Рішення № 13494086, 09.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2010 р. Справа № 8/170-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія»ЛТД, ідентифікаційний код: 21154931, місцезнаходження: 48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Гранична, 14-А,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юторська компанія «Європа», ідентифікаційний код: 34977088, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. К.Шлях, 16,

про стягнення 273336,84 грн.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Семенюк В.М., яка діє на підставі доручення від 07.12.2010 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія»ЛТД (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юторська компанія «Європа»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 01.02.2010 року за № 33/0310 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 273336,84 грн. (двісті сімдесят три тисячі триста тридцять шість гривень 84 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору поставки від 01.02.2010 року за № 33/0310 не повністю здійснив оплату поставлених Позивачем товарів, в зв’язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 273336,84 грн. (двісті сімдесят три тисячі триста тридцять шість гривень 84 коп.), яка включає в себе станом на 05.11.2010 року основний борг у сумі 265106,40 грн. (двісті шістдесят п’ять тисяч сто шість гривень 40 коп.), пеню у сумі 4678,56 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 56 коп.), інфляційні нарахування у сумі 2649,22 грн. (дві тисячі шістсот сорок дев’ять гривень 22 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 902,66 грн. (дев’ятсот дві гривні 66 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2010 року порушено провадження у справі №8/170-10 та призначено останню до розгляду на 26.11.2010 року.

22.11.2010 року через канцелярію суду надійшла заява Позивача, яка зареєстрована за вхідним номером 14380, в якій він уточняв позовні вимоги та суму заборгованості Відповідача за Договором в зв’язку з добровільною сплатою частини заборгованості.

26.11.2010 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з’явилися та про причини неявки суд не повідомили, будучи при цьому повідомленими про день і час розгляд справи. Вимог ухвали суду від 12.11.2010 року Позивач та Відповідач повністю виконали. У зв’язку з цим, ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2010 року розгляд справи відкладено на 09.12.2010 року.

26.11.2010 року через канцелярію суду надійшла заява Відповідача, яка зареєстрована за вхідним номером 14964, в якій він повідомляв суду про добровільну сплату частини основного боргу за Договором.

В судове засідання 09.12.2010 року з’явився представник Відповідача, який дав усні пояснення по справі, позов визнав повністю в частині вимог Позивача про стягнення боргу, який Відповідач добровільно на день судового засідання не сплатив Позивачу, та в частині добровільно сплаченого боргу просив припинити провадження у справі. Позивач у судове засідання 09.12.2010 року не з’явився та про причини неявки суд не повідомив, будучи при цьому повідомленим про день і час розгляд справи. Проте від Позивача на електрону адресу суду надійшли заяви, в яких він уточняв позовні вимоги та суму заборгованості Відповідача за Договором в зв’язку з добровільною сплатою частини заборгованості. Згідно даних заяв Відповідач добровільно сплатив Позивачу основний борг за Договором в сумі 118500,00 грн. (сто вісімнадцять тисяч п’ятсот гривень 00 коп.), внаслідок чого за Відповідачем залишився рахуватись основний борг, який добровільно не сплачений, у сумі 146606,40 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот шість гривень 40 коп.). Зазначена сума основного боргу, яка Відповідачем залишалась не погашеною згідно вказаних листів Позивача, співпадала із сумою основного боргу, що залишався не погашеним згідно наданого суду в судовому засіданні листа Відповідача, який цю суму визнавав повністю. Судом визнано заяви Позивача та Відповідача про припинення провадження у справі в частині основного боргу за Договором у сумі 118500,00 грн. (сто вісімнадцять тисяч п’ятсот гривень 00 коп.), яка добровільно сплачена Відповідачем, обґрунтованими, внаслідок чого провадження у справі в цій частині підлягає припиненню через відсутність предмету спору. У зв’язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданого пояснення Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 09.12.2010 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

01.02.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки за № 33/0310 (далі по тексту: Договір). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

За умовами даного Договору, Позивач зобов’язувався поставити Відповідачу товар на загальну суму 1042785,44 грн., а Відповідач зобов’язувався прийняти цей товар та відповідно до п.6.1. Договору протягом 45-ти днів починаючи з дня отримання товару оплатити його.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в період з 01.02.2010 року по 05.11.2010 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 1042785,44 грн., що підтверджено видатковою накладною від 29.07.2010 року за №ВН-0000463, довіреністю від 29.07.2010 року за №КИФ-0001260, видатковою накладною від 02.08.2010 року за №ВН-0000466, видатковою накладною від 04.08.2010 року за №ВН-0000478, видатковою накладною від 13.08.2010 року за №ВН-0000505, видатковою накладною від 27.08.2010 року за №ВН-0000538, видатковою накладною від 03.09.2010 року за №ВН-0000557, довіреністю від 03.09.2010 року за №КИФ-0001571, які підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог п.1.2. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості поставлених товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставлених товарів у обсягах та вартістю, визначених в цих видаткових накладних, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні та довіреності на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов’язань за Договором.

Актом звірки розрахунків, поясненнями Відповідача, які він дав в судовому засіданні 09.12.2010 року, та письмовим заявами Позивача, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 6.1., 6.2. Договору частково оплатив поставленні Позивачем товари, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 09.12.2010 року за Договором наявна заборгованість у сумі 146606,40 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот шість гривень 40 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 09.12.2010 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товарів або щодо їх якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору поставки товарів. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 146606,40 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот шість гривень 40 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 09.12.2010 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 05.11.2010 року складає 265106,40 грн. (двісті шістдесят п’ять тисяч сто шість гривень 40 коп.). Проте, Позивач та Відповідач надали суду заяви, які підтвердили Відповідач та Позивач відповідно, в якості доказу часткової сплати Відповідачем основної заборгованості на загальну суму 118500,00 грн. (сто вісімнадцять тисяч п’ятсот гривень 00 коп.).

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача частини основної заборгованості у сумі 118500,00 грн. (сто вісімнадцять тисяч п’ятсот гривень 00 коп.) підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, яка передбачає можливість припинення провадження у зв’язку з відсутністю предмету спору, в зв’язку з тим, що Відповідачем під час розгляду справи зазначена сума основної заборгованості сплачена на користь Позивача в добровільному порядку.

Таким чином, станом на 09.12.2010 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 146606,40 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот шість гривень 40 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставлених Позивачем товарів за Договором суду не надано.

Станом на 09.12.2010 року основна заборгованість за Договором у сумі 146606,40 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот шість гривень 40 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором поставки від 01.02.2010 року за № 33/0310 у сумі 146606,40 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот шість гривень 40 коп.), в зв’язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 4678,56 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 56 коп.), інфляційні нарахування у сумі 2649,22 грн. (дві тисячі шістсот сорок дев’ять гривень 22 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 902,66 грн. (дев’ятсот дві гривні 66 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.9.2.1. Договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених п.6.1. даного Договору, покупець (Відповідач) сплачує продавцю (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочки.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов’язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 05.11.2010 року у сумі 265106,40 грн. (двісті шістдесят п’ять тисяч сто шість гривень 40 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов’язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов’язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Позивач в своїх заявах, в яких він уточняв позовні вимоги та суму заборгованості Відповідача за Договором в зв’язку з добровільною сплатою частини заборгованості і які надійшли через канцелярію суду, підтвердив суду свої вимоги щодо нарахування та стягнення з Відповідача пені по добровільно сплаченим останнім коштам.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 4678,56 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 56 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 2649,22 грн. (дві тисячі шістсот сорок дев’ять гривень 22 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 902,66 грн. (дев’ятсот дві гривні 66 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.9.2.1. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 4678,56 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 56 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2649,22 грн. (дві тисячі шістсот сорок дев’ять гривень 22 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 902,66 грн. (дев’ятсот дві гривні 66 коп.), в зв’язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов’язань за Договором, зокрема Договору від 01.02.2010 року за № 33/0310, письмових заяв Позивача та Відповідача, які підтвердили Відповідач та Позивач відповідно, щодо часткової сплати Відповідачем основної заборгованості на загальну суму 118500,00 грн., видаткової накладної від 29.07.2010 року за №ВН-0000463, довіреності від 29.07.2010 року за №КИФ-0001260, видаткової накладної від 02.08.2010 року за №ВН-0000466, видаткової накладної від 04.08.2010 року за №ВН-0000478, видаткової накладної від 13.08.2010 року за №ВН-0000505, видаткової накладної від 27.08.2010 року за №ВН-0000538, видаткової накладної від 03.09.2010 року за №ВН-0000557, довіреності від 03.09.2010 року за №КИФ-0001571 та актів звірки взаєморозрахунків, які підписані Позивачем та Відповідачем, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов’язань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем за виключенням добровільної сплати частини основного боргу у сумі 118500,00 грн. (сто вісімнадцять тисяч п’ятсот гривень 00 коп.).

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 01.02.2010 року за № 33/0310 станом на 09.12.2010 року складає 154836,84 грн. (сто п’ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять шість гривень 84 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором товарів у сумі 154836,84 грн. (сто п’ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять шість гривень 84 коп.), яка складається станом на 09.12.2010 року з основного боргу у сумі 146606,40 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот шість гривень 40 коп.), пені у сумі 4678,56 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 56 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2649,22 грн. (дві тисячі шістсот сорок дев’ять гривень 22 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 902,66 грн. (дев’ятсот дві гривні 66 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений, в зв’язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у сумі 154836,84 грн. (сто п’ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять шість гривень 84 коп.), яка складається станом на 09.12.2010 року з основного боргу у сумі 146606,40 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот шість гривень 40 коп.), пені у сумі 4678,56 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 56 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2649,22 грн. (дві тисячі шістсот сорок дев’ять гривень 22 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 902,66 грн. (дев’ятсот дві гривні 66 коп.) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 2733,37 грн. (дві тисячі сімсот тридцять три гривні 37 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 2733,37 грн. (дві тисячі сімсот тридцять три гривні 37 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв’язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №8/170-10 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юторська компанія «Європа»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія»ЛТД суми основного боргу за Договором від 01.02.2010 року за № 33/0310 на загальну суму 118500,00 грн. (сто вісімнадцять тисяч п’ятсот гривень 00 коп.), - припинити.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія»ЛТД щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юторська компанія «Європа»суми основного боргу, в якій провадження у справі №8/170-10 не припинено, пені, інфляційних нарахувань, 3-х процентів річних та господарських витрат, - задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юторська компанія «Європа», ідентифікаційний код: 34977088, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. К.Шлях, 16, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія»ЛТД, ідентифікаційний код: 21154931, місцезнаходження: 48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Гранична, 14-А, основний борг за Договором від 01.02.2010 року за № 33/0310 у сумі 146606,40 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот шість гривень 40 коп.), пеню у сумі 4678,56 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 56 коп.), інфляційні нарахування у сумі 2649,22 грн. (дві тисячі шістсот сорок дев’ять гривень 22 коп.), 3-и проценти річних у сумі 902,66 грн. (дев’ятсот дві гривні 66 коп.), державне мито у сумі 2733,37 грн. (дві тисячі сімсот тридцять три гривні 37 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2010 року

Суддя Скутельник П.Ф.