Рішення № 13492556, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/37020.12.10

За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю

                              «Креатив - Сервіс»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об’єднання «Інформаційні технології»

Про                              стягнення 16750,31 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Гончарова О.О., протокол № 6 від 04.03.2010р.

від відповідача          Качан О.В., довіреність № б/н від 01.04.2010р.

За зустрічним позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об’єднання «Інформаційні технології»

До                                        Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив - Сервіс»

Про                                         визнання договору оренди недійсним

Представники:

від позивача:                              Качан О.В., довіреність № б/н від 01.04.2010р.

від відповідача:                     Гончарова О.О., протокол № 6 від 04.03.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Креатив - Сервіс»(далі –позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об’єднання «Інформаційні технології»про стягнення з останнього 16750,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 2 від 02.01.2009.

Ухвалою суду від 03.11.2010р. порушено провадження у справі № 1/370 та призначено розгляд на 19.11.2010 р.

16.11.2010 позивач подав до канцелярії суду пояснення по суті спору.

19.11.2010 відповідач подав до канцелярії суду зустрічну позовну заяву

19.11.2010р. представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача проти позову заперечив .

Суд відклав розгляд справи на 06.12.2010 для надання додаткових доказів у справі.

29.11.2010 позивач надав до канцелярії суду додаткові пояснення по суті спору.

02.12.2010 позивач надав відзив на зустрічний позов відповідача за первісним позовом.

06.12.2010 представник позивача за первісним позовом підтримав свої вимоги у повному обсязі, надав додаткові пояснення по суті спору.

Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечив.

Представник відповідача заявив клопотання про витребування додаткових доказів.

Суд відмовив у задоволенні наведеного клопотання.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав свої вимоги у повному обсязі          Представник відповідача за зустрічним позовом проти позову заперечив.

Судом оголошено перерву до 20.12.2010.

20.12.2010 представник позивача за первісним позовом підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти вимог позивача.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав свої вимоги, щодо визнання спірного договору недійсним.

Представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти вимог позивача за зустрічним позовом.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 2 від 02.01.2009р. (далі –договір), відповідно до якого орендодавець (далі –позивач) зобов’язався передати орендареві (далі –відповідач), а останній зобов’язався прийняти в строкове платне користування індивідуально визначене майно, зазначене у договорі, а саме систему колективного прийому телебачення (п.1.2 договору), а також сплачувати позивачу плату за користування названим майном (п.1.1 договору).

В порядку п.5.1.1 договору позивач передав відповідачу наведене майно. Щомісячний розмірі орендної плати становить 5280,00 грн. (п.3.1 договору).

Свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі майна (СКПТ) в оренду від 02.01.2009 та відповідними актами виконаних робіт (наданих послуг), копії яких додані до матеріалів справи, які в порядку п.3.3 договору є підтвердженням відсутності претензій з боку відповідача.

У відповідності з п.3.2 договору відповідач зобов’язався щомісяця сплачувати орендну плату у розмірі 5280,00 грн. до 20 числа місяця, наступного за звітним. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця в останньому місяці оренди добова орендна плата за дні користування визначається на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

З 21.04.2009 року договір було розірвано за згодою сторін, але фактично відповідач користувався майном позивача протягом чотирьох місяців з 02.01.2009 по 20.04.2009. Проте відповідач своїх зобов’язань не виконав, в частині повної сплати вартості за продовження користування орендованим майном, оскільки розрахувався лише за користування цим майном у січні місяці, про що свідчить акт звіряння розрахунків між сторонами від 11.05.2010, підписаний та завірений круглими печатками обох підприємств.

Пунктом 8.2 договору сторони домовились про можливість розірвання договору за взаємною згодою сторін.

Також відповідач визнав наявність заборгованості за лютий, березень, квітень 2009 року за орендоване майно, про що сторонами було складено акт звіряння розрахунків станом на 11.05.2010, копія якого наявна в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом у судовому засіданні.

Станом на день розгляду справи, борг відповідача перед позивачем складає 14080,00 грн.

Пунктом 6.3 договору за затримку платежів на строк більше одного місяця орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в перший день прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 16750,31 грн. боргу, а саме: 14080,00 грн. - основного боргу, 428,19 грн. –пені, 1877,37 грн. –інфляційних втрат, 364,75 грн. – 3% річних та судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором найму (оренди).

Відповідно до п.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 5 ст. 759 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, у відповідності до ч.3 ст. 653 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором найму (оренди) доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача за первісним позовом, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 167,51 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідачем за первісним позовом було подано зустрічний позов, згідно якого позивач за зустрічним позовом просив суд визнати договір оренди №2 від 02.01.2009 (далі –договір оренди), укладений між ТОВ «Креатив –Сервіс»(далі - відповідач за зустрічним позовом) та ТОВ «НВО «Інформаційні технології»(далі –позивач за зустрічним позовом) визнати недійсним.

На підтвердження своїх вимог позивач за зустрічним позовом посилався на те, що при укладенні наведеного договору оренди сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме не було визначено вартість майна з урахуванням індексації, та орендну плату з урахуванням індексації.

Відповідач за зустрічним позовом заперечував проти позовних вимог позивача за зустрічним позовом.

Суд вивчивши всі матеріали, докази та пояснення надані сторонами у судових засіданнях та долучених до матеріалів справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом, виходячи з наступного.

Господарським судом міста Києва встановлено, а матеріалами справи доведено, що спірний договір виконувався частково сторонами у справі, про що свідчить часткова проплата за використання орендованого майна та підписання акту звіряння проведених розрахунків між сторонами, тобто сторонами у справі було вчинено юридично значимі дії, спрямовані на часткове виконання зазначеного договору, що виключає можливість визнання його недійсним.

На спірні відносини, які виникли між сторонами стосовно оренди рухомого майна, яке є об’єктом права приватної власності, поширюється дія норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Передбачені ст. 284 ГК України істотні умови договору оренди (індексації орендної плати, порядок відновлення орендованого майна тощо) не є обов’язковими для суб’єктів права приватної власності, чиє майно є об’єктом оренди, за винятком випадків, коли орендарями виступають державні підприємства (п.2 ч.4 ст.1 Закону «Про оренду державного та комунального майна»). Об’єкт оренди за договором від 02.01.2009 належить ТОВ «Креатив –Сервіс»на праві приватної власності. В свою чергу , ТОВ «НВО «Інформаційні технології» (орендар) також не є державним чи комунальним підприємством.

Суд вважає, що норми Глави 58 (найм) ЦК України не передбачають таких обов’язкових істотних умов договору оренди, як індексація орендної плати та вартості майна з урахуванням індексації.

Окрім того, умови договору оренди №2 від 02.01.2009 не містять вказівок щодо врегулювання орендних правовідносин сторін положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч.1 ст.1 та ч.2 ст.14 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Згідно ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарських договорів сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, що і було здійснено сторонами при укладенні спірного договору оренди.

Таким чином, проаналізувавши норми ч.1 ст.1 та ч.2 ст.14 ЦК України та ч.3 ст.180 ГК України сторони не можуть бути примушені до визначення в договорі оренди істотних умов, передбачених ст.284 ГК України та притаманних відносинам оренди державного чи комунального майна (ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

За таких обставин, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що між сторонами договору оренди №2 від 02.01.2009 було досягнуто всіх його істотних умов, у відповідності до вимог чинного законодавства України. Щодо договорів оренди (найму) на об’єкт приватної власності, а також його часткового виконання сторонами, що підтверджується фактом сплати орендної плати у розмірі 5280,00 грн. за січень 2009 року, що також підтверджено актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 11.05.2010 року слід визнати, що вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання договору оренди №2 від 02.01.2009 недійсним є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові у позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково –виробниче об’єднання «Інформаційні технології»(02091, м.Київ, вул. Ревуцького 5-А, код ЄДРПОУ 31168646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив - Сервіс»(03065, м.Київ, вул. Козелецька 24, код ЄДРПОУ 36088734) 14080 (чотирнадцять тисяч вісімдесят) грн. - основного боргу, 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 19 коп. –пені, 1877 (одну тисячу вісімсот сімдесят сім) грн. 37 коп. –інфляційних втрат, 364 (триста шістдесят чотири) грн. 75 коп. –3% річних, 167 (сто шістдесят сім) грн. 51 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          У задоволенні зустрічного позову –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 13.01.2011р.)