Рішення № 13491075, 10.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/49510.01.11 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

до відкритого акціонерного товариства «Універсам №18 «Виноградар»

про стягнення 342940,08 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гніздило Т.М. –представник за довіреністю № 198/03-УРБ-10 від 15.09.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Універсам №18 «Виноградар»про стягнення 342940,08 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»позикодавцем (позивачем) та відкритим акціонерним товариством «Універсам №18 «Виноградар» позичальником (відповідачем) був укладений договір безпроцентної позики, згідно п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а позичальник зобов’язується повернути позику позикодавцю у визначений цим договором термін.

До договору безпроцентної позики від 28.01.2009 року були укладені додаткова угода № 1 від 20.02.2009 року та додаткова угода № 2 від 14.04.2010 року.

Відповідно до п. 2.1. договору, який був змінений додатковою угодою № 1 від 20.02.2009 року, сума позики за цим договором становить 600000,00 грн. (шістсот тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 3.1. договору позика надається в безготівковому порядку, щляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника.

П. 3.2. передбачено, що позика може надаватись частками за заявками позичальника.

Позивач виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 361252,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківським виписками по рахунку 2600731349401, доданими до позовної заяви.

Згідно п. 4.1. договору, який був змінений додатковою угодою № 2 від 14.04.2010 року, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 31 травня 2010 року.

Відповідач частково виконав умови договору та повернув позику у сумі 18332,00 грн., Відповідач порушив умови договору та у встановлений договором строк, тобто не пізніше 31 травня 2010 року, позику у сумі 342940,08 грн. не повернув.

Головними бухгалтерами сторін підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2010 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 342940,08 грн.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2010 року порушено провадження у справі № 33/495 і призначено до розгляду на 10.01.2011 року.

У судове засідання 10.01.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/495 від 13.12.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 01030 1225244 0 на юридичну адресу: 04208, м. Київ, просп. Правди, буд. 66.

Представник позивача з’явився, подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/495 від 13.12.2010 року, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 342940,08 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3429,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

28.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»позикодавцем (позивачем) та відкритим акціонерним товариством «Універсам №18 «Виноградар»позичальником (відповідачем) був укладений договір безпроцентної позики, згідно п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а позичальник зобов’язується повернути позику позикодавцю у визначений цим договором термін.

До договору безпроцентної позики від 28.01.2009 року були укладені додаткова угода № 1 від 20.02.2009 року та додаткова угода № 2 від 14.04.2010 року.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 2.1. договору, який був змінений додатковою угодою № 1 від 20.02.2009 року, сума позики за цим договором становить 600000,00 грн. (шістсот тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 3.1. договору позика надається в безготівковому порядку, щляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника.

П. 3.2. передбачено, що позика може надаватись частками за заявками позичальника.

Позивач виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 361252,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківським виписками по рахунку № 2600731349401, доданими до позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Згідно п. 4.1. договору, який був змінений додатковою угодою № 2 від 14.04.2010 року, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 31 травня 2010 року.

Судом встановлено, що відповідач частково виконав умови договору та повернув позику у сумі 18332,00 грн. Таким чином, оскільки відповідач отримав позику у сумі 361252,08 грн., а повернув 18332,00 грн. –сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 361252,08 –18332,00 = 342920,08 грн.

Відповідач порушив умови договору та у встановлений договором строк, тобто не пізніше 31 травня 2010 року, позику у сумі 342920,08 грн. не повернув.

Головними бухгалтерами сторін підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2010 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 342940,08 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 1050 . ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в сумі 342920,08 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 342940,08 грн., а судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 342920,08 грн. позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 0,20 грн., на відповідача –3429,20 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 0,1 грн., на відповідача –235,99 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Універсам №18 «Виноградар»(04208, м. Київ, просп. Правди, буд. 66; п/р 26004312631 в філії АБ «Південний»м. Києва, МФО 320917, код ЄДРПОУ 02775981) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; п/р 2600731349401 в філії АБ «Південний»м. Києва, МФО 320917, код ЄДРПОУ 32294926) заборгованість у розмірі 342920 (триста сорок дві тисячі дев’ятсот двадцять) грн. 08 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3429 (три тисячі чотириста двадцять дев’ять) грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп.

3. В частині стягнення заборгованості в розмірі 20,00 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 11.01.2011 року.