Рішення № 134926734, 17.03.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/4006/25

2/683/463/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючої - судді Кутасевич О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №683/4006/25, 2/683/463/2026 за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

26 грудня 2025 року АТ «Акцент-банк», в інтересах якого на підставі довіреності діє представник Ушакевич М.П., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 27 лютого 2024 року в розмірі 28912,82 гривень, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20200 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог АТ «А-Банк» посилався на те, що ОСОБА_1 , яка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом протягом пільгового періоду, який складає 62 дні у розмірі 0,000001% та за межами пільгового періоду 3,4 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 240 місяців, не виконує взятих на себе зобов`язань з повернення коштів, внаслідок чого станом на 14 липня 2025 року утворилась заборгованість на загальну суму 28912,82 гривень, яка складається з 15782,69 грн заборгованості за тілом кредиту 12180,13 грн; заборгованості за процентами та 950 грн штрафу.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2025 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачка ОСОБА_1 протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали (18 лютого 2026 року) не надала відзив на позов в порядку, визначеному ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 лютого 2024 року сторони уклали договір кредиту б/н, за умовами якого АТ «А-Банк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку строком дії кредитної лінії 240 місяців, пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховується процентна ставка 3,4% на місяць. При невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості.

Цей договір укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 і представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, за змістом якої відповідачка визнала, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських ОСОБА_2 засвідчила, що вона ознайомилась та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов`язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті А-Банку - www.а.bank.соm.ua.

З довідки за лімітами, виданої АТ «А-Банк» слідує, що з 27 лютого 2024 року кредитний ліміт ОСОБА_1 встановлено в розмірі 1000 грн; 28 липня 2025 року збільшено до 15800 грн.

АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами, що підтверджується випискою по картці, але відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, в зв`язку з чим станом на 14 липня 2025 року має заборгованість в розмірі 28912,82 грн, з яких 15782,69 грн заборгованості за тілом кредиту, 12180,13 грн заборгованості за процентами та 950 грн штрафу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами.

Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/ рахунком, паспорт споживчого кредиту разом з Таблицею підписані ОСОБА_1 електронним підписом, в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти на підставі анкети-заяви від 27 лютого 2024 року, які ним не повернуто. Отримані відповідачкою кредитні кошти відображені в розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви, в якому зазначається про користування відповідачем кредитними коштами.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 15782,69 грнта 12180,13 грнзаборгованості за процентами, а всього 27962,82 грн підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача 950 грн заборгованості за штрафом задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки штраф нараховано у період дії в Україні воєнного стану, то відповідачка на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку сплати на його користь позивача, як кредитодавця.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №810/3806/18 від 17.09.2019, № 320/11366/20 від 13.05.2022 року.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20200 грн позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги № 22012025 від 08 квітня 2025 року, укладений між АО «Правовий Курс» та АТ «Акцент-Банк», додаткову угоду № 1 до договору № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року, яка містить додаткові умови сплати клієнтом винагороди адвокатському об`єднанню, форму реєстру боржників до договору № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за вказаним договором, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416 на ім`я Ушакевич М.П.

Згідно зазначеного акту приймання-передачі правової допомоги адвокатом надано послуги з вивчення матеріалів справи, аналізу законодавства, аналізу та оцінки перспективності звернення до суду 1000,00 гривень; перевірки комплексності документів, визначення підсудності справи, розрахунок суми судового збору та надання клієнту реквізитів для його сплати 500,00 гривень; підготовки та направлення позовної заяви до суду 7200,00 гривень; моніторингу справи в суді та написання процесуальних документів по справі за необхідності 5100,00 гривень; отримання виконавчого листа 1000,00 гривень; перевірки судового рішення та виконавчого документа на відповідність обов`язкових реквізитів 400,00 гривень; написання заяви про примусове виконання рішення та здійснення контролю за ефективним виконанням судового рішення на стадії виконавчого провадження, яке є завершальною стадією виконавчого провадження 5000,00 гривень.

Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 20200 грн. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору, судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин.

Вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства та аналіз і оцінка перспективності звернення до суду, підготовка правової позиції, перевірка комплектності, визначення підсудності справи, розрахунок судового збору охоплюється послугою складення позовної заяви та подання позову до суду, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Моніторинг справи та рішення суду, написання заяви про примусове виконання рішення суду не вимагає значних затрат часу, та окрім позовної заяви представником позивача не було складено та направлено до суду будь-яких інших процесуальних документів, що передбачено пунктами 4, 5 акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, а тому такі витрати в сумі 10500 грн. суд також уважає такими, що не відповідають критерію реальності наданих послуг.

Ураховуючи викладене, суд уважає, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн є реальним, розумним, пов`язаними з розглядом справи, пропорційним та фактично понесеним.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу у разі часткового задоволення позову, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, ціна позову становила 28912,82 грн, позов задоволено на суму 27962,82 грн, тобто на 96,71%, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2342,70 грн судового збору та 7736,8 грн витрат на професійну правничу допомогу (8000 х 96,71%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість з-а договором кредиту від 27 лютого 2024 року у розмірі 27962,82 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 15782,69 грн; заборгованості за відсотками 12180,13 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2342,70 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7736,8 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-банк», місцезнаходження: вул. Батумська, 11 м. Дніпро, 49074, ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя