Рішення № 13494135, 05.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" січня 2011 р. Справа № 21/167-09

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайлінг», м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», Київська обл., м. Вишгород

про стягнення 235306,85 гривень

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Снігур Д.С. (довіреність №170-16/40 від 16.12.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайлінг»(далі-ТОВ «Стайлінг»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(далі-ТОВ «СК «Провіта»/відповідач) про стягнення 1612232,94 грн., з яких: 1298100,00 грн. заборгованості по виплаті страхового відшкодування за договором №28/01-132 від 14.12.2007р., 263504,71 грн. пені, 17479,48 грн. інфляційних втрат та 33148,75 грн. 3% річних.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просиву суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2009р. порушено провадження у справі №21/167-09 та призначено її до розгляду на 10.08.2009р.

07.08.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2009р. розгляд даної справи відкладено на 31.08.2009р.

В судових засіданнях 31.08.2009р., 28.09.2009р., 19.10.2009р. та 18.11.2009р. оголошувалась перерва до 28.09.2009р., 19.10.2009р., 18.11.2009р. та 07.12.2009р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2009р. провадження у справі №21/167-09 зупинено до вирішення господарським судом київської області повязаною з нею справи №17/182-09 за позовом ТОВ «Стайлінг»до ТОВ «СК «Провіта»про визнання недійсною угоди від 17.12.2008р. до договору №28/01-132 від 14.12.2007р.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2010р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2010р., у задоволенні позовних вимог ТОВ «Стайлінг»відмовлено повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2010р. провадження у даній справі поновлено, а розгляд справи призначено на 06.12.2010р.

06.12.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 235306,85 грн., з яких: 200000,00 грн. заборгованості по виплаті страхового відшкодування за договором №28/01-132 від 14.12.2007р. та 35306,85 грн. 3% річних. Зазначені уточнення судом прийняті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2010р. розгляд даної справи відкладено на 20.12.2010р.

В судовому засіданні 20.12.2010р. оголошувалась перерва до 05.01.2011р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2007р. між ТОВ «СК «Провіта» (далі-страховик) та ТОВ «Стайлінг» (далі-страхувальник) укладено договір добровільного страхування майна (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 2.2, 2.2.3, 2.5, 2.5.3, 3.1.1, 4.3, 6.1, 8.1.1, 15.1, 15.2 Договору передбачено, що страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку, передбаченого договором, здійснити страхову виплату вигодонабувачеві, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові внески у визначені строки та виконувати інші умови Договору.

Договір укладено по відношенню до, зокрема, товарних запасів страхувальника, що розміщуються в суборендованих складських приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 23 Б (товарні запаси 1).

Погоджена відновна вартість (а також страхова сума по Договору) для застрахованого майна складає по товарним запасам 1 (п. 2.2.3 Договору) 1900000,00 грн.

За Договором страховим випадком вважається пошкодження або загибель (втрата) застрахованого майна внаслідок, зокрема, пожежі виникнення вогню, здатного спонтанно розповсюджуватись, поза місцями, спеціально призначеним для його розведення та підтримання або вихід вогню поза межі цих місць (у т.ч. підпалу пошкодження або знищення застрахованого майна в результаті впливу вогню, викликаного навмисними діями осіб, здійсненими зі злочинним наміром).

Договором встановлюється безумовна франшиза по кожному та будь-якому страховому випадку у розмірі 0,1% від загальної страхової суми по Договору.

Договір набуває чинності з 15.12.2007р. та діє до 14.12.2008р.

Страхувальник має право на одержання страхового відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку в межах страхової суми з урахуванням конкретних умов Договору.

Страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або сповіщає страхувальника про відмову в виплаті страхових відшкодувань протягом 10 робочих днів з дня отримання ним повного пакету документів, вказаних в Договорі, але не пізніше, чим через 120 календарних днів з дня настання страхового випадку.

Страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 5 робочих днів після прийняття рішення про виплату.

16.06.2008р. в результаті підпалу застраховане за Договором майно позивача було повністю знищене пожежею.

17.12.2008р. сторонами підписано угоду до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди визнати подію, що відбулась 16.06.2008р. із застрахованим страховиком майном страхувальника в результаті підпалу невідомими особами складу, в якому на законних підставах зберігалось застраховане майно, страховим випадком.

Пунктами 2, 4, 5 зазначеної Угоди визначено, що остаточний розмір збитку страхувальника, завданий йому страховим випадком, становить 1500000,00 грн.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком траншами.

Перший транш, за яким має бути здійснено виплату першої частини страхового відшкодування в розмірі 900000,00 грн., здійснюється страховиком до 01.01.2009р. Наступний транш здійснюється страховиком в розмірі 200000,00 грн. до 01.02.2009р. Третій транш у розмірі 200000,00 грн. до 01.03.2009р. Останній транш здійснюється страховиком у розмірі 200000,00 грн. до 01.04.2009р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач свої обовязки за Договором, в тому числі і за угодою від 17.12.2008р., в частині своєчасної виплати страхового відшкодування належним чином не виконав сплативши 1300000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 200000,00 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 1300000,00 грн. страхового відшкодування за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями останнього №10984 від 21.10.2009р. на суму 100000,00 грн., №11280 від 21.10.2009р. на суму 100000,00 грн., №29366 від 23.11.2010р. на суму 200000,00 грн.; довідкою №065-40/2286 від 27.08.2009р., виданою Філією ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Водночас, в ході розгляду даної справи представником відповідача подано суду платіжне доручення останнього №30546 від 15.12.2010р. зі змісту якого слідує, що відповідачем в якості виплати страхового відшкодування за Договором додатково було сплачено 200000,00 грн.

Втім, зазначена сума коштів (200000,00 грн.) не була врахована позивачем при визначенні розміру заборгованості за Договором у даній справі.

За таких обставин, відповідачем свої обовязки за Договором в частині виплати страхового відшкодування, розмір якого визначено у п. 4 угоди від 17.12.2008р. (1500000,00 грн.) виконано у повному обсязі.

Пунктом 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 3.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки станом на день винесення даного рішенням відповідачем виплачено позивачу 1500000,00 грн. страхового відшкодування за Договором, зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не спростований сторонами, суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 200000,00 грн. заборгованості за Договором в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за Договором в частині своєчасної виплати страхового відшкодування, позивач просить суд стягнути з останнього 35306,85 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням часткових оплат за періоди:

- з 01.01.2009р. по 08.04.2009р. на 1100000,00 грн. заборгованості;

- з 09.04.2009р. по 23.06.2009р. на 1000000,00 грн. заборгованості;

- з 24.06.2009р. по 09.07.2009р. на 900000,00 грн. заборгованості;

- з 10.07.2009р. по 30.07.2009р. на 800000,00 грн. заборгованості;

- з 31.07.2009р. по 05.08.2009р. на 700000,00 грн. заборгованості;

- з 06.08.2009р. по 05.10.2009р. на 600000,00 грн. заборгованості;

- з 06.10.2009р. по 12.10.2009р. на 500000,00 грн. заборгованості;

- з 13.10.2009р. по 23.11.2010р. на 400000,00 грн. заборгованості;

- з 24.11.2010р. по 06.12.2010р. на 200000,00 грн. заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктами 1.1, 8.4.3 Договору передбачено, що страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку, передбаченого договором, здійснити страхову виплату вигодонабувачеві, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові внески у визначені строки та виконувати інші умов Договору.

Страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5 угоди від 17.12.2008р. до Договору виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком траншами.

Перший транш, за яким має бути здійснено виплату першої частини страхового відшкодування в розмірі 900000,00 грн., здійснюється страховиком до 01.01.2009р. Наступний транш здійснюється страховиком в розмірі 200000,00 грн. до 01.02.2009р. Третій транш у розмірі 200000,00 грн. до 01.03.2009р. Останній транш здійснюється страховиком у розмірі 200000,00 грн. до 01.04.2009р.

Враховуючи терміни виплати страхового відшкодування, визначені п. 5 угоди від 17.12.2008р. до Договору, часткові оплати відповідача, а також період обрахунку 3% річних, заявлених позивачем, суд здійснював обрахунок 3% річних за наступні періоди:

- з 01.01.2009р. по 31.01.2009р. на 500000,00 грн. заборгованості;

- з 01.02.2009р. по 28.02.2009р. на 700000,00 грн. заборгованості;

- з 01.03.2009р. по 31.03.2009р. на 900000,00 грн. заборгованості;

- з 01.04.2009р. по 08.04.2009р. на 1100000,00 грн. заборгованості;

- з 09.04.2009р. по 23.06.2009р. на 1000000,00 грн. заборгованості;

- з 24.06.2009р. по 09.07.2009р. на 900000,00 грн. заборгованості;

- з 10.07.2009р. по 30.07.2009р. на 800000,00 грн. заборгованості;

- з 31.07.2009р. по 05.08.2009р. на 700000,00 грн. заборгованості;

- з 06.08.2009р. по 05.10.2009р. на 600000,00 грн. заборгованості;

- з 06.10.2009р. по 12.10.2009р. на 500000,00 грн. заборгованості;

- з 13.10.2009р. по 23.11.2010р. на 400000,00 грн. заборгованості;

- з 24.11.2010р. по 06.12.2010р. на 200000,00 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 31947,95 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 35306,85 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 31947,95 грн.

Посилання ж відповідача на те, що у відповідності до п. 7 угоди від 17.12.2008р. на суму страхового відшкодування, яке підлягає виплаті за нею, не нараховуються штрафні санкції, в тому числі і 3% річних, спростовується наступним.

Відповідно до п. 7 угоди від 17.12.2008р. до Договору сторони узгодили, що сума страхового відшкодування у повному обсязі або в її частинах, що сплачується страховиком траншами, не підлягає індексації, коригуванню у звязку із змінами банківського курсу української гривні, не підлягає обкладенню штрафом, пенею або будь-якими іншими штрафними санкціями.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями, є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 625 ЦК України проценти річних, є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

Наведена правова позиція викладена також і у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003р.

Оскільки п. 7 угоди від 17.12.2008р. до Договору містить положення про не обкладення сум страхового відшкодування саме штрафними санкціями, а 3% річних, за своєю правовою природою, не є штрафними санкціями, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних на суми несвоєчасно виплаченого відповідачем страхового відшкодування за Договором.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати повязані з оплатою послуг адвоката у розмірі 41200,00 грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду копію договору про надання адвокатських послуг від 24.03.2009р., укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №213 від 15.04.2003р. та видаткового касового ордеру №14 від 12.06.2009р. про сплату 35020,00 грн. за послуги з правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р.).

Враховуючи наведене, а також предмет даного спору, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 41200,00 грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 941,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру заборгованості, яка існувала у відповідача за Договором на момент порушення провадження у даній справі та пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 625, 979, 988 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №21/167-09 в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайлінг»200000,00 грн. заборгованості, припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(07300, Вишгород, вул. Набережна, 7, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31704186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайлінг»(33013, м. Рівне, вул. Міцкевича, 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21081965) 31947 (тридцять одну тисячу девятсот сорок сім) грн. 95 коп. 3% річних, 8319 (вісім тисяч триста девятнадцять) грн. 47 коп. державного мита та 162 (сто шістдесят дві) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 941 (девятсот сорок одну) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 10.01.2011р.