Рішення № 13492447, 13.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/37213.01.11 За позовом          Казенного підприємства Науково-технічного комплексу «Імпульс» До                    Військової частини А - 0222

Про                     стягнення 91056,64 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Москаленко В.К. –по дов. № 349 від 03.11.2010

Від відповідача Кирпач Ю.В. –по дов. № 32 від 10.01.2011

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.01.2011 було оголошено перерву до 13.01.2011.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Казенного підприємства Науково-технічного комплексу «Імпульс»про стягнення з Військової частини А - 0222 91056,64 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договорів оренди № 02/01-09б від 01.01.2009 та № 05/01-10б від 01.01.2010.

Позивачем в судовому засіданні 11.01.2011 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 78024,24 грн. боргу.

Відповідачем в судовому засіданні 13.01.2011 подано письмовий відзив на позов зазначає наступне. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці (окрім військовослужбовців строкової служби) та членів їх сімей повинні забезпечуватись службовими житловими приміщеннями. Оскільки держава не може забезпечити потрібною кількістю службового житла, Міністром оборони України було прийнято рішення (наказ Міністра оборони України № 349 від 24.09.2001 далі наказ) про оренду житлових приміщень для військовослужбовців та членів їх сімей. Згідно п. 2 наказу оренда житлових приміщень здійснюється на підставі договору, оформленого згідно з вимогами чинного законодавства. Згідно до ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України»фінансування військових частин здійснюється за рахунок коштів Державного Бюджету. Військова частина А-0222 є бюджетною установою і немає змоги на власний розсуд розпоряджатися коштами на рахунках, а діє лише в межах кошторисних призначень. Кошторисних призначень виділено було недостатньо для вчасної оплати договорів найму, військова частина не може відповідати за дії або бездіяльність у наданні коштів для оплати даних договорів відповідно до наказу. Просить при винесенні рішення врахувати відповідно до ст. 233 ГК України майновий стан відповідача, а також те, що бюджетні організації не мають відповідної до бюджетного законодавства змоги сплачувати штрафні санкції. Враховуючи викладене просить відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені.

В судовому засіданні 13.01.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2009 між Казенним підприємством Науково-технічного комплексу «Імпульс»(орендодавець) та Військовою частиною А - 0222 (орендар) було укладено договір оренди житлових приміщень № 02/01-09б (далі –договір № 1).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору № 1 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне тимчасове користування нерухоме майно –житлові приміщення (квартири № 94 та № 84) загальною площею 58,2 кв. м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Вірменська, 27/31.

По закінченню строку дії договору № 1 між сторонами 01.01.2010 було укладено договір оренди житлових приміщень за № 05/01-10б (далі –договір № 2), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне тимчасове користування нерухоме майно –житлові приміщення (квартир № 94) загальною площею 22,3 кв. м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Вірменська, 27/31.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з січня 2009 року по грудень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 78024,24 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 4.1. договору № 1 даний договір укладено терміном до 31.12.2009.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 3.1. договору № 1 визначено, що об‘єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 3 днів з моменту укладення цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2009 позивач передав відповідачу по акту приймання-передачі житлові приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, Вірменська, 27/31, загальною площею 58,2 кв. м.

По закінченню строку дії договору № 1 між сторонами було укладено договір № 2 оренди житлових приміщень, предметом оренди якого є житлові приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, Вірменська, 27/31, загальною площею 22,3 кв. м.

Як свідчать матеріали справи 01.01.2010 позивач передав відповідачу по акту приймання-передачі житлові приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, Вірменська, 27/31, загальною площею 22,3 кв. м.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 5.2. договору № 1 розмір орендної плати за місяць становить 6502,02 грн. за місяць в т.ч. ПДВ –1083,67 грн.

Отже нарахована за період дії договору № 1 орендна плата становить 78024,24 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору № 2 розмір орендної плати за місяць становить 2303,24 грн. за місяць в т.ч. ПДВ –383,88 грн.

Отже нарахована за період дії договору № 2 орендна плата становить 27638,88 грн.

Таким чином, загальний розмір нарахованої за період дії договору № 1 та договору № 2 орендної плати становить 105663,12 грн.

Пунктами 5.3. договорів № 1 та № 2 визначено, що орендна плата сплачується у безготівковому розрахунку на поточний рахунок орендодавця у строк не пізніше 5 числа наступного місяця за тим у якому здійснювалося користування об‘єктами оренди.

З наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків відповідачем було здійснено оплату орендної плати в загальному розмірі 27638,88 грн.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.1 договорів № 1 та № 2 орендар зобов‘язався своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків становить 78024,24 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 78024,24 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Казенного підприємства Науково-технічного комплексу «Імпульс»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А - 0222 (м. Київ, вул. Дехтярівська, 19а, код ЄДРПОУ 24976148) на користь Казенного підприємства Науково-технічного комплексу «Імпульс»(м. Київ, вул. Горлівська, 226/228, код ЄДРПОУ 14307765) 78 024 (сімдесят вісім тисяч двадцять чотири) грн. 24 коп. основного боргу, 780 (сімсот вісімдесят) грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 17.01.2011