Рішення № 13492294, 16.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/29116.11.10

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна

страхова компанія "Оранта"

про стягнення 24 839,33 грн.

Суддя Копитова О. С.

Секретар судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Шупик О.А., представник за довіреністю № 266 від 12.03.2010

від відповідача: Шлапак Є.В., представник за довіреністю № 08-03-28/402-10 від 05.10.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 24839,33 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 030202/4002/0000057 від 11.02.2010 (далі Договір) внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіляToyota Avensis, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль марки «Камаз», державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, водій якого ОСОБА_2 визнаний винним у її скоєні, застрахований у ВАТ НАСК «Оранта», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.06.2009, позивач просить стягнути з НАСК «Оранта»суму страхового відшкодування в розмірі 24212,14 грн. Також, з посиланням на ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” позивач просить стягнути пеню в розмірі 627,19 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2010 порушено провадження у справі № 28/291 та призначено судове засідання на 16.11.2010.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував в частині стягнення пені.

В судовому засіданні 16.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до довідки відділу ДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району м. Києва та постанови Голосіївського районного суду м. Києва у адміністративній справі № 3-4269/10, 08.04.2010 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1, яким керував громадянин ОСОБА_3, із автомобілем марки «Камаз», державний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_2

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Голосіївського районного суду м. Києва у адміністративній справі № 3-4269/10.

Відповідно до звіту № 6549 про визначення вартості матеріального збитку від 21.04.2010 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 25452,88 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі Договору № 030202/4002/0000057 добровільного комплексного страхування на транспорті, укладеного 11.02.2010 між ОСОБА_1 (власник автомобіля Toyota Avensis) та ЗАТ «СК «Кредо-Класик»(після зміни назви та правонаступництва ПАТ «СК «УНІКА»).

На підставі вказаного Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 030202/4002/0000057, Страхового акту № 00042247 від 20.05.2010 та розрахунку страхового відшкодування до нього, ПАТ «СК «УНІКА» виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 24722,14 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Автосаміт», що підтверджується платіжним дорученням № 010916 від 28.05.2010.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 24722,14 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль марки «Камаз», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1, належить ЗАТ «Пересувна механізована колона № 11».

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «Камаз», державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Згідно пояснень сторін, ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ЗАТ «Пересувна механізована колона № 11».

Відтак, ЗАТ «Пересувна механізована колона № 11»є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Toyota Avensis у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Камаз»за кермом якої під час скоєння ДТП знаходився громадянин ОСОБА_2, що перебував у трудових відносинах та виконував трудові обовязки ЗАТ «Пересувна механізована колона № 11»- була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта»на підставі Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до Полісу ВАТ «НАСК «Оранта»взяла на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля марки «Камаз», і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ЗАТ «Пересувна механізована колона № 11»(Страхувальника). Вказаним договором (Полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., франшиза 510 грн.

14.07.2010 позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу на суму 24212,14 грн. (лист від 14.07.2010 вих. № 1123), яку згідно поштового повідомлення було доставлено 19.07.2010.

Згідно матеріалів справи відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на вимоги даної норми, статей 253-255 ЦК України ВАТ «НАСК «Оранта»повинна була здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 20.08.2010.

Відповідач виплату страхового відшкодування у встановлений строк не здійснив, на регресну вимогу не відповів.

За таких обставин справи позовні вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 627,19 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

В даному випадку господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ВАТ "НАСК "Оранта" виникло зобовязання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення в якому ВАТ "НАСК "Оранта" зобов'язано вчинити на користь ПАТ «СК «УНІКА»певну дію (сплатити гроші), а ПАТ «СК «УНІКА»має право вимагати від ВАТ "НАСК "Оранта" виконання його обов'язку. Таким чином в даному випадку ВАТ "НАСК "Оранта" набуває статусу боржника по відношенню до ПАТ «СК «УНІКА», а останній статусу кредитора по відношенню до ВАТ "НАСК "Оранта" в даному зобовязанні після виплати страховику страхового відшкодування та отримання права регресної вимоги. Строк виконання зобовязання щодо сплати відшкодування встановлений пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та дорівнює місяцю з моменту отримання належним чином оформлених документів.

При цьому слід зазначити, що згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України до позивача у межах фактичних витрат і страхової суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, тобто, до відповідача як страховика особи, відповідальність якої ним застрахована.

Тобто, саме розмір основного зобовязання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, та перейшло до позивача в порядку регресу обмежений фактичними витратами позивача.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ВАТ "НАСК "Оранта" у встановлений строк не виконано.

Як встановлено вище, обовязок страховика сплатити пеню в разі порушення строку виплати страхового відшкодування прямо передбачений ч. 2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме 627,19 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В звязку з задоволенням позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 24839 (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять девять) грн. 33 коп., з яких 24212 (двадцять чотири тисячі двісті дванадцять) грн. 14 коп. - страхового відшкодування, 627 (шістсот двадцять сім) грн. 19 коп. - пені, а також 248 (двісті сорок вісім) грн. 39 коп. -витрати по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяО.С. Копитова