Рішення № 134955111, 19.02.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4736/25

№ 2/207/771/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського в складі:

головуючого судді Притуляка С.А.

за участю секретаря судового засідання Тютюник Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження та заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» звернулося до Південного районного суду міста Кам`янського із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 15.02.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Іннова фінанс» було укладено кредитний договір №7095340225. Відповідно до Договору надання грошових коштів у позику Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 8000,00 грн, строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартною процентною ставкою у розмірі 1% за кожень день користування кредитом, з комісією у розмірі 0,87% за кожень день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладання кредиту і до закінчення строку дії цього Кредитного договору та комісією за надання кредиту, яка становить 15% від суми наданого Кредиту, орієнтованою реальною річною процентною ставкою у розмірі 4434,01% річних. Відповідач всупереч умовам кредитного договору не повернув кредит кредитодавцю, а також не виконав всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 11.07.2025 року складає 36880, грн. 00 коп., яка складається з 8000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами у розмірі 11680,00 грн. та 16000,00 грн суми пені, нарахованої за порушення зобов`язань, 1200,00 грн комісією за надання кредиту, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , а також суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Заочним рішенням Південного районного суду м.Кам`янського від 06.10.2025р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7095340225 від 15.02.2025 року, яка становить 36880 (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп., та складається з 8000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами у розмірі 11680,00 грн. та 16000,00 грн суми пені, нарахованої за порушення зобов`язань, 1200,00 грн комісією за надання кредиту та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Південного районного суду м.Кам`янського від 24.11.2025р. скасовано заочне рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 06.10.2025р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, долучив до матеріалів позову клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що до позову долучено лише роздруківку документу з назвою «Договір про надання грошових коштів у кредит №7095340225», який не містить підпису відповідача чи інших відомостей, які б свідчили та давали можливість перевірити підписання цього документу відповідачем дистанційно з використанням інформаційнотелекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та/чи підписання відповідачем шляхом накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивачем не надало жодного технічного звіту або сертифіката, який би підтверджував використання електронного підпису саме відповідачем. Відсутність цих доказів ставить під сумнів ідентифікацію позичальника та цілісність підписаного документа.

Крім того, заявник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які повинні бути складені під час надання кредитних коштів фізичній особі відповідачу. Як доказ видачі кредитних коштів позивачем долучено до позовної заяви відповідь незрозумілого Товариства, згідно якої останнім було здійснено переказ грошових коштів на карту НОМЕР_1 у розмірі 8000,00 грн. 15.02.2025р., об 00:28. Однак, даний лист не є первинним бухгалтерським документом, який би підтверджував факт здійснення платіжної операції, крім того, у вищевказаній відповіді відсутня будь-яка прив`язка до кредитного договору. Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором, який складений представником позивача, як на підставу задоволення позовних вимог, є безпідставним, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Щодо пені в розмірі 16 000 грн, представник відповідача посилається на те, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань заборонено. Крім того, позивач не надав розрахунку пені, що суперечить ч. 1 ст. 81 ЦПК України (тягар доказування). Таким чином, стягнення пені з відповідача є незаконним.

Також представник відповідача звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача надав письмові заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що всі позовні вимоги є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

15.02.2025 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту із визначенням інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. (а.с.16-18зв.ч.)

15.02.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Іннова фінанс» було укладено кредитний договір №7095340225. Відповідно до Договору надання грошових коштів у позику Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 8000,00 грн, строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартною процентною ставкою у розмірі 1% за кожень день користування кредитом, з комісією у розмірі 0,87% за кожень день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладання кредиту і до закінчення строку дії цього Кредитного договору та комісією за надання кредиту, яка становить 15% від суми наданого Кредиту, орієнтованою реальною річною процентною ставкою у розмірі 4434,01% річних. (а.с.12-13)

15.02.2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» згідно договору з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» №160523/1 від 16.05.2023 року було переведено грошові кошти в сумі 8000,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 , транзакція №1558647896.(а.с.11)

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн., що підтверджується випискою ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 15.02.2025р. по 15.02.2025р. по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .

Однак, всупереч умов договору, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість перед кредитором, яка згідно наданого розрахунку складається з 8000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами у розмірі 11680,00 грн. та 16000,00 грн суми пені, нарахованої за порушення зобов`язань, 1200,00 грн комісією за надання кредиту. (а.с.24-25зв.ч.)

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено між сторонами за допомогою веб-сайту. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор «7195» для підписання цього кредитного договору.

Кредитний договір містить інформацію про Кредитодавця, умови кредитування з урахуванням побажань споживача, тип кредиту, суму кредитного ліміту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, відсоткову ставку, порядок повернення кредиту та всі суттєві умови Кредитного договору.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

При цьому, у змісті вказаного договору міститься вся необхідна інформація щодо персональних даних позичальника, зокрема особистий номер телефону для отримання СМС оповіщення з одноразовим ідентифікатором, а також номер банківської картки для зарахування грошових коштів, тому заповнюючи власноручно заяву в особистому кабінеті у суду відсутні сумніви щодо не можливості однозначно ідентифікувати особу позичальника, при цьому негативні наслідки щодо правильності заповнених даних несе позичальник.

Порядок укладення договору в електронному вигляді в повній мірі відповідає положенням ЗУ «Про електронну комерцію» та умовам Договору, з якими боржник ознайомився до прийняття рішення щодо отримання кредиту, що підтверджується акцептуванням умов договору відповідачем.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на наданий позивачем розрахунок боргу по кредиту та процентам за користування кредитом, судом вбачається, що він складений у відповідності до умов кредитного договору та норм чинного законодавства, проценти нараховані в межах строку надання кредиту. Нарахована комісія у розмірі 1200 грн. складається з оплати послуги еквайрінгу, наданої ТОВ ФК «Контрактовий Дім» щодо перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, що є обгрунтованим.

На підставі вищенаведеного, оцінивши зібрані у справі докази та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів про виконання свого обов`язку щодо сплати заборгованості за кредитним договором та відсотками відповідно до положень договору, а також за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 8000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами у розмірі 11680,00 грн. та 1200,00 грн комісії за надання кредиту, є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 16000,00 грн., суд зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України № 478/2025 від 14 липня 2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Кредитний договір укладено 15 лютого 2025 року, тобто під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, вимога про стягнення неустойки за цим договором не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: договір про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року №06-05/2025, укладений між ТОВ «ІННОВА Фінанс» та адвокатом Андрущенко М.В., заявка №3726506419 про надання послуг від 22.06.2025р. та акт приймання-передачі, наданих за неї послуг №3726506419 від 15.10.2025р.

З вказаних документів вбачається, що вартість правничої допомоги склала 5000,00 грн. та складається з оплати наступних послуг: написання позовної заяви, заяви про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ поза межами приміщення суду та клопотання про залишення клопотання без розгляду, написання відповіді на відзив. Однак, з даних робіт по даній справі було виконано лише частину, а саме складання позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн, що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.526,634,1049,1054 Цивільного кодексу Українита керуючись ст.ст.2,4,81,82,128,141,142,259,263-265,268,272,273,280-282 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» (код ЄДРПОУ 44127243, юридична адреса: 01104, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» заборгованість за кредитним договором №7095340225 від 15.02.2025 року, яка становить 20880,00 грн., та складається з 8000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами у розмірі 11680,00 грн. та 1200,00 грн комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» витрати з оплати судового збору у розмірі 1 371,46 грн. та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27.02.2026р.

Суддя С.А. Притуляк