Рішення № 13490960, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/25315.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТС ОБОЛОНЬ СЕРВІС»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТС УКРАЇНА»

про стягнення 4500794, 70 грн.

          Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Тітунін В.О.

від відповідача 1: не з’явились

від відповідача 2: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення солідарно з відповідачів 4500794, 70 грн. за договором фінансового лізингу від 22.07.2008 р. № 035-07/2008, з яких: 960339, 29 грн. - основного боргу, 19030, 20 грн. - 3 % річних, 1010584, 03 грн. інфляційних нарахувань, 201 644, 49 грн. - штрафу та 2309196, 69 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами грошових зобов’язань за договорами фінансового лізингу № 035-07/2008, додатковими угодами до нього та договором поруки від 22.07.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що у зв?язку з невиконанням відповідачем договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р. та його розірванням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»змушене було виконувати свої кредитні зобов?язання перед третіми особами за рахунок власного прибутку, отриманого від інших добросовісних лізингоодержувачів, а не за рахунок коштів, одержаних від відповідача 1 за вищевказаним договором, що, в свою чергу, спричинило настання у позивача збитків на суму 2309196, 69 грн.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважних представників відповідачів, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представники відповідачів на виклик суду не з’явилися, відзивів на позов не надали, вимог суду не виконали, про поважні причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 15.12.2010 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс»укладено договір фінансового лізингу № 035-07/2008, за умовами якого позивач, на підставі договору купівлі-продажу, зобов?язався придбати об?єкт лізингу у свою власність від продавця та передати його в користування відповідачу 1 на строк та на умовах фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов?язань, або до припинення його дії в порядку, встановленому законом.

Всі платежі, відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, здійснюються на підставі цього договору. Відповідач 1 сплачує позивачу на умовах, вказаних у цьому договорі, графіку платежів та умовах фінансування, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін. Відповідач 1 зобов?язується своєчасно сплачувати позивачу всі передбачені даним договором платежі.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що відповідач 1 сплачує лізингові платежі, зазначені в графіку платежів, щомісяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану у договорі електронну адресу відповідача 1 або за допомогою факсимільного зв?язку за три дні до дати платежу.

У відповідності до специфікації від 22.07.2008 р. (додаток № 1/1 до договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р.) предметом лізингу є кран баштовий КБ-371 вартістю 2100000, 00 грн. та кран Fering AF-32 S вартістю 750000, 00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі № 035/1 від 11.08.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв кран баштовий КБ-371 та кран Fering AF-32 S загальною вартістю 2850000, 00 грн.

11.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс»укладено додаткову угоду № 1, якою відповідач 1 підтвердив наявність заборгованості перед позивачем та зобов?язався здійснити погашення всієї суми заборгованості та пені, що може бути нарахована позивачем на таку заборгованість.

11.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс»укладено додаткову угоду № 2, якою сторони узгодили, що у зв?язку з поверненням одного з предметів лізингу, а саме: крану Fering AF-32 S, предметом лізингу слід вважати кран баштовий КБ-371 вартістю 2100000, 00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі від 11.07.2009 р. відповідач 1 повернув, а позивач прийняв предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р. - кран Fering AF-32 S.

За актом прийому-передачі від 07.04.2010 р. відповідач 1 повернув, а позивач прийняв кран баштовий КБ-371.

Пунктом 18.1.3. договору встановлено, що він може бути розірваний в односторонньому порядку, зокрема, якщо лізингоодержувач у строк, що перевищує 30 календарних днів від встановленої договором дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за договором.

У відповідності до п. 18.4. договору при припиненні дії договору позивачем платежі, виплачені позивачу на виконання даного договору до припинення його дії, відповідачу 1 не повертаються. Припинення дії даного договору не звільняє жодну із сторін від виконання невиконаних за договором зобов??язань, строк виконання яких настав до моменту припинення дії договору.

Крім того, 22.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТС Україна»укладено договір поруки, за умовами якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов?язання на підставі договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р.

У відповідності до положень п. 1.4. договору поруки відповідачі відповідають перед позивачем за порушення забезпечених порукою зобов?язань як солідарні боржники.

31.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аврора Девелопмент»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»укладено договір поруки, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора Девелопмент» поручилось за виконання відповідачем 1 зобов?язання перед позивачем, що виникло з договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р. з усіма змінами та доповненнями.

Пунктом 1.3. договору поруки від 31.03.2010 р. встановлено, що відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Девелопмент»обмежується сумою у розмірі 375000, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач 1 неналежним чином виконував зобов?язання щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р. у зв?язку з чим виникла заборгованість за період з серпня 2009 року до квітня 2010 року у розмірі 960339, 29 грн. Крім того, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 3 % річних у розмірі 19030, 20 грн., 1010584, 03 грн. інфляційних нарахувань, 201 644, 49 грн. - штрафу та 2309196, 69 грн. збитків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»до обов?язків лізингоодержувача віднесено, зокрема, обов?язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідачів штраф за ненадання відповідачем 1 документів, що відображають фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс»за 1-3 квартал 2009 року про що виставлено відповідний рахунок - фактуру № 7458 від 20.04.2010 року на загальну суму 42750, 00 грн.

У відповідності до п. 8,1.6. договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р. відповідач 1 зобов?язаний періодично надавати позивачу документи, що відображають фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс».

Між тим умовами вищевказаного договору не визначено періодичність та порядок надання вищевказаної інформації.

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства.

Пунктом 17.1.2. передбачено, що за порушення, зокрема, п. 8.1.6. цього договору відповідач 1 у кожному випадку порушення зобов?язаний сплатити штраф у розмірі 0,5% від вартості предмета лізингу.

Разом з тим суд відзначає, що позивачем не надано суду належних доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України звернення до відповідача з вимогою про надання документів, передбачених п. 8,1.6. договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р. та доказів на підтвердження ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс»від виконання обов?язку щодо надання позивачу документів фінансової звітності, а відтак - суд вважає недоведеними вимоги позивача про стягнення штрафу відповідно до п. 8.1.6. цього договору.

Згідно з п.п. 14.1., 14.4. договору відповідач 1 зобов?язаний впродовж 5-ти робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу укласти договір страхування не менш як на рік та в подальшому переукладати його на новий термін не менше ніж один рік, до закінчення строку лізингу. Позивач має бути вигодонабувачем, у випадках, передбачених цим договором, за договором страхування. Відповідач 1 зобов?язується надати позивачу договір страхування до моменту початку використання у господарській діяльності предмета лізингу. При пролонгації договору страхування або укладенні нового договору страхування, такий договір повинен бути пред’явлений позивачу протягом трьох робочих днів від дня укладення відповідного договору.

У відповідності до п. 14.16. договору при порушенні відповідачем 1 умов цього договору щодо страхування предмета лізингу, останній вважається незастрахованим, а позивач має право негайно його застрахувати від свого імені. У цьому випадку відповідач 1 зобов?язаний компенсувати позивачу витрати, пов’язані із страхуванням предмета лізингу, протягом одного тижня від дня одержання відповідного рахунку і сплатити штраф у розмірі 30 % від суми витрат позивача на страхування предмета лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2010 р. між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»укладено договір добровільного страхування майна (спецтехніки), що є предметом лізингу № 20/01-200027119, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»здійснило страхування крану баштового КБ-371, що є предметом лізингу за договором № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р.

Між тим у вказаному договорі зазначено, що вигодонабувачем за договором страхування є Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг».

Таким чином, у зв?язку з порушенням відповідачем 1 умов договору щодо страхування предмета лізингу, позивачем було виставлено рахунок № 6000 від 23.02.2010 р. на оплату штрафу у розмірі 30% від суми витрат позивача на страхування предмета лізингу згідно з п. 14.16. договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р.

Як зазначає позивач, вищевказану суму штрафу було компенсовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Аврора Девелопмент», який виступив поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс».

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 1 штраф за порушення ним зобов?язань щодо страхування предмета лізингу на підставі п. 17.1.3. договору.

Пунктом 17.1.3. договору передбачено, що за порушення будь-яких умов, передбачених договором, відповідач 1 у кожному випадку порушення зобов?язаний сплатити штраф, розміром 0,5 % від вартості предмета лізингу.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 61 Конституції України встановлено ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Аврора Девелопмент»(поручителем відповідача 1 відповідно до договору поруки від 31.03.2010 р.) вже було сплачено штраф у розмірі 30% від суми витрат позивача на страхування предмета лізингу за порушення відповідачем 1 зобов?язання щодо страхування предмету лізингу, суд вважає що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс»штрафу за порушення ним зобов?язань щодо страхування предмета лізингу у розмірі 201644, 49 грн. є необґрунтованими, оскільки у даному випадку відповідач 1 фактично двічі притягається до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від суми заборгованості по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р. у розмірі 19030, 20 грн. та інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов?язання у розмірі 1010584, 03 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 р. до 06.07.2010 р. становить 19 030, 20 грн.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми інфляційних втрат, заявлених до стягнення, судом встановлено, що ним допущено помилку.

Так, у відповідності до розрахунку суду розмір інфляційних втрат за час прострочення сплати відповідачем 1 лізингових платежів за період з 26.08.2009 р. до 06.07.2010 р. становить 46650, 68 грн.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача 1 збитків у розмірі 2309196, 69 грн. понесених у зв?язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов?язань за договором фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення збитків, позивач зазначає, що у зв?язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс»своїх зобов?язань за договором фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р., позивач був зобов?язаний виконувати свої кредитні зобов?язання перед третіми особами за рахунок власних коштів, а не за рахунок тих, які він планував одержати від відповідача 1 відповідно до договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р.

Також позивач зазначає, що після повернення відповідачем 1 предмета лізингу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»було замовлено проведення незалежної експертної оцінки вартістю 2500, 00 грн. та встановлено, що ринкова вартість об?єктів лізингу за договором № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р. зменшилась, а тому позивач вважає, що відповідачі мають відшкодувати йому вартість проведення експертно-оціночних послуг та різницю між вартістю предмета лізингу на момент його передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс»та оціночною вартістю після повернення з лізингу та визначає таку суму як збитки, які виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»у зв?язку з неналежним виконанням відповідачем 1 умов вищевказаного договору.

Разом з тим, застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань, збитків, що встановлена вказаною нормою можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, а також вина.

Отже, однією з необхідних умов настання відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв’язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками потерпілої сторони. Мається на увазі, що протиправна дія або бездіяльність правопорушника є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком протиправної поведінки правопорушника.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності у нього збитків (реальних витрат) у розмірі 2309196, 69 грн. та, водночас, позивачем не наведено суду обставин, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв’язку між витратами Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»та неналежним виконанням відповідачем 1 умов договору фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р.

За таких обставин, суд вважає що вимоги позивача про відшкодування збитків 2309196, 69 грн. є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме 960339, 29 грн. - заборгованості по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу № 035-07/2008 р від 22.07.2008 р., 19030, 20 грн. - 3% річних від простроченої суми та 46650, 68 грн. - інфляційних втрат за весь час прострочення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»задовольнити частково.

2.          Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТС Оболонь Сервіс»(04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 14-б, код ЄДРПОУ 35790059) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТС Україна»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 69, код ЄДРПОУ 33745376), з будь-яких рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 35378830) заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 960339, 29 (дев’ятсот шістдесят тисяч триста тридцять дев’ять грн. 29 коп.) грн., 19030, 20 (дев’ятнадцять тисяч тридцять грн. 20 коп.) грн. - 3% річних від простроченої суми, 46650, 68 (сорок шість тисяч шістсот п?ятдесят грн. 68 коп.) грн. - інфляційних втрат за весь час прострочення, 10260, 20 (десять тисяч двісті шістдесят грн. 20 коп.) грн. - державного мита та 53, 80 (п?ятдесят три грн. вісімдесят коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Пригунова А.Б.

Повне рішення складено 12.01.2011 р.