Рішення № 134911932, 18.03.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/636/26 Справа №466/11437/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

18.03.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської у складі:

головуючого судді Рябчун А.В.,

за участі секретаря судового засідання Непопалової М.Г.,

представника позивача - адвоката Калачика В. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.05.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1540327 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 3 000 грн, строком на 350 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору.

Позикодавець умови договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, проте відповідач умови кредитного договору не виконала, унаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Позивач вказує, що 18.12.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24. 18.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» підписано Акт примання-передачі Реєстру боржників, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступив (передав) на користь ТОВ «Ум Факторинг» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами згідно реєстру, в тому числі і до відповідача за договором № 1540327про надання споживчого кредиту від 31.05.2024 року.

Сума заборгованості відповідача становить 14 670, 00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками 11 670,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 14 670, 00 грн. та понесені позивачем судові витрати, а саме витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02грудня 2026 року справу № 466/11437/25 передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21 січня 2026 року позовну заяву ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

На адресу суду 13 лютого 2026 року надійшло клопотання від представника ТОВ «Ум Факторинг» про витребування доказів.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року клопотання представника ТОВ «Ум Факторинг» задоволено, витребувано у АТ КБ «Універсал Банк» інформацію, яка становить банківську таємницю відносно ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року клопотання представника ТОВ «Ум Факторинг» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції задоволено.

У судовому засіданні 17 березня 2026 року представник позивача позовні вимоги підтримав, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання 18 лютого 2026 року, 17 березня 2026 року не з`явився, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи та письмовий відзив на позов від нього до суду не надходили.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку статті 187 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

На підставі положень статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Фактичні обставини справи

31.05.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1540327 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) (номер пароля) Р846, у відповідності до умов якого, останній отримав кредит в сумі 3 000,00 грн, строк кредитування 350 днів, процентна ставка 1,5 % в день.

Відповідно до п.п. 2.1. Договору, кошти кредиту надається Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно із п.п. 2.4. Договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 3 000,00 грн, тип кредиту - кредит (п. 1.3. Договору); строк кредиту 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.4. Договору); стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору (п. 1.5.1. Договору); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 10 352,48 % річних (п. 1.9.1. Договору); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 18 750,00 грн (п. 1.10.1. Договору).

Також, з листа АТ «Універсал Банк» від 02.03.2026 року та виписки про рух коштів встановлено, що банківська картка № НОМЕР_1 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та 31.05.2024 року на неї було здійснено переказ коштів на суму 3 000 грн.

Таким чином, ТОВ «Селфі Кредит» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3 000, 00 грн, в свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

18.12.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24.

Згідно з витягом із акта приймання-передачі реєстру боржників від 04.12.2025 року до договору факторингу № 18/12/24 до ТОВ «Ум Факторинг» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1540327 від 31.05.2024 року у розмірі 14 670,00 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не нараховувалася сума заборгованості за кредитним договором відносно відповідача, сума боргу є незмінною з моменту укладення договору факторингу.

Таким чином, на підставі вказаного Договору факторингу позивач одержав право вимоги по заборгованості відповідача за Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1540327 від 31.05.2024 року.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з і статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641,644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до частини 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Встановлено, що 31.05.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1540327 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) (номер пароля) Р846, у відповідності до умов якого, останній отримав кредит в сумі 3 000,00 грн, строк кредитування 350 днів, процентна ставка 1,5 % в день. При цьому договір укладено у формі електронного договору та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора Р846.

Судом враховано, що ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Зазначене підтверджено долученою до матеріалів справи довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» від 26.03. 2025 року № 20250326-1711, у якій зазначено, що 31 травня 2024 року на суму 3 000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок на карту НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування 3 000 грн на карту НОМЕР_1 .

Належність вказаної банківської карти та факт зарахування кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн 31 травня 2024 року підтверджено також довідкою АТ КБ «Приват Банк» та наданою випискою по рахунку.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконував, у результаті чого у відповідача по поверненню кредитних коштів.

Позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 3 000 грн, отже, позивачем доведено виконання ним кредитного договору. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання/часткове виконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором.

Судом враховано, що у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, поданий позивачем, при цьому відповідач не надав заперечень з приводу вказаного розрахунку, свого розрахунку не подав. З огляду на зазначене, суд вважає поданий позивачем розрахунок заборгованості належним доказом, оскільки такий не спростовано відповідачем.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, на день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитом, суду не надано, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що 18.12.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24. Згідно з витягом із акта приймання-передачі реєстру боржників від 04.12.2025 року до договору факторингу № 18/12/24 до ТОВ «Ум Факторинг» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1540327 від 31.05.2024 року у розмірі 14 670,00 грн.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 частини 1 статті 512, статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор за кредитним договором, набув право вимоги до відповідача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість відповідача за кредитним договором, задовольнивши позов частково.

З огляду на вищевказане суд вважає, що позов ТОВ «УМ Факторинг», до якого перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково та стягнути з останнього на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість у розмірі 14 670,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 670,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ураховуючи зазначене, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 гривень.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» заборгованість за договором № 1540327 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 31.05.2024 року в загальній сумі 14 670 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», код ЄДРПОУ: 40274286, адреса: м. Київ, вул. Ризька, 73-Г, офіс 7/1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун