Ухвала суду № 13491673, 11.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 3/4611.01.11 За скаргою Українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія» До Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві

Про скасування постанови ВП № 18638476 від 06.04.2010 та постанови ВП

№ 18638476 від 20.09.2010

Стягувач Приватне мале підприємство «Мелена»

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від скаржника не з‘явився

Від ВДВС не з‘явився

Від стягувача Клецова Н.Ю. –по дов. № б/н від 16.11.2010

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 у справі № 3/46 позовні вимоги Приватного малого підприємства «Мелена» було задоволено частково, та стягнуто з Спільного підприємства «Ельдія»на користь Приватного малого підприємства «Мелена»31178 грн. 01 коп. боргу по орендній платі, 311 грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено повністю.

22.03.2010, в зв’язку з набранням рішенням законної сили Господарським судом міста Києві було видано відповідний наказ.

22.11.2010 Українсько-литовське спільне підприємство «Ельдія»звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої просить суд: скасувати постанову ВП № 18638476 від 06.04.2010 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва № 3/46 від 22.03.2010; скасувати постанову ВП № 18638476 від 20.09.2010 про арешт коштів.

Скарга мотивована наступним. В наказі Господарського суду міста Києва № 3/46 від 22.03.2010 зазначається найменування боржника, а саме СП «Ельдія»(ЄДРПОУ 14327986, вулиця Горького 48, місто Київ, 03150), однак відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи УЛСП «ЕЛЬДІЯ»має код ЄДРПОУ 14327986 та повну назву: Українсько-літовське спільне підприємство «Ельдія». Відтак виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) та відповідно не підлягає примусовому виконанню. Постанова про арешт коштів від 20.09.2010 не відповідає вимогам ст. 50 Закону так як сума боргу становить 31722,74 грн., а арешт накладений на суму коштів в розмірі 152635,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/46 від 24.11.2010 розгляд скарги було призначено на 09.12.2010.

07.12.2010 стягувачем було подано до відділу діловодства суду заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні скарги Українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/46 від 09.12.2010, в зв‘язку з нез‘явленням в засідання суду представників скаржника і ВДВС та невиконанням ними вимог ухвали суду від 24.11.2010, розгляд скарги було відкладено на 21.12.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/46 від 21.12.2010, в зв‘язку з нез‘явленням в засідання суду представника скаржника та невиконанням скаржником та ВДВС вимог ухвал суду від 24.11.2010 та від 09.12.2010, розгляд скарги було відкладено на 11.01.2011.

Скаржник в судове засідання 11.01.2011 не з‘явився, вимог ухвал суду від 24.11.2010, від 09.12.2010 та від 21.12.2010 не виконав. Поважних причин з яких невиконанні вимоги ухвал суд не повідомлений.

ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві в судове засідання 11.01.2011 представника не направив, вимог ухвал суду від 24.11.2010, від 09.12.2010 та від 21.12.2011 не виконав.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, встановив:

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з відповідною заявою до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 01.04.2010.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

06.04.2010 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову ВП № 18638476 «Про відкриття виконавчого провадження»щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва № 3/46 від 22.03.2010 про стягнення з Спільного підприємства «Ельдія»на користь Приватного малого підприємства «Мелена»31178 грн. 01 коп. боргу по орендній платі, 311 грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Частиною 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами.

Частина 7 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»визначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

На вимоги суду викладені в ухвалах від 24.11.2010, від 09.12.2010 та від 21.12.2010 доказів коли саме скаржник отримав чи довідався про постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2010 для підтвердження того, що він не пропустив строк оскарження цієї постанови скаржник не подав.

Також предметом оскарження є постанова винесена 20.09.2010 заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ВП № 18638476 «Про арешт коштів боржника»згідно якої на підставі ст.ст. 5, 50 Закону України «Про виконавче провадження»постановлено накласти арешт на кошти, що належать боржнику у межах суми 152635,04 грн.

Стаття 55 Закону України «Про виконавче провадження»визначає, що копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.

Як вбачається з матеріалів справи супровідним листом Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві № 694/1 від 20.09.2010 скаржнику надіслано постанову про накладення арешту від 20.09.2010, остання надіслана СП «Ельдія»рекомендованою кореспонденцією 21.09.2010, що підтверджується поштовою квитанцією № 7247 та описом вкладень кореспонденції.

Отже, з урахуванням обігу кореспонденції в межах міста Києва, скаржник в будь якому випадку мав отримати постанову про накладення арешту від 20.09.2010 наприкінці вересня 2010 року, та відповідно строком для звернення скаржника зі скаргою на цю постанову є середина жовтня 2010 року.

Пункт 2 статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв’язку до закінчення останнього строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи скарга Українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія» надіслана на адресу суду 18.11.2010, тобто з пропуском строку, що підтверджується відбитком печатки поштового відділення зв’язку на конверті, та отримана судом 22.11.2010.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Скаржник, належних та допустимих доказів які б спростували обставини встановлені судом, незважаючи на вимоги ухвал суду від 24.11.2010, від 09.12.2010 та від 21.12.2010, не подано.

Встановлений у частині першій статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Скаржник в своїй скарзі не зазначає про пропущення ним строків звернення зі скаргою та не просить поновити строк.

Отже, за відсутності поважних причин пропуску строку для звернення до суду зі скаргою відсутні підстави для його поновлення.

Крім того, слід зазначити наступне

Скаржник в обґрунтування визнання постанови від 06.04.2010 «Про відкриття виконавчого провадження»недійсною посилається, на те, що прийнятий до виконання державним виконавцем виконавчий документ –наказ суду від 22.03.2010 не відповідає ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а тому державний виконавець мав на підставі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Вимоги до виконавчого документа викладені в статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження в разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 цього Закону.

Реквізити зазначені в наказі Господарського суду міста Києва № 3/46 від 22.03.2010 стосовно боржника відповідають вищезазначеним вимогам, оскільки судом вказано вірні організаційно-правову форму, назву, місцезнаходження та ідентифікаційний код боржника. Не зазначення на чиєму капіталі яких саме суб‘єктів господарської діяльності засноване підприємство є не суттєвим, а тому державний виконавець з винесенням постанови 06.04.2010 правомірно відкрив виконавче провадження.

Скаржник в обґрунтування визнання постанови від 20.09.2010 «Про накладення арешту на кошти боржника»посилається на те, що арешт накладено в порушення ст. 50 України «Про виконавче провадження»на суму коштів в розмірі 152635,04 грн., який значно перевищує розмір заборгованості в сумі 31722,74 грн. за наказом суду.

Частина 8 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює, що стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Згідно статті 55 Закону України «Про виконавче провадження»арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання.

Однак, позивач у своїх запереченнях зазначає, що виконавче провадження по виконанню наказу суду у справі № 3/46 було об‘єднано з іншим виконавчим провадженням по іншій справі, тому сума коштів на яку накладено арешт і відрізняється від суми коштів присуджених до стягнення у даній справі.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Скаржник доказів в спростування повідомлених позивачем вищезазначених обставин не подав.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (ч. 6 п. 7 роз`яснення Президії ВГСУ № 04-5/365 від 28.03.02).

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що скарга Українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія»є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає повністю.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Українсько-литовське спільне підприємство «Ельдія» на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В.