Рішення № 13494179, 28.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2010 р. Справа № 5/225-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Фарм», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС - ЛТД», с. Іванковичі

про стягнення 441443,57 грн.

за участю представників:

позивача:Ільяшов Б.М. дов. від 30.08.2010р. № 33; Філатов В.А. ордер серії КМ № 002986 від 27.12.2010р.

відповідача:Червоняк С.П. дов. від 04.01.2010р. № 215

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Фарм»(далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС - ЛТД»(далі відповідач) про стягнення 441443,57 грн. основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар в період з травня 2008р. по липень 2010р. включно по видатковим накладним, які перелічені в позовній заяві.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 27.12.2010р., в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму 290578,07 грн., з мотивів того, що відповідач під час розгляду справи частково погасив заявлену до стягнення суму основного боргу перерахувавши на рахунок позивача 290578,07 грн.

Також позивач в зазначеній заяві заявив додаткову вимогу про стягнення з відповідача 134291,60 грн. заборгованості за поставлений товар в період серпень-вересень 2010р. по пяти окремим накладним, які не були включені в подану позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тобто зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Разом з тим, в поданій заяві в частині вимог про стягнення 134291,60 грн. заборгованості за поставлений товар в період серпень-вересень 2010р. по пяти окремим накладним, які не були включені в подану позовну заяву, йдеться не про збільшення позовних вимог зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, а про заявлення окремої вимоги додатково до викладених у позовній заяві. Заявлена додаткова вимога ґрунтується на інших доказах, ніж первісні вимоги, оскільки періодом поставки товару, за який не розрахувався відповідач, визначений позивачем в позові травень 2008р. - липень 2010р. включно, а додаткові вимоги стосуються поставки товару в період серпень вересень 2010р., в звязку з чим заявлена додаткова вимога не може бути предметом розгляду у даному позовному провадженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відхилення поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.12.2010р. в частині заявленої додаткової вимоги про стягнення 134291,60 грн. заборгованості за поставлений товар в період серпень-вересень 2010р. по пяти окремим накладним, які не були включені в подану позовну заяву.

За вказаних обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.12.2010р. в частині, яка не відхилена судом про стягнення з відповідача 120865,50 грн. основного боргу.

Присутні в судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги в редакції поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.12.2010р. в частині, яка не відхилена судом про стягнення з відповідача 120865,50 грн. основного боргу.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. Письмовий відзив на позовну заяву суду не надав, через канцелярію суду подав клопотання від 27.12.2010р. про відкладення розгляду справи та витребування у відповідача доказів, що підтверджують несплату відповідачем грошових коштів за отриманий товар, доказів прострочення оплати поставленого товару, договір поставки, копії платіжних доручень.

Розглянувши подані відповідачем клопотання суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на їх недоведеність, безпідставність та недоцільність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Позивач в період з травня 2008р. по липень 2010р. включно поставив відповідачу по накладним, які перелічені в позовній заяві та завірені копії яких залучені до матеріалів справи товар, за який останній в порушення своїх зобовязань не розрахувався в повному обсязі, в звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 120865,50 грн.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 05.10.2010р. № 42 з вимогою сплатити наявну заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надіслання зазначеної претензії позивач надав до суду чеки “Укрпошти” від 05.10.2010р. №№ 8622, 8623, а також повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що повноважена особа відповідача отримала зазначену кореспонденцію 08.10.2010р. Завірені копії чеків та повідомлень залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати за отриманий товар виконав лише частково, станом на день звернення позивача з позовом до суду за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 411443,57 грн.

В процесі розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 290578,07 грн.

Решта суми заборгованості в розмірі 120865,50 грн. за поставлений позивачем відповідачу товар по пяти видаткових накладних № ДФ0000061 від 03.06.2010р. на суму 8855 грн., № ДФ0000073 від 18.06.2010р. на суму 36690 грн., № ДФ0000078 від 01.07.2010р. на суму 19433 грн., № ДФ0000081 від 19.07.2010р. на суму 33052,50 грн. та № ДФ0000089 від 29.07.2010р. на суму 22835 грн. залишилась відповідачем неоплаченою.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар по переліченим в позові накладним, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 120865,50 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 120865,50 грн. заборгованості за поставлений товар по переліченим в позові накладним.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 120865,50 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача судові витрати державне мито, витрати на інформаційно технічного забезпечення судового процесу та послуги адвоката.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 16104 грн., позивач посилається на договір про надання юридичної допомоги від 27.09.2010р. № 126, платіжні доручення № 166 від 30.09.2010р, № 186 від 07.10.2010р., № 201 від 27.10.2010р., № 229 від 29.11.2010р. згідно яких було сплачено надані адвокатські послуги за вказаним договором в розмірі 16104 грн., акт про надання правової допомоги за договором № 126 від 27.09.2010р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3868 від 24.09.2009р., виданого на імя ОСОБА_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3689 від 26.03.2009р., виданого на імя ОСОБА_2

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським обєднанням «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери»укладено договір про надання юридичної допомоги від 27.09.2010р. № 126, за умовами якого позивач клієнт доручає, а адвокатське обєднання приймає на себе зобовязання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором для найбільш ефективного та вигідного для клієнта врегулювання спору, що виник між позивачем та відповідачем у звязку з поставкою відповідачу товару згідно видаткових накладних.

Згідно акту про надання правової допомоги від 27.12.2010р. надання юридичної допомоги оцінено сторонами договору в розмірі 16104 грн.

На виконання умов договору адвокат надав позивачу передбачені договором послуги.

За надані послуги позивач згідно платіжних доручень № 166 від 30.09.2010р., № 186 від 07.10.2010р., № 201 від 27.10.2010р., № 229 від 29.11.2010р. перерахував адвокатському обєднанню грошові кошти в сумі 16104 грн.

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаним договором при розгляді даної справи, відповідає вимогам ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням обставин справи, обмежує розмір відшкодування судових витрат з оплати послуг адвоката до 7000 грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відшкодування витрат зі сплати державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, у звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій останнього. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС ЛТД" (08632, Київська область, Васильківський р-н., с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Фарм" (04074, м. Київ, вул. Сокальська, 1, офіс 29, код ЄДРПОУ 35325129) 120865 (сто двадцять тисяч вісімсот шістдесят пять) грн. 50 коп. боргу, 7000 (сім тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката, 4414 (чотири тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 43 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.