Рішення № 13493458, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/41317.01.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Приватного підприємства "ТК "Амід"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко"

простягнення 14220,00 грн.

Представники сторін: від позивача Старчук Є.В. - представник; від відповідачаБорисенко М.О. - представник. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "ТК "Амід" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" заборгованості на загальну суму 14220,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Позивач заявою від 17.01.2011 року зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості на загальну суму 8220,00 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, представник в судовому засіданні вказав на часткову сплату заборгованості.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

09.09.2009 між Приватним підприємством "ТК Амід", як перевізником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко", як замовником (відповідач) укладено договір № 381 про перевезення вантажів по території України, відповідно до умов якого перевізник за плату здійснює перевезення довіреного йому замовником вантажу в пункт призначення, зазначеного замовником у разовому договорі –заявці та видає його особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу та вказаній у супровідних документах.

Відповідно до п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3 Договору вартість кожного окремого перевезення вантажу узгоджується в заявці. Сумою договору є загальна сума вартості всіх перевезень, здійснених протягом дії Договору; замовник здійснює оплату перевізнику за виконані послуги на підставі рахунку –фактури шляхом перерахування коштів на рахунок перевізника у термін 26 банківських днів з моменту підписання акту приймання –передачі виконаних послуг; послуга вважається виконаною, якщо сторони підписали акт приймання –передачі виконаних послуг; замовник підписує акт приймання – передачі виконаних послуг виключно після здійснення перевезення та отримання оригіналів документів.

Позивачем до матеріалів справи надані копії товаро –транспортних накладних, актів виконаних робіт від 16.03.2010 на суму 1440,00 грн., від 10.03.2010 на суму 1296,00 грн., від 23.02.2010 на суму 9900,00 грн., від 26.03.2010 на суму 576,00 грн., від 15.03.2010 на суму 1008,00 грн., всього на загальну суму 14220,00 грн.

Відповідач свої зобов‘язання щодо оплати вартості робіт по перевезенню виконав, частково, а саме 18.11.2010 перерахував на рахунок позивача кошти у розмірі 1584,00 грн. та 13.12.2010 перерахував ще 4000,00 грн.

Таким чином, станом на момент вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем становить 8636,00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.09.2010 про сплату заборгованості на суму 24804,00 грн.

Відповідач доказів оплати вартості послуг перевізника у повному розмірі по вищевказаним актам не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Однак, згідно матеріалів справи, заборгованість відповідача зменшилась на суму 5584,00 грн., а не як зазначає позивач на суму 6000,00 грн. Тому згідно матеріалів справи, заборгованість відповідача складає 8636,00 грн. Проте, оскільки суд обмежений позовними вимогами, а заяв про вихід суду за межі позовних вимог від позивача не надходило, то задоволенню підлягають вимоги позивача на суму 8220,00 грн.

За таких обставин та з урахуванням строку оплати передбаченого п. 4.2 Договору позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 8220,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно з урахуванням того, що заборгованість у розмірі 1584,00 грн. була сплачена відповідачем 18.11.2010, тобто до подачі позову до суду (19.11.2010).

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37, код 32305728 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства "ТК "Амід" (03134, м. Київ, вул. Симиренка,25 кв. 109, код 34187861) основну суму заборгованості у розмірі 8220 (вісім тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 126 (сто двадцять шість) грн. 36 коп. та 209 (двісті дев‘ять) грн.71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ТК "Амід" (03134, м. Київ, вул. Симиренка,25 кв. 109, код 34187861) надмірно сплачене державне мито у розмірі 0 (нуль) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата складання повного рішення 20.01.2011