Рішення № 13493571, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/11017.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Єврокредитбуд”

до відповідача Приватного підприємства “Індор-плюс”

про стягнення 49958,75 грн.                                        

                                                                                          Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: Пижов А.В. –керівник

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства “Індор-плюс” попередньої оплати в розмірі 49968,75 грн., в тому числі 47603,03 грн. основного боргу, 2365,72 грн. процентів за користування чужими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за поставку продукції, проте відповідачем не виконав взяті на себе зобов’язання щодо поставки оплаченого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 порушено провадження по справі № 37/110, розгляд справи призначено на 13.04.2009.

Відповідно до Розпорядження Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/513 від 18.05.2009 в зв’язку з тим, що суддю Кондратову І. Д. призначено суддею Київського апеляційного господарського суду, справу № 37/110 передано на розгляд судді Грєховій О. А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 розгляд справи № 37/110 призначено на 05.06.2009.

У зв’язку з нез’явленням в судові засідання 05.06.2009 та 03.07.2009 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 03.07.2009 та на 17.07.2009 відповідно.

В судовому засіданні 17.07.2009р. представник відповідача надав суду пояснення по справі в яких зазначив, що не визнає позову оскільки відповідач поставив позивачу оплачену продукцію, а також відповідач вказує, що направляв позивачу акти виконаних робіт. Відповідач стверджує, що позивач відмовився підписувати акти виконаних робіт. На підтвердження наявності дверей відповідач надав докази про купівлю даного товару у ПП «Силует». Також відповідач зазначив, що саме ПП «Силует»виготовив двері.

Ухвалою суду від 17.07.2009 зупинено провадження у справі до проведення судової товарознавчої експертизи для отримання висновку експертів.

Листом Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 матеріали справи № 37/110 були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової товарознавчої експертизи.

11.11.2010 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 37/110 та висновок Київського НДІ судових експертиз № 7323 від 10.11.2010.

Ухвалою суду від 12.11.2010 поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.12.2010.

          У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 20.12.2010 представників сторін розгляд справи було відкладено на 17.01.2011.

В судове засідання 17.01.2011 представник позивача не з’явився. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Представник відповідача в судове засідання 17.01.2011 з’явився та заперечив на позов.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.01.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В серпні 2008 року між сторонами у справі досягнуто усної домовленості про поставку дверних блоків за умови 100% передоплати.

22.08.2008 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № ИП-00256 на здійснення передоплати за поставку товару (дверні блоки).

Позивач виконав взяті на себе зобов’язання та оплатив виставлений відповідачем рахунок, що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 412 від 28.08.2008 та випискою з особистого рахунку позивача у період за 28.08.2008.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу претензію № 03/1-08 від 03.11.2008р. про відмову від усної домовленості щодо поставки дверей та повернення передоплати, оскільки, як вважає позивач, відповідач не виконав свого зобов’язання щодо поставки товару на підставі виставленого та сплаченого рахунку № ИП-00256.

В тому числі, позивач по справі, зазначив та надав підтверджуючі документи, що на даний час звернувся до іншої організації (ТОВ «Гамма-Еліт-Сервіс») про поставку дверних блоків. На доказ отримання товару (дверних блоків) у ТОВ «Гамма-Еліт-Сервіс»позивач надав суду належним чином завірену копію видаткової накладної № 186 від 14.10.2008. А також позивач надав суду докази оплати за поставлені двері ТОВ «Гамма-Еліт-Сервіс»- копії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 42, № 41 та № 40.

Відповідач в поясненнях зазначив, що поставив оплачену позивачем продукцію, а також відповідач вказує, що направляв позивачу акти виконаних робіт щодо поставки дверних блоків. Відповідач стверджує, що позивач відмовився підписувати акти виконаних робіт.

Як зазначає відповідач, дверні блоки для позивача він замовив та придбав у ПП «ПФ «Силует». На доказ зазначеного відповідач надав суду належним чином завірену копію Договору-доручення № 410 від 10.04.2007 укладений між ПП «ПФ «Силует»та ПП «Індор-Плюс», видаткової накладної № РН-291 від 29.08.2008 та рахунку-фактури № ОЛ110608 від 11.06.2008 виставленого ПП «ПФ «Силует»(оригінали оглянуті в судовому засіданні).

На доказ наявності домовленості між відповідачем та ПП «ПФ «Силует»щодо поставки дверей відповідач також надав суду належним чином завірені копії податкових накладних: від 15.07.2008р., від 18.08.2008р., від 24.06.208р., від 117.06.2008р., від 08.07.2008р., від 28.08.2008р. та від 29.08.2008р.

В судовому засіданні 17.07.2009 представник відповідача заявив клопотання про призначення судової експертизи.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач посилається на те, що позивач стверджує, що двері встановлені в гуртожитку на території заводу “Еталон” отримані від підприємства “Гамма-Еліт-Сервіс”, а не від відповідача по справі.

Ухвалою суду від 17.07.2009 призначено проведення судової товарознавчої експертизи для отримання висновку експертів та поставлені наступні питання: Чи відповідає маркування, нанесене не двері, встановлені у гуртожитку на території заводу “Еталон” його характеристикам за сертифікатами відповідності серія ВБ № 422358 та серія ДЗ № 160194? Хто є виробником дверей, встановлених у гуртожитку на території заводу “Еталон”, Приватне підприємство “Приватна фірма “Силует” чи Товариство з обмеженою відповідальністю “Гамма-Еліт-Сервіс”?

11.11.2010 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 37/110 та висновок Київського НДІ судових експертиз № 7323 від 10.11.2010.

З висновку Київського НДІ судових експертиз № 7323 від 10.11.2010р. вбачається, що згідно даних маркування, нанесеного на дверних блоках, які мали відповідну читабельну виразність, було встановлено наступне: виробником дверних блоків згідно маркування є ПП "Приватна фірма "Силует", оскільки маркування в графі обов'язкового зазначення найменування підприємства-виробника містить напис "Силует", що передбачено вимогами пункту 5.5 ДСТУ Б В.2.6-11-97 "Конструкції будинків і споруд. Двері протиударні вхідні в квартири. Загальні технічні умови."

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Досліджуючи матеріали справи та висновок експертизи суд встановив, що відповідач виконав взяті на себе зобов’язання перед позивачем щодо поставки дверних блоків, адже придбані дверні блоки відповідачем у ПП "Приватна фірма "Силует" були поставлені та встановлені для позивача на виконання домовленості, яка була у період 2008р.

Натомість позивач не довів суду, що відповідач не поставив позивачу дверні блоки, а також позивач не довів того, що двері встановлені в гуртожитку на території заводу “Еталон” отримані від підприємства “Гамма-Еліт-Сервіс”. Адже відповідно до Висновку Київського НДІ судових експертиз № 7323 від 10.11.2010р. виробником дверних блоків згідно маркування є ПП "Приватна фірма "Силует".

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у відповідності до наданих позивачем обґрунтувань позовних вимог.

Оскільки нарахування штрафних санкцій є похідним від основного боргу, а у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення основного боргу суд відмовив, то суд відмовляє і у задоволенні 2365,72 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

По справі № 37/110 Київським НДІ судових експертиз було проведено експертизу товарознавчу експертизу. Витрати на проведення експертизи було покладено на відповідача по справі –ПП «Індор-плюс».

Як вбачається з матеріалів Висновку Київського НДІ судових експертиз № 7323 від 10.11.2010р., експертиза була оплачена в розмірі 2481,84 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат за проведення експертизи в розмірі 2481,84 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

          Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Єврокредитбуд” (02094, м. Київ, провулок Карельський, 8, код ЄДРПОУ 34726899) на користь Приватного підприємства “Індор-плюс” (02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, 4, кв. 174, код ЄДРПОУ 35030772) витрати пов’язані з проведенням експертизи в розмірі 2481 (дві тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 84 коп.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 20.01.2011