Рішення № 134927584, 17.03.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/58/26

Провадження №2/135/204/26

РІШЕННЯ

іменем України

17.03.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №526944-КС-001 про надання кредиту від 24.02.2025 в розмірі 149 160,00 грн, з яких: 44 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 74 360,00 грн - сума прострочених платежів по процентах, 22 000,00 грн - сума заборгованості по відсотках до ст.625 ЦК України, 8 800,00 грн - сума прострочених платежів за комісією, а також понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.02.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №526944-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписаний у порядку визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 24.02.2025 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №526944-КС-001 про надання кредиту. В цей день ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №526944-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направила ОСОБА_3 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0079, на номер телефону НОМЕР_1 . Таким чином, 24.02.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №526944-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 44 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 44 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , зазначену позичальником при укладенні договору.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором №526944-КС-001 про надання кредиту від 24.02.2025 належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 07.01.2026 складає 149 160,00 грн, з яких: 44 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 74 360,00 грн - сума прострочених платежів по процентах, 22 000,00 грн - сума заборгованості по відсотках до ст.625 ЦК України, 8 800,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 26.01.2026 відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «Укрсиббанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Відповідачу ОСОБА_1 ухвалою суду було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі з цивільним позовом і долученими до нього матеріалами надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ), проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 статтею 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір або інший правочин (пункт 1 частина 2 статті 11 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується, зокрема, Законом України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що 24.02.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №526944-КС-001про надання кредиту.

Договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №526944-КС-001 від 24.02.2025 (а.с.50).

Як вбачається з позову та доданих до нього документів, Кредитний договір між кредитором та позичальником були підписані електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, тобто був укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18; від 09.09.2020 у справі №732/670/19; від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 02.11.2021 у справі №243/6552/20, від 31.01.2024 у справі №671/1832/20.

Таким чином, суд вважає встановленим факт укладення між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 договору №526944-КС-001 про надання кредиту від 24.02.2025,який складається із Пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту №526944-КС-001 (Споживчий кредит. Електронна форма), Договору про надання кредиту №526944-КС-001 (Споживчий кредит. Електронна форма), Паспорту споживчого кредиту (а.с.15-49), із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.ст. 526,530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3, 2.4, 2,5, 2.7, 2.8, 2.12., 2.14. договору №526944-КС-001 про надання кредиту від 24.02.2025, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 44 000 грн., строком на 24 тижнів до 11.08.2026, стандартна процентна ставка за кредитом 1% в день, комісія за видачу кредиту 8 800,00 грн, орієнтовна вартість наданого кредиту 108 821,23 грн, загальні витрати за кредитом 64 821,23 грн, денна процентна ставка -0,87%, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором.

Сторонами в п.4.2.2. Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти за кредитним договором №526944-КС-001 від 24.02.2025 в розмірі 44 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , відкриту в АТ «Укрсиббанк», що підтверджується довідкою щодо переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» (а.с.52).

Згідно інформації АТ «Укрсиббанк» від 10.02.2026, наданою на підставі ухвали суду від 26.01.2026, Пластикова карта НОМЕР_4 було емітовано в Ат «Укрсиббанк», але на ім`я іншого клієнта Банку, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зазначена картка не випускалась.

Разом з тим, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на сайті Товариства, пройшла відповідну ідентифікацію, через особистий кабінет отримала і акцептувала умови оферти, та підтвердила через одноразовий ідентифікатор, що свідчить про волевиявлення на укладення договору. В договорі відповідач зазначила номер електронного платіжного засобу для отримання кредитних коштів, на який позивачем було здійснено перерахування кредитних коштів в розмірі, передбаченому договором. Отримання коштів третьої особою, а не відповідачем, не свідчить неналежне виконання обов`язку позивача щодо надання кредитних коштів, оскільки такий переказ відбувся на виконання умов договору на платіжну картку, зазначену позичальником (відповідачем), а тому такий кредит вважається наданим позичальнику.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання, передбачені умовами договору №526944-КС-001 про надання кредиту від 24.02.2025 належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 07.01.2026 складає 149 160,00 грн, з яких: 44 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 74 360,00 грн - сума прострочених платежів по процентах, 22 000,00 грн - сума заборгованості по відсотках до ст.625 ЦК України, 8 800,00 грн - сума прострочених платежів за комісією (а.с.11-13).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором в частині основного боргу в сумі 44 00 грн та нарахованих відсотків в сумі 74 360 грн узгоджується із умовами кредитного договору.

Разом з цим, суд не може погодитись із правомірністю нарахування відповідачу суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 22 000 грн з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, стягнення відсотків в порядку ст.625 ЦК України у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 8 800,00 грн суд зазначає наступне.

За змістом ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку (фінансової установи), виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15.

Враховуючи вищевикладене, умови договору №526944-КС-001 про надання кредиту від 24.02.2025, яким передбачено сплату комісії за видачу кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 8 800 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за договором №526944-КС-001 про надання кредиту від 24.02.2025, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 118 360,00 грн, що складається з: 44 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 74 360,00 грн - сума прострочених платежів по процентах.

На підставі ст. 141 ЦПК України, ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи подання позивачем позову в електронному вигляді з використання підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (118360 грн (розмір задоволених вимог) х 100 % : 149160 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 79,35% задоволених вимог; 2662,40 грн х 79,35% : 100 % = 2 112,61 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 12, 76, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місце знаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд.26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №526944-КС-001 про надання кредиту від 24.02.2025 в розмірі 118 360 (сто вісімнадцять тисяч триста шістдесят) гривень, в тому числі: 44 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 74 360,00 грн - сума прострочених платежів по процентах.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місце знаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд.26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) судовий збір в сумі 2 112 (дві тисячі сто дванадцять) гривень 61 копійку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова