Вирок № 134931315, 18.03.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/316/25

Провадження №1-кп/547/7/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції),

провівши в залі судових засідань № 2 Семенівського районного суду Полтавської області відкрите судове засідання у кримінальному провадженні №12025170510000149, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 08.03.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малі Липняги Семенівського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера за віком, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, непрацюючого, раніше судимого 30.04.2024 року Семенівським районним судом Полтавської області за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи засудженим 30.04.2024 року Семенівським районним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив та під час відбування іспитового строку вчинив новий умисний злочин та обвинувачується в пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчиненняслужбовою особою в інтересах того хто пропонує таку вигоду будь-яких дій з використанням наданого їй службового становища, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України за наступних обставин:

Наказом начальника ГУНП в Полтавській області №89 о/с від 15.02.2021 старший лейтенант поліції ОСОБА_6 призначений на посаду інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області.

Наказом начальника ГУНП в Полтавській області №678 о/с від 22.12.2021 старший лейтенант поліції ОСОБА_7 призначений на посаду інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області.

Тобто, будучи інспектором з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, згідно примітки 1 статті 364 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є службовими особами.

Відповідно до книги нарядів сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області з 7 березня 2025 року по 8 березня 2025 рік інспектор з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та інспектор з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 заступили на службу у складі групи реагування на території оперативного обслуговування сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області.

7 березня 2025 року близько 12 год 30 хв старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та старший лейтенант поліції ОСОБА_7 виконували покладені на них обов`язки з безперервного цілодобового патрулювання території обслуговування з метою контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху на території Кременчуцького району. Поліцейські патрулювали на службовому транспортному засобі марки "Renault Duster", реєстраційний номер НОМЕР_1 на синьому фоні та прибули на виклик про дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась в с-щі Семенівка, Кременчуцького району, Полтавської області по вул. Шевченка, 43, між легковим автомобілем Daewoo Nexia д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та мотоциклом Suzuki H3 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 .

Під час спілкування з водієм ОСОБА_4 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим запропонували водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, у встановленому законом порядку.

Після цього, ОСОБА_4 цього ж дня, приблизно, о 12 годині 55 хвилин, перебуваючи поряд службового транспортного засобу автомобіля "Renault Daster", реєстраційний номер НОМЕР_1 на синьому фоні, в с-щі Семенівка Кременчуцького району Полтавської області на вул. Шевченка, 43, усвідомлюючи, що порушив правила дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а працівники поліції, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є особами, які постійно здійснюють функції представників Національної поліції України центрального органу виконавчої влади і є службовими особами, уповноваженими на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розуміючи незаконність своїх дій та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, в момент виконання покладених на поліцейських старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 обов`язків, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, висловив пропозицію надання неправомірної вигоди останнім у розмірі 20000 гривень за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тим самим висловив пропозицію надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення щодо нього службовою особою дій з використанням службового становища.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того хто пропонує таку вигоду будь-яких дій з використанням надного їй службового становища, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст.369 КК України у виді позбавлення волі, а також відповідно до ч.1 ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 30.04.2024, остаточно призначити покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 просив суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_9 , який щиро розкаявся у вчиненому, врахувати, що він доглядає хвору дружину, яка потребує постійного стороннього догляду та призначити покарання у виді штрафу, а вирок від 30.04.2024 виконувати самостійно.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненному, просив призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, врахувати, що він єдиний, хто доглядає його хвору дружину.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого та щодо речових доказів.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, в судовому засіданні надав показання, які підтвердили обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 369 КК України, тобто у діях, які виразилися у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того хто пропонує таку вигоду будь-яких дій з використанням наданого їй службового становища.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 369 КК України відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

При призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем попередньої роботи позитивно, на обліку у лікаря- нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий, кримінальне правопорушення вчинив під час іспитового строку, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 369 КК України.

У випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням на підставі ст. 75 КК, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання, призначеного новим вироком. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15 липня 2025 року по справі №462/7107/24.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 30.04.2024, згідно якого ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків відповідно до ч.1 ст.71 КК України частково приєднавши до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 30.04.2025.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався та суд не вбачає підстав для його обрання.

Цивільний позов відсутній.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 615, 373, 374, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 30.04.2024 та визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Семенівський районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1