Рішення № 13493796, 21.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2010 р. Справа № 16/173-10

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ЖИТЛО», м. Київ

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1,

м. Вишневе

про стягнення 18 000,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кармазін К.Д., довіреність № 1 від 01.12.2010р. представник;

від відповідача ОСОБА_3, довіреність № 749 від 17.12.2010р. представник.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ЖИТЛО»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 1- 12/10 від 01.12.2010р. (Вх. №суду 5623 від 06.12.2010р.) до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 18 000,00 грн. основного боргу та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 09.12.2010р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/173-10 та призначено її розгляд на 21.12.2010р. об 11 год. 00 хв. за участю повноважних представників сторін.

Позивач в судовому засіданні 21.12.2010р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Під час судового засідання 21.12.2010р. представник відповідача позовні вимоги у розмірі 18 000,00 грн. основного боргу визнав.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Позивачем на банківський рахунок відповідача були перераховані грошові кошти всього у розмірі 18000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 131 від 14.09.2010р. на суму 18 000,00 грн.

Відповідно до зазначеного платіжного доручення призначенням платежу є оплата за товар згідно рахунку № 3 від 13.09.2010р.

Як зазначає позивач в позові 14.09.2010р. він отримав від відповідача рахунок № 3 від 13.09.2010р. на оплату пиломатеріалів у кількості 40 метрів кубічних за ціною 450 грн., що в сумі складає 18000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 131 від 14.09.2010р. позивач, на підставі рахунку № 3 від 13.09.2010р., перерахував на банківський рахунок відповідача 18000,00 грн. В свою чергу відповідач не поставив позивачу пиломатеріали на 18000,00 грн.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 зазначеного кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідкив.

Згідно з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частині 2 ст. 642 Цивільного кодексу України зазначено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, позивач перерахував кошти на рахунок відповідача в розмірі 18 000,00 грн., а відповідач товар на зазначену суму позивачу не надав.

Позивачем, в порядку статті 530 ЦК України, 26.10.2010р. направлялась на адресу відповідача претензія про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 18000,00 грн. (Вх. № 1-10/10 від 25.10.2010р.), яку згідно платіжного доручення відповідач отримав 13.11.2010р., зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Незважаючи на вимогу позивача, станом на момент прийняття рішення, відповідач грошові кошти в розмірі 18 000,00 грн. не повернув.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач під час судового засідання проти позову не заперечував.

Таким чином, з матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем було перераховано відповідачу кошти у сумі 18 000,00 грн., а відповідач не поставив позивачу пиломатеріали на зазначену суму та не повернув позивачу отримані 18 000,00 грн., отже відповідач безпідставно користується даним майном.

Глава 13 Цивільного кодексу України, зокрема стаття 192, визначає гроші (грошові кошти), як майно.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобовязаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. В разі невиконання недобросовісним володільцем цього обовязку заінтересована особа має право предявити позов про витребування цього майна.

За змістом положень частини першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, безпідставне і незаконне володіння та утримання відповідачем грошовими коштами, які є власністю позивача, порушує права і законні інтереси останнього.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали справи, та враховуючи що грошові кошти у сумі 18 000,00 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог у розмірі 18 000,00 грн., а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (08132, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Київському ГРУ Приватбанку, МФО 321842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ЖИТЛО»(02099, м. Київ, вул. Волго-донська, буд. 67, код ЄДРПОУ 31723680, р/р 26008037432200 в АКБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005) 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, а також 180 (сто вісімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко