Рішення № 134955110, 17.02.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/7017/25

№ 2/207/434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Притуляка С.А.

за участю:

секретаря судового засідання Тютюник Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації права власності на нерухоме майно Кам`янської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до відповідача - Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, в якому, з урахуванням уточнень від 15.12.2025 року, просять зобов`язати відповідача вчинити дії, направлені на приватизацію квартири, житловою площею, 38,0 кв.м., загальною площею 63,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для передачі у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , без наявності ордеру на вказане житлове приміщення.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю у позивачів ордеру на вселення в квартиру, що позбавляє їх можливості реалізувати право на приватизацію квартири, в якій мешкає вона та її син.

В судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, про дату час і судового розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від представника позивачів надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивачів, підтримавши в повному обсязі позовні вимоги.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, з ухваленням рішення у відповідності до норм чинного законодавства. Відзиву на позов не надав.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що участь сторін та їх представників є їх правом, яким вони можуть користуватися на власний розсуд, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровані та мешкають у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі з 14 березня 1988 року, а ОСОБА_2 з 02 січня 1990 року, що підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданою 14 липня 2025 року ТОВ «Абонент ХХІ» та копією особового рахунку на квартиру (арк.с.12-13).

Квартира

АДРЕСА_3 , що є житловим будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, в якому розташовані ще три квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок, виготовленим 01 серпня 2025 року на замовлення ОСОБА_1 (арк.с.21-26).

Квартира АДРЕСА_7 не приватизована, належить до державного житлового фонду (перебуває у комунальній

власності Кам`янської міської територіальної громади), що підтверджується інформацією, що надана КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 22 серпня 2025 року № 1/1992, де зазначено, що згідно відомостей, перевірених на паперових носіях станом на 31.12.2012 року, право власності на 31/100 частину житлового будинку АДРЕСА_8 (що складає квартиру АДРЕСА_9 ) на підприємстві не зареєстровано.

Крім того, відсутність реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_9 після 01.01.2013

року підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно (арк.с.17).

Позивачка ОСОБА_1 з 1987 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що був сином відповідального наймача квартири ОСОБА_4 , який була виділена квартира АДРЕСА_7 і де вона була зареєстрована 15 грудня 1978 року.

Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , і відповідно доводився колишньому відповідальному наймачу онуком.

Родинні відносини між позивачами та колишнім відповідальним наймачем квартири ОСОБА_4 підтверджуються: свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , свідоцтвом про одруження між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (арк.с.19-20).

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року № 450 Комунальному підприємству Кам`янської міської ради «Добробут» було дозволено унести зміни до договору найму житлового приміщення, яке перебуває у комунальній власності Кам`янської міської територіальної громади, квартири житловою площею 38,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 на гр. ОСОБА_1 , 1956 року народження. На підставі цього рішення були внесені зміни до особового рахунку на квартиру, в якому ОСОБА_1 вказана відповідальним наймачем квартири, що також підтверджується копією особового рахунку на квартиру.

В серпні 2025 року позивачі звернулися до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради із зверненням про оформлення передачі квартири за адресою: АДРЕСА_1 у власність на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Проте, листом заступника директора Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 19 вересня 2025 року № 05-11/1160 їм було відмовлено у приватизації квартири, у зв`язку з відсутністю в поданому пакеті документів копії ордера на вказане житлове приміщення, що передбачено п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 року № 396 (зі змінами).

У позивачів дійсно не зберігся ордер на жиле приміщення, який видавався ОСОБА_4 ще у 1978 році. Але самі позивачі не використали своє право на приватизацію житла (ні квартири по АДРЕСА_1 , ні будь-якого іншого житлового приміщення), на момент прийняття на набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (19 червня 992 року) були зареєстровані у квартирі по АДРЕСА_1 , не міняли місце своєї реєстрації, і вказана квартира до теперішнього часу залишається їх зареєстрованим місцем проживання.

Те, що позивачами не було використано право на приватизацію житла також підтверджується повідомленням АТ «Державний ощадний банк України», де зазначено, що у банку відсутні списки громадян, які мають право прийняти участь в приватизації державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_10 , які складалися місцевими Радами народних депутатів станом на 1992 рік. Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, пункту 20, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка, видана органом приватизації за попереднім місцем проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.

Отже, відсутність у позивача ордеру позбавляє її можливості реалізувати право на приватизацію квартири, в якій мешкає вона та її син.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст.58 ЖК, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Згідно п.10 ч.1 ст.15 Житлового кодексу України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 69, 70, 72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Сукупність досліджених судом доказів дають достатні підстави вважати, що позивачі вселені у квартиру на законних підставах, вони постійно проживають в даній квартирі і незаконність їх проживання ніким не спростована та не заперечувалась.

Зокрема, ордер на спірну квартиру не був визнаний в судовому порядку недійсним, відповідач не спростував факту, що ордер дійсно видавався, не звертався до суду із позовом про визнання позивачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

При цьому відсутність ордеру, який надати позивачі не мають можливості з об`єктивних обставин, позбавляє позивачів можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, незважаючи, що у них є решта всіх необхідних документів для проведення приватизації.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до п.3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст.29 ЦК, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст.64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Аналогічну норму місить п.4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396.

Умовою для проведення приватизації житла є обов`язкове постійне проживання осіб у житлі, яке підлягає приватизації.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім`ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім`ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать, зокрема, квартири багатоквартирних будинків. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до пункту 17 Положення «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства Укрїани № 396 від 16.12.2009р. (далі Положення), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Невжиття відповідачем заходів щодо здійснення приватизації займаної позивачами квартири, обґрунтовується тим, що пунктом 18 Положення визначено перелік документів, які громадянин подає до органів приватизації, зокрема це копія ордера на жиле приміщення.

Щодо зазначеної позиції відповідача, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають під час приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята, одинадцята статті 8 Закону № 2482-XII).

Перелік випадків відмови чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, а саме: відсутність у особи права на приватизацію та заборона приватизувати конкретне приміщення.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

В процесі судового розгляду не було встановлено доказів, які б свідчили про те, що квартира позивачів не підлягає приватизації в силу наведених норм закону або позивачі не мають права на приватизацію.

Так, судом достовірно встановлено та відповідачем не спростовано, що позивачі постійно проживають в квартирі АДРЕСА_7 та вселені у квартиру на законних підставах.

Виходячи з положень законодавства, а саме п.18 Положення №396 з урахуванням змісту п.69 постанови №470, сама по собі наявність чи відсутність ордера на житлове приміщення в пакеті документів, які подаються громадянином для приватизації житла, не може бути єдиною і остаточною причиною відмови у визнанні права громадянина на приватизацію на тій підставі, що відповідно до п.68 постанови №470 ордер дійсний лише протягом 30 днів з дня його видачі.

Однак, позивачі були вимушені звернутися до суду із даним позовом саме через те, що у них не зберігся ані оригінал, ані копія ордеру на квартиру, а тому у них виникли перешкоди у реалізації права на приватизацію житла.

Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі Конвенція).

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» («Volovik v. Ukraine»), заява № 15123/03, пункт 45).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Суд зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 519/2-5034/11).

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів обставини спірних правовідносин, враховуючи, що позивачі на законних підставах вселені, зареєстровані та постійно проживать у вказаній квартирі, відмова в приватизації займаного ними житла з причин відсутності ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує їх конституційне право на приватизацію займаного житла.

За приписами ч.1-3 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч.1-2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При вирішенні даного спору, суд вважає, що ефективним та достатнім для повноцінного захисту порушеного права позивачів, є задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії направлені на приватизацію квартири для передачі її у спільну часткову власність позивачів без наявності ордеру на житлове приміщення, оскільки не вчинення таких дій й стало підставою для цього позову.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 9, 15, 58, 61 Житлового кодексу України, ст. 16, 328 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 12, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації права власності на нерухоме майно Кам`янської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради вчинити дії, направлені на приватизацію квартири, житловою площею 38,0 кв.м., загальною площею 63,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для передачі у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , без наявності ордеру на вказане житлове приміщення.

Рішення може бути оскаржено сторонами до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд м.Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.02.2026р.

Відомості про сторони по справі:

Позивачі - ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 20268696, 51900 Дніпропетровьска область, м.Кам`янське, проспект Василя Стуса, 10/12).

Суддя: Притуляк С.А.