Рішення № 13492475, 12.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/49812.01.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь»до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», про стягнення 9560,25 грн. за участю представника позивача Кравець О.С., довіреність № б/н від 09.08.2010 року, відповідача не зявився, ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Київська Русь»

до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»про стягнення 9560,25 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.02.2010 року в м. Києві на проспекті Тичини 22-А мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хонда», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Део»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 8981,08 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано ПрАТ «ПРОСТО-страхування».

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.01.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.2011 року не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки ВДАІ та постанови Дніпровського районного суду м. Києва у справі №3-1205/10 від 13.03.2010 року, ОСОБА_1 25.02.2010 року о 21 год. 30 хв. в м. Києві по дворовій території будинку № 22-А по проспекту Тичини, під час руху заднім ходом, керуючи автомобілем «Хонда», д.н. НОМЕР_1, здійснила наїзд на автомобіль «Део»д.н. НОМЕР_2, що був припаркований водієм ОСОБА_2.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва у справі №3-1205/10 від 13.03.2010 року, ОСОБА_1. визнано винною в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Део»д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору страхування №КР 000338/ЗК-09 від 13.03.2009 року.

Відповідно до звіту №478 від 15.03.2010 року, матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Део»д.н. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 9661,08 грн.

Як вбачається з страхового акту №024/10 від 01.04.2010 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 8981,08 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 183 від 02.04.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 8981,08 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Хонда», д.н. НОМЕР_1 (ОСОБА_1), та який перебував у її користуванні, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Део» д.н. НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»та ОСОБА_1 було укладено договір (поліс) № ВА/3835243 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»взяло на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Хонда», д.н. НОМЕР_1і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Претензією про виплату страхового відшкодування вих. №213/10 від 20.10.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в розмірі 9 431,08 грн. До вказаної претензії були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана претензія була отримана відповідачем 22.10.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №03395480.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 полісу №ВА/3835243 передбачено, що франшиза складає 510,00 грн.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Део»д.н. НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 8471,08 грн. (8981,08 грн. (вартість матеріального збитку) 510,00 грн. (франшиза) = 8471,08 грн.).

Вимоги позивача в частині стягнення франшизи в розмірі 510,00 грн. та 450,00 грн. вартості проведення товарознавчої експертизи автомобіля «Део»д.н. НОМЕР_2 не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 129,17 грн. (за період з 22.11.2010 року по 24.12.2010 року).

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Розрахунок пені за період з 22.11.2010 року по 24.12.2010 року (32 дні):

8471,08 грн. * 2* 7,75%/365 * 32 дні прострочення = 115,11 грн.;

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 115,11 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 14,06 грн. відмовити.

Державне мито у сумі 90,38 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 209,12 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь»(юридична адреса: 03035, м. Київ, площа Соломянська, буд. 2, кв. 703, код 31171581) 8 471 (вісім тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 08 коп. боргу, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 11 коп. пені, 90 (девяносто) грн. 38 коп. державного мита та 209 (двісті девять) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяС.О. Чебикіна