Рішення № 13492355, 13.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/38113.01.11 За позовом          Відкритого акціонерного товариства «Київський завод експериментальних конструкцій»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей АС»

Про                     стягнення 1683,79 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Пришва В.С. –представник за довіреністю

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод експериментальних конструкцій»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей АС»1435,29 грн. боргу за комунальні послуги, який виник внаслідок неналежного виконання останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 18 від 28.12.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 порушено провадження у справі № 3/381 та призначено її до розгляду на 13.01.2011.

Позивач в судовому засіданні 13.01.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 13.01.2011 не з‘явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.12.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду від 20.12.2010 надсилалась відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.01.2011: м. Київ, вул. Пожарського, 7, кв. 10 та за адресою об‘єкта оренди : м. Київ, вул. Алма Атинська, 8.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.01.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод експериментальних конструкцій»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антей АС» (орендар) було укладено договір оренди № 18 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) майно (далі –об‘єкт оренди), визначене цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору об‘єктом оренди є майно з наступними характеристиками:

- під офіс - 42 кв. м. в будівлі інв. № 1;

- складські - 56,7 кв. м. в будівлі інв. № 23;

- виробнича площадка –20 кв. м. в будівлі інв. № 23;

- допоміжні приміщення –3 кв. м. в будівлі інв. № 1, на території заводу по вул. Алма-Атинська, 8.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг за грудень 2008 року та січень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1 435,29 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 3.1. договору даний договір укладено строком з 01.01.2008 до 31.12.2008.в подальшому за відсутності заяв жодної із сторін про припинення дії договору, договір було продовжено на той самий строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2008 позивач передав відповідачу по акту приймання-передачі об‘єкт оренди, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що витрати за комунальні послуги (водопостачання, електропостачання, опалення) компенсуються за рахунок орендаря, оплачуються орендарем щомісячно не пізніше 10-го числа наступного місяця на підставі показників лічильників, пропорційно займаної площі, відповідно пред‘явлених рахунків орендодавцем.

Пунктом 6.2. договору орендар зобов‘язався своєчасно і повному обсязі оплачувати всі допоміжні витрати по комунальним і іншим видам послуг пов‘язаних з особливостями роботи орендаря на основі виставлених рахунків орендодавцем.

Матеріали справи свідчать, що позивачем рахунки на оплату комунальних послуг за грудень 2008 року та січень 2009 року в загальному розмірі 1435,29 грн. були виставлені (надіслані поштою разом з претензією) - 03.12.2010. Отже з урахуванням умов договору відповідач мав оплатити згадані рахунки до 10.12.2010.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення комунальних платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 1435,29 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 1435,29 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 248,50 грн. пені за неналежне виконання договірних зобов‘язань по сплаті комунальних послуг слід зазначити наступне

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 7.3. договору якщо орендар допустить прострочення під час сплати сум компенсації за комунальні послуги він зобов‘язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день.

Як зазначалось раніше відповідач мав здійснити оплату боргу за комунальні послуги за виставленими позивачем рахунками до 10.12.2010, а отже з цієї дати починається обчислення прострочення та відповідно нарахування пені.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовними вимогами до суду 10.12.2010 (штамп вхідної кореспонденції) у позивача станом на день звернення до суду з даним позовом відсутнє порушене право щодо стягнення пені.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача 248,50 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод експериментальних конструкцій»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей АС»(м. Київ, вул. Пожарського, 7, кв. 10, код ЄДРПОУ 21517533) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод експериментальних конструкцій»(м. Київ, Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 00109339) 1435 (одну тисячу чотириста тридцять п‘ять) грн. 29 коп. основного боргу, 14 (чотирнадцять) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 201 (двісті одну) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 17.01.2011.