Рішення № 13495886, 11.01.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2011 р. Справа № 9/24/10-НР

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Ковиньової О.Ю.,

з участю представників сторін:

від позивача Чумак О.В., довіреність б/№ від 05.01.10р.,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 9/24/10-НР

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Штраус Україна”, 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5-б (пошт. адреса: 01004. м. Київ, вул. Пушкінська, 20-а, оф. 43)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, 54058, АДРЕСА_1

про стягнення 165339 грн. 33 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Штраус Україна” (далі-позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 165339 грн. 33 коп.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.04.2010 року позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Штраус Україна”, 145148 грн. 70 коп. заборгованості, 4935 грн. 06 коп. інфляційних та 20% річних в сумі 7520 грн. 77 коп., 7660 грн. 92 коп. пені, 1652 грн. 65 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року рішення господарського суду Миколаївської області від 26.04.2010 року у справі № 9/24/10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010 року рішення господарського суду Миколаївської області від 26.04.2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року по справі № 9/24/10 скасовано в частині, яка стосується стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна»20% річних у сумі 7520,77 грн., 7660,92 грн. пені та судових витрат, а в іншій частині позовних вимог залишено без змін.

Справу у відповідній частині направлено до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Ухвалою від 30.11.2010 року справу № 9/24/10 господарський суд Миколаївської області прийняв на новий розгляд, надав їй номер 9/24/10-НР.

Позивач з урахуванням вимог постанови Вищого господарського Суду України в судовому засіданні 23.12.2010р. надав розрахунок 20% річних та пені за невиконання відповідачем грошових зобовязань зі сплати орендної плати за використання обладнання для приготування гарячих напоїв за період з червня 2009 року по 15 листопада 2009р.

Відповідач проти наданого позивачем уточненного розрахунку 20% річних та пені за невиконання грошових зобовязань відповідачем зі сплати орендної плати за використання обладнання для приготування гарячих напоїв за період з червня 2009 року по 15 листопада 2009р. не заперечує.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.01.2011 року.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20% річних та пені, виходячи з такого:

24 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Штраус Україна”та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди обладнання для приготування гарячих напоїв №40-УЕК від 24 вересня 2008 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до п. 1.1. договору позивач, як орендодавець за даним договором, зобов'язався передати у строкове платне користування за плату обладнання для приготування гарячих напоїв відповідачу, а відповідач прийняти обладнання. Починаючи з липня 2009 року відповідач припинив здійснювати платежі за оренду обладнання. Протягом листопада 2009 року - січня 2010 року відповідач сплатив частково заборгованість за оренду обладнання, яке використовував у червні 2009 року у розмірі 37176 грн. 40 коп. Крім цього, відповідач не сплатив орендну плату за користування 47 одиницями обладнання у період з серпня 2009 року по січень 2010 року.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків виконання грошових зобовязань, орендар сплачує орендарю, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від розміру простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а також 20 відсотків річних від простроченої суми.

В судовому засіданні 23.12.2010р. представник позивача з урахуванням приписів постанови Вищого господарського суду України, заявою уточнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20% річних та пені за невиконання відповідачем грошових зобовязань зі сплати орендної плати за використання обладнання для приготування гарячих напоїв за період з червня 2009 року по 15 листопада 2009р.

Виходячи з вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача 20% річних від простроченої суми за період з червня 2009р. по 15 листопада 2009р. суму у розмірі 6518,86 грн. та пеню - у розмірі 6710,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Судом за власною ініціативою за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.8. було перераховано суму пені та 20% річних відповідно до вимог чинного законодавства (ст. 232 ГПК України ); сума пені становить 6575,63 грн., сума 20% річних 6381,75 грн., які підлягають задоволенню за рахунок відповідача.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги в частині, яка стосується стягнення з відповідача на користь позивача 20% річних та пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачене держмито слід віднести на рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги в частині стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Штраус Україна” 20% річних та пені задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (54058, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) пеню у розмірі 6575 грн. 63 коп., 20% річних у сумі 6381 грн.75 коп., державне мито у розмірі 1631 грн. 13 коп. та 232 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Штраус Україна”, 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5-б (пошт. адреса: 01004. м. Київ, вул. Пушкінська, 20-а, оф. 43; код ЄДРПОУ 31513464).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М.Коваль