Крім того, з акту перевірки і пояснень представника відповідача не зрозуміло, у якому значенні податковий орган застосовує термін "фактична адреса". Так, згідно із реєстраційними документами ТОВ "Дніпрохімальянс" адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дмитрова, будинок 6 "а", квартира 83, є адресою місцезнаходження цієї особи (станом на 09.08.2010 року).

Доводи відповідача щодо відсутності вказаної особи за "фактичною адресою" суд до уваги не приймає, оскільки відповідач, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України жодного доказу на підтвердження цих доводів не надав і не пояснив, чи встановлено постійну або тимчасову відсутність посадових осіб підприємства за адресою місцезнаходження і взагалі, яким чином відсутність підприємства за місцезнаходженням, впливає на правомірність здійснених ним господарських операцій.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином відомості ЄДР, зокрема стосовно місцезнаходження юридичної особи, є обов'язковими для податкового органу, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд відхиляє помилкові доводи відповідача про порушення позивачем вимог абз. "д" пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168, оскільки податковим органом не доведено у встановленому порядку того, що відомості про місцезнаходження ТОВ "Дніпрохімальянс" у податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не відповідали дійсності на момент їх видачі.

Порушення інших вимог Закону №168 відповідач пов'язує з фактом відсутності посадових осіб ТОВ "Дніпрохімальянс" за місцезнаходженням (що не приймається до уваги судом) та з висновком про нікчемність укладених позивачем із цим контрагентом правочинів.

В акті перевірки наведено зміст ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 9, п. 19 ст. 2, ст. 82 Бюджетного кодексу, ст. ст. 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. На підставі вказаних норм в акті перевірки робиться висновок про те, що укладені правочини були спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Перевіряючи правомірність вказаних доводів податкового органу та обґрунтованість його висновків суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності правочинів, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ і суму валових витрат.

Суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у ТОВ «Дніпрохімальянс» найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більш того, жодних доказів невиконання обовязків по сплаті податку ТОВ “Дніпрохімальянс” у період, що перевірявся, відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

З наведених підстав, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування не підтверджені нормативно і документально і спростовуються матеріалами справи.

Крім того, судом досліджено в судовому засіданні і долучено до матеріалів справи копії документів: оформлених належним чином податкових накладних (на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та сума бюджетного відшкодування з ПДВ, зменшені за результатами перевірки) та інших документів (відомості бухгалтерського обліку, накладні, розрахункові документи), якими підтверджується факти поставки товарів, сплати позивачем його вартості з ПДВ.

Застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні сум штрафних (фінансових) санкцій обумовлено положеннями п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року N 10, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за N 268/5459.

Вказаним пунктом передбачено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства. Штрафні санкції застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 цієї Інструкції (штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули).

При цьому штрафна (фінансова) санкція застосовується, починаючи з податкового періоду, на який припадає граничний термін подання такої податкової декларації, згідно з якою платником податків заявлено відшкодування податку на додану вартість з бюджету у завищеній сумі, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.

Враховуючи, що судом встановлено помилковість висновків податкового органу, покладених в основу рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні санкцій на суму 55777,50 грн. слід визнати протиправним.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.12.2010 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 17.12.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 20 серпня 2010 року №0000142304/0 про зменшення заявленого Красноперекопським відкритим акціонерним товариством "Бром" (ідентифікаційний код 05444552) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 358266,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 55777,50 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.