Рішення № 13493478, 09.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 12/21809.11.10

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»

Про                              стягнення 4 170,82 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Якименко І.В. –предст. (дов. № 9 від 14.01.2010 р.)

Від відповідача          не з'явився

Суть спору:

ТОВ «А.В.К. Київ»(далі –позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сенар»(далі –відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 4 170,82 грн. (3 577,97 грн. – основний борг, 163,49 грн. –збитки від інфляції, 357,80 грн. - штрафу, 71,56 грн. –2% за користування грошовими коштами) внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №66 від 19.06.2009 р.

Ухвалою суду від 14.09.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/218 та призначено розгляд справи на 09.11.2010 р.

В судовому засіданні 09.11.2010 р. представник позивача на виконання ухвали суду від 14.09.2010 р. надав наступні документи: довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців про наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення реєстраційних дій стосовно відповідача; довідку, що позивач не звертався до Господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, також немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, та немає рішення цих же органів з такого спору.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2010 р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі від 14.09.2010 р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.11.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2009 р. між сторонами укладено договір поставки № 66 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов’язується передати у встановлений даним договором строк товар у власність відповідача, а відповідач зобов’язується без затримки прийняти товар та оплатити його у строк, розмірі, порядку та на умовах даного договору.

Згідно п. 1.3. договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України і вказується у видаткових накладних. В ціну продукції включено всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, в тому числі податок на додану вартість.

Відповідно до п. 1.4. договору позивач зобов’язаний передати товар в кількості, якості та асортименті, згідно погодженого сторонами замовлення відповідача.

Згідно п. 2.1. договору поставка товару здійснюється позивачем на умовах СРТ –склад відповідача, силами позивача, згідно Правил «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року.

Відповідно до п. 2.5. договору разом з товаром позивач зобов’язується передати відповідачу на кожну окрему партію продукції належним чином оформлену видаткову накладну, податкову накладну, оригінал або належним чином посвідчену копію відповідного документу, який посвідчує якість продукції (сертифікат якості, сертифікат відповідності, свідоцтво про визнання відповідності).

Згідно п. 3.2. договору загальна сума договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції, протягом дії цього договору.

Відповідно до п. 3.3. договору оплату кожної партії товару, поставленого згідно видаткових накладних відповідач зобов’язаний здійснити на умовах, що фіксуються в п. 3.4. договору.

Відповідно до п. 3.4. договору сторони домовились, що оплата товару, який поставляється, здійснюється відповідачем в строк передбачений п. 3.3.2. даного договору.

Відповідно до п. 3.3.2. договору протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з моменту передачі товару згідно п. 2.2. даного договору, оплатити його повну вартість.

На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 947,31 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними № РНк –028661 від 26.11.2009 р., № РНк –035177 від 24.12.2009 р., № РНк –007401 від 11.02.2010 р.

Проте, вартість отриманого товару відповідачем неоплачена повністю.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 3 577,97 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення штрафу, що згідно розрахунку становить 357,80 грн., збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 163,49 грн. та 2% за користування грошовими коштами у розмірі 71,56 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором встановлено та факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в 3 577,97 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, збитків від інфляції та 2% за користування грошовими коштами, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 4.2 та п. 4.2.2. Договору зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати товару у строк, передбачений п. 3.4. даного договору позивач має, крім вартості, неоплаченого товару право стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Це ж право закріплено в п. 3.6. договору, а саме, у разі прострочення оплати Постачальник має право вимагати від Покупця оплату товару та сплати 2% від неоплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника з першого дня переходу права власності на неоплачений товар.

Згідно розрахунку позивача сума штрафу складає 357,80 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми штрафу відповідачем суду не надано. Розрахунок штрафу відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 357,80 грн. підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку позивача сума збитків від інфляції –163,49 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми збитків від інфляції –163,49 грн. (розрахунок в матеріалах справи) у розмірі 163,49 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2% за користування грошовими коштами у розмірі 71,56 грн. на підставі ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 3.6. договору.

Згідно розрахунку позивача сума 2% за користування грошовими коштами - 71,56 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку відповідачем суду не надано. Розрахунок суми 2% за користування грошовими коштами відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми 2% за користування грошовими коштами у розмірі 71,56 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»(04073 м. Київ, вул. Петропавлівська, 12, код 22939108, р/р 26007303018436 в ВАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(04060, м. Київ, вул. Ольжича, 18/22; 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код 21512394, р/р 26005200548019 у ПАТ «Сітібанк», МФО 300584) 3 577 (три тисячі п’ятсот сімдесят сім) грн. 97 коп. основного боргу, 163 (сто шістдесят три) грн. 49 коп. збитків від інфляції, 357 (триста п’ятдесят сім) грн. 80 коп. штрафу, 71 (сімдесят одна) грн. 56 коп. 2% за користування грошовими коштами, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко