Рішення № 13493425, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/41817.01.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національне бюро безпеки та впровадження інтелектуальної власності"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "МЖК -Будсервіс"

простягнення 12493,00 грн.

Представники сторін: від позивача Шляхтин В.І. - директор; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Національне бюро безпеки та впровадження інтелектуальної власності" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК - Будсервіс" заборгованості на загальну суму 12493,00 грн., у тому числі 9564,00 грн. –основного боргу, 2929,00 грн. –пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором №5/16, оскільки не сплатив кошти у розмірі 9564,00грн. за отримані від позивача послуги.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була отримана відповідачем.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

12.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національне бюро безпеки та впровадження інтелектуальної власності", як виконавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК - Будсервіс", як замовником (відповідач) укладено договір №5/16, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов‘язання по захисту від протиправних посягань приміщень та майна замовника.

Відповідно до п. 6.1 Договору за послуги по охороні об‘єкту замовник сплачує щомісячну суму у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з п. 6.2 Договору оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за звітним, згідно акту виконаних робіт.

21.03.2008 між сторонами укладені зміни до договору, відповідно до яких п. 6.1 договору змінено шляхом збільшення вартості послуг до 12000,00 грн.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 10064,00грн., які були прийняті відповідачем, що підтверджується підписаним актом від 26.10.2008.

Відповідач вартість отриманих послуг оплатив частково, заборгованість становить 9564,00 грн., доказів повної оплати не надав.

26.10.2008 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до Договору, відповідно до умов якої договір № 5/16 про надання охоронних послуг від 12.06.2007 рахується розірваним по погодженню сторін з 27.10.2008 року.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості послуг на загальну суму 9564,00 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 9564,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2929,00 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею єнеустойка, що обчислюється увідсотках відсуми несвоєчасновиконаного грошовогозобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги позивача щодо стягнення звідповідача пені урозмірі 2929,00 грн., розрахунок якої здійснено за період прострочення з 05.11.2008 по 30.09.2010 на підставі п. 7.2 Договору № 5/16 суд відхиляє, оскільки пеня –це договірна санкція, а договірні відносини сторін припинились внаслідок розірвання договору за згодою сторін, про що зокрема укладено додаткову угоду від 26.10.2008.

Правові наслідки розірвання договору визначені уст. 653 Цивільного кодексу Українита передбачають, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, а відтак відсутні підстави вважати наявним порушення з боку відповідача умов договору в частині неповернення вкладу та нарахованих відсотків по строку встановленому договором.

Заявлені позовнівимоги відповідачем не спростовані, доказівздійснення розрахунків зпозивачемпо заборгованості, суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню зі сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК - Будсервіс" (03150, м. Київ, вул. Горького, 157, код 30631882 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національне бюро безпеки та впровадження інтелектуальної власності" (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 38, оф. 100, код 30929182) заборгованість на загальну суму 9564 (дев‘ять тисяч п‘ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 78 (сімдесят вісім) грн. 09 коп. та 180 (сто вісімдесят) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 20/01/2011