Рішення № 13493240, 13.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/44713.01.11

За позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС

України в місті Києві

до Приватного підприємства «Автопалац-Лада»

про стягнення заборгованості

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Переходько В.О., довіреність № 24/14-3093/АН від 08.06.2010 року;

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 13.01.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Автопалац-Лада»(надалі ПП «Автопалац-Лада», відповідач) 895,46 грн. основного боргу та 254,50 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2010 року між сторонами укладено договір № 530-Доб/2010/Сол., на виконання умов якого позивачем були надані охоронні послуги, відповідач в свою чергу в порушення взятих на себе зобов’язань не оплатив у повному обсязі вартість отриманих послуг на суму 895,46 грн. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на умови договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основну суму боргу та пеню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг станом на 15.12.2010 року наявний у матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

5 травня 2010 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві та ПП «Автопалац-Лада»укладено договір № 530-Доб/2010/Сол., відповідно до умов якого замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) зобов’язується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об’єкті замовника.

Дислокація, розрахунок вартості охорони та протокол погодження договірної ціни є додатками 1, 2, 4 до укладеного договору, у належним чином засвідчений копіях містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 7.1 договору даний договір набирає чинності з 05.05.2010 року та є чинним протягом 3 місяців. Договір поновлюється на строк, встановлений п.7.1 даного договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15 днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період надання послуг за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим такі підтверджують виконання позивачем договірних зобов’язань в межах укладеного договору

За умовами договору (п. 3.1, 3.2) розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторнами у Протоколі погодження договірної ціни (додаток № 4 до договору); вартість послуг визначається у розрахунку (додаток № 2 до договору); оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 20 числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця грошових коштів у сумі, визначеної у Розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Надання послуг з приводу оплати яких виник спір між сторонами, підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за серпень 2010 року № С4-0003977 на суму 457,63 грн., за вересень 2010 року № С4-0004550 на суму 437,83 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками установ.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови договору (п. 3.2) передбачають здійснення розрахунків щомісячно, до 20 числа місяця, в якому надаються послуги.

Враховуючи наведене, строк виконання зобов’язань по оплаті за послуги надані згідно актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг за серпень 2010 року № С4-0003977, за вересень 2010 року № С4-0004550 станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Оскільки розрахунків за надані послуги відповідачем не проведено, доказів оплати наданих послуг станом на час вирішення спору суду не надано, суд визнає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі суми основного боргу грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 5.3 договору за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

          Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду, здійсненим у відношенні суми заборгованості за обліковою ставкою НБУ, встановленою Постановою НБУ № 377 від 09.08.2010 року - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) складає 21,61 грн.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, судом не прийнятий, оскільки проведений без врахування обмежень, встановлених законом.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за договором № 530-Доб/2010/Сол. від 05.05.2010 року у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 269,56 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Автопалац-Лада»(03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7, р/р 26007049167801 в філії ЦРУ ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», МФО 320649, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34183364) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська 9, р/р 26002735004640 в АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, ідент. код 08596920) 895,46 грн. (вісімсот дев’яносто п’ять гривень 46 копійок) основного боргу, 21,61 грн. (двадцять одну гривню 61 копійку) пені та 269,56 грн. (двісті шістдесят дев’ять гривень 56 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 17.01.2011р.