Постанова № 13495953, 08.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2010 р.Справа №2а-4823/10/11/0170 о 14годині 41 хвилині

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А. , при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участі:

представник позивача - Родіонова Т.Д.;

представник відповідача - не з'явився;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Автотранспортне санітарне очищування"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Комунальне підприємство «Автотранспортне санітарне очищування» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000391502/0 від 10.02.2010 року, № 0000381502/0 від 10.02.2010 року, №0000391502/1 від 20.04.2010 року, №0000381502/1 від 20.04.2010 року (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Ухвалами суду від 14.04.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 20.10.2010 року позовну заяву залишено без розгляду в частині вимог про визнання недійсними та скасування повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0000391502/0 від 10.02.2010 року та №0000391502/1 від 20.04.2010 року.

В частині, що є предметом судового розгляду, позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті через несвоєчасне погашення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначеного платником податку за податковими деклараціями за червень і вересень 2008 року. Позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 17.09.2009 року у справі №2-17/4978-2009 порушено провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство. Оскільки вимоги про стягнення заборгованості за податковими деклараціями за червень і вересень 2008 року не були заявлені відповідачем у справі про банкрутство, позивач вважає їх такими, що вважаються погашеними, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, під час судового розгляду позивачем надані письмові пояснення, в яких він зазначає про те, що датою виникнення зобов'язання по сплаті штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ по деклараціям за червень і вересень 2008 року є гранична дата сплати суми податкового зобов'язання, визначеного у відповідних деклараціях (31.07.2008 року та 31.10.2008 року). Таким чином, вимоги про стягнення сум таких санкцій, на думку позивача, податковому органу слід було заявити в порядку, встановленому Законом України від 14.05.1992 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон №2343).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2010 року не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив. Під час решти судових засідань, проведених у справі, представники відповідача проти позову заперечували, надали письмові пояснення, в яких просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на помилковість доводів позивача, покладених в основу позовних вимог. Так, представник відповідача зазначив, що податкове зобов'язання за червень і вересень 2008 року було самостійно погашено платником податку до дня порушення провадження у справі про його банкрутство. Разом із тим, оскільки зобов'язання було погашено несвоєчасно, відповідач застосував у спірному податковому повідомленні-рішенні штрафні (фінансові) санкції відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 32057414.

Посадовою особою податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, під час якої встановлено порушення позивачем приписів пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181, яке полягало у несвоєчасній сплаті в бюджет узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість. Зокрема, встановлено факт сплати в бюджет податку, сума якого самостійно задекларована позивачем у податковій декларації за вересень 2008 року (вх. № 44732 від 17.10.2008 року) із затримкою від 284 до 309 календарних днів та факт сплати податку за декларацією за червень 2008 року (вх. № 28290 від 20.07.2008 року) із затримкою у 238 календарних днів. За наслідками перевірки складено акт від 01.02.2010 року №119/15-02.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2010 року №0000381502/0 про визначення позивачеві суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, у розмірі 64477,11 грн.

За наслідками апеляційного оскарження скаргу платника податків залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 10.02.2010 року №0000381502/0 без змін; відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 року №0000381502/1.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача суд зазначає, що позивач помилково вважає датою виникнення зобовязання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій останній день строку, встановленого для сплати основної суми податку (31.07.2008 року та 31.10.2008 року).

Враховуючи приписи п. 5.2 ст. 5 Закону №2181 днем виникнення податкового зобовязання зі сплати сум штрафних (фінансових) санкцій, податкове зобовязання за якими визначено контролюючим органом, є день отримання платником податків податкового повідомлення, день закінчення процедури адміністративного оскарження або день набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом платника податку щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу у разі дотримання умов, встановлених вказаною нормою.

Разом із тим суд зазначає, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 17.09.2009 року у справі №2-17/4978-2009 порушено провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство. Ухвалою цього суду від 21.12.2009 року затверджено мирову угоду і припинено провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону №2343 вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Згідно із ст. 1 цього Закону конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

За твердженням представника відповідача вимоги про стягнення сум заборгованості за деклараціями за червень і вересень 2008 року у справі про банкрутство Комунального підприємства «Автотранспортне санітарне очищування»податковий орган не заявляв, оскільки за його обліковими даними уся сума заборгованості була погашена.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 17.1.7 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З письмових пояснень представника відповідача вбачається, що податкове зобовязання за вересень 2008 року погашалось за наступними платіжними документами: №161/854 від 04.09.2009 року на суму 2943,24 грн.; №11NLG від 03.09.2009 року на суму 336,88 грн.; №38NLG від 02.09.2009 року на суму 1099,66 грн.; №19NLG від 01.09.2009 року на суму 935,50 грн.; №116NLG від 31.08.2009 року на суму 390,20 грн.; №117NLG від 31.08.2009 року на суму 19,28 грн.; №135NLG від 28.08.2009 року на суму 849,06 грн.; №28NLG від 27.08.2009 року на суму 1104,90 грн.; №72 від 27.08.2009 року на 77322,14 грн.; №941 від 27.08.2009 року на 10815,62 грн.; №76NLG від 26.08.2009 року на суму 760,58 грн.; №25NLG від 25.08.2009 року на суму 1280,00 грн.; №64NLG від 21.08.2009 року на суму 989,76 грн.; №63NLG від 21.08.2009 року на суму 1450,92 грн.; №101NLG від 20.08.2009 року на суму 9166,90 грн.; №161NLG від 20.08.2009 року на суму 603,72 грн.; №84NLG від 18.08.2009 року на суму 1126,50 грн.; №127NLG від 17.08.2009 року на суму 579,70 грн.; №126NLG від 17.08.2009 року на суму 255,88 грн.; №128NLG від 17.08.2009 року на суму 387,20 грн.; №92NLG від 13.08.2009 року на суму 1332,56 грн.; №83NLG від 12.08.2009 року на суму 1925,24 грн.; №161/784 від 12.08.2009 року на суму 4586,02 грн.; №61NLG від 11.08.2009 року на суму 1823,28 грн.; №111NLG від 10.08.2009 року на суму 814,24 грн.; №110NLG від 10.08.2009 року на суму 1466,64 грн.; №112NLG від 10.08.2009 року на суму 4588,56 грн.

Номеру і дати платіжного документа, за яким погашено частину податкового зобовязання за червень 2008 року у сумі 0,04 грн. відповідач не зазначив.

Суд дослідив виписку по рахунку Комунального підприємства «Автотранспортне санітарне очищування», з якої вбачається, що кошти, переховані за більшістю з вказаних платіжних документів, направлені на погашення податкового боргу з ПДВ згідно із позначками в графі «призначення платежу» без зазначення податкового періоду виникнення заборгованості (або із призначенням «кошти від реалізації податкового залогу»).

Відповідно до пп. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Таким чином, податковий орган зарахував кошти, перераховані платником податків, у тому числі, від реалізації податкового залогу, на погашення сум податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення (за червень і вересень 2008 року).

Разом із тим, платіжні доручення №72 від 27.08.2009 року на 11880 грн. та №941 від 27.08.2009 року на 84440,00 грн. містять інше призначення платежу, а саме «ПДВ за липень 2009 року».

Крім того, судом встановлено, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2008 року (вх. № 28290 від 20.07.2008 року) у сумі 128954,00 грн. повністю погашено позивачем у межах встановлених Законом №2181 граничних строків за платіжними дорученнями:

№804 від 03.07.2008 року на суму 2000,00 грн.,

№819 від 04.07.2008 року на суму 1200,00 грн.,

№816 від 04.07.2008 року на суму 3000,00 грн.,

№829 від 07.07.2008 року на суму 2000,00 грн.,

№832 від 08.07.2008 року на суму 1750,00 грн.,

№834 від 09.07.2008 року на суму 2000,00 грн.,

№837 від 09.07.2008 року на суму 2150,00 грн.,

№849 від 11.07.2008 року на суму 1000,00 грн.,

№854 від 14.07.2008 року на суму 1000,00 грн.,

№855 від 14.07.2008 року на суму 4000,00 грн.,

№872 від 16.07.2008 року на суму 5000,00 грн.,

№873 від 16.07.2008 року на суму 2000,00 грн.,

№874 від 17.07.2008 року на суму 10000,00 грн.,

№888 від 18.07.2008 року на суму 50000,00 грн.,

№896 від 21.07.2008 року на суму 4000,00 грн.,

№257 від 18.07.2008 року на суму 56100,00 грн.,

№899 від 22.07.2008 року на суму 9385,00 грн.,

№902 від 23.07.2009 року на суму 2604,00 грн.,

№945 від 30.07.2008 року на суму 2000,00 грн. (у всіх платіжних дорученнях вказано призначення платежу - "ПДВ за червень 2008 року").

Податкове зобов'язання з ПДВ за вересень 2008 року (вх. № 44732 від 17.10.2008 року) у сумі 128954,00 грн. повністю погашено позивачем у межах встановлених Законом №2181 граничних строків за платіжними дорученнями:

№1228 від 03.10.2008 року на суму 5000,00 грн.,

№1235 від 078.10.2008 року на суму 3000,00 грн.,

№1247 від 09.10.2008 року на суму 3000,00 грн.,

№1251 від 10.10.2008 року на суму 5845,00 грн.,

№1258 від 13.10.2008 року на суму 5000,00 грн.,

№1265 від 14.10.2008 року на суму 10000,00 грн.,

№1269 від 16.10.2008 року на суму 5000,00 грн.,

№1271 від 17.10.2008 року на суму 5000,00 грн.,

№1280 від 20.10.2008 року на суму 5000,00 грн.,

№1288 від 21.10.2008 року на суму 5000,00 грн.,

№1291 від 22.10.2008 року на суму 5000,00 грн.,

№1301 від 23.10.2008 року на суму 5000,00 грн.,

№1311 від 24.10.2008 року на суму 5000,00 грн.,

№1324 від 29.10.2008 року на суму 62109,00 грн.,

№1331 від 30.10.2008 року на суму 1000,00 грн. (у всіх платіжних дорученнях вказано призначення платежу - "ПДВ за вересень 2008 року").

У звязку із цим, суд зазначає таке. Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є обєктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу або заявити вимоги про стягнення в порядку, встановленому Законом №2343.

Оскільки сплачені позивачем кошти помилково зараховувались у погашення податкового зобов'язання з ПДВ за червень і вересень 2008 року, які були погашені платником податку у встановлені Законом №2181 строки, застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

Оскільки позивачем помилково заявлено вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень № 0000381502/0 від 10.02.2010 року, №0000381502/1 від 20.04.2010 року недійсними замість вимог про визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено КАС України для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись статтею 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Також суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 08.11.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 12.11.2010 року.

Керуючись статтями 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим№0000381502/0 від 10.02.2010 року, №0000381502/1 від 20.04.2010 року про визначення Комунальному підприємству «Автотранспортне санітарне очищування» (ідентифікаційний код 32057414) суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 64477,11 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Автотранспортне санітарне очищування»3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.