Рішення № 134947875, 17.03.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2457/25

Провадження № 2/935/253/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі судді Рибнікова М.М., зі секретарем судового засідання Бондаренко Н.С., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулися до суду із позовом про стягнення заборгованості в якому просять суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 27.12.2024-100002626 від 27.12.2024 у розмірі 30 618,04 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 27.12.2024, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27.12.2024-100002626, відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 15000 грн., на строк вказаній в заявці. Отже ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 30 618,04 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12564,16 грн., по процентам в розмірі 10553,88 грн., неустойки 7500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Представник позивача у позові просив про розгляд справи за їх відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи сповіщався шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання згідно з п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України. Причини неявки в судове засідання не повідомив, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.12.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27.12.2024-100002626, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився та який укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», які підписані електронним цифровим підписом ОСОБА_1 Е946 та інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР», про отримання 27.12.2024 кредитних коштів в розмірі 15 000,00 грн., на карту НОМЕР_1 .

Відповідно до заявки до кредитного договору № 27.12.2024-100002626 від 27.12.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту 15000 грн., строк на який надається кредит 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 15.05.2025.

Згідно з довідкою розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором складеного ТОВ «Споживчий центр» вбачається, що позичальник ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору № 27.12.2024-100002626, яка становить 30 618,04 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12564,16 грн., по процентам в розмірі 10553,88 грн., неустойка 7500 грн.

Частиною першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не на надано будь-яких доказів щодо не отримання нею кредитних коштів. Також, відповідачем відзиву не направлено, не доведено обставин належного виконання нею умов кредитного договору № 27.12.2024-100002626, які полягають у вчасному поверненні кредитних коштів та сплаті відповідних відсотків, розмір яких у межах всього строку кредитування погоджено між сторонами відповідно до умов договору.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, то суд дійшов до наступних висновків.

Зі змісту позову та матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 7500 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відтак, нарахування неустойки не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі дійшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 564,16 грн. та процентами в розмірі 10553,88 грн., і тому позов підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи встановлено, що при поданні позову ТзОВ «Споживчий центр» сплачено 2422,40 грн. судового збору.

Беручи до уваги, що позовні вимоги в розмірі 30 618,04 грн. були задоволені частково на суму 23775,85 грн., що становить 75,50% від ціни позову, суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді в сумі 1829,02 грн., тобто, пропорційно до задоволених позовних вимог (2422,40 грн. : 100% х 75,50% = 1829,02 грн.).

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, і керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-268,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.12.2024-100002626 від 27.12.2024 в розмірі 23 118 (двадцять три тисячі сто вісімнадцять) грн. 04 коп. та судовий збір в розмірі 1829,02 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 17.03.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄРДПОУ 373568333, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.М. Рибнікова