Рішення № 13490920, 27.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/9427.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-ПРОДУКТ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ПЛЮС»

Про стягнення 52068,28 грн.

           Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивачаТерновий О.В.

Від відповідача не з'явився           ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВС-ПРОДУКТ»звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ПЛЮС» про стягнення 52068,28 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2010 р. порушено провадження у справі № 58/94, розгляд справи призначено на 20.10.2010 р.

20.10.2010 р. розгляд справи не відбувся, у зв‘язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. розгляд справи призначено на 12.11.2010 р.

У судовому засіданні 12.11.2010 р. розгляд справи відкладався на 01.12.2010 р.

01.12.10 року судове засідання не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 р. розгляд справи призначено на 22.12.2010 р.

У судовому засіданні 22.12.2010 р. розгляд справи відкладався на 27.12.2010 р.

У судове засідання 27.12.2010 р. з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

          ВСТАНОВИВ

01 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВС-ПРОДУКТ»(орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ПЛЮС»(суборендар) був укладений договір суборенди № 067/09 (надалі - договір).

Згідно пункту 1.1 договору орендар зобов’язався передати за плату суборендарю в строкове платне користування (суборенду), а суборендар зобов’язався прийняти в строкове платне користування частину нежитлових приміщень майнового комплексу, що знаходяться за адресою: вул. Фрунзе, 86, м. Київ, загальною площею 404,0 кв.м. і зобов’язався сплатити орендарю орендну плату в строки та на умовах визначених цим договором.

На виконання договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування частину нежитлових приміщень передбачених договором, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.11.2008 р.

Згідно з п. 3.1 договору протягом усього строку суборенди відповідач повинен щомісячно сплачувати позивачу орендну плату, що визначається за наступною формулою:

Орендна плата = (площа приміщень виробничого призначення х базовий тариф за приміщення виробничого призначення) + ПДВ

24724,80 грн. (404,0 кв.м. х 51,00 грн.) + 4120,80 грн., де базовий тариф за приміщення виробничого призначення –51,00 грн. за 1 кв.м. приміщень, крім того ПДВ 20%, що становить 10,20 грн.

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач зобов’язаний не пізніше 7 числа кожного поточного місяця сплачувати позивачу орендну плату за поточний місяць у розмірі визначеному у п. 3.1 договору, авансовим платежем, шляхом перерахування цим грошових коштів на банківський рахунок позивача на підставі рахунку-фактури, який виставляється позивачем.

01.04.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно якої погодили суму орендної плати у розмірі 22664,40 грн. + ПДВ 3777,40 грн.

Додатковою угодою від 28.10.2009 р. № 2 сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.11.2009 р.

30.11.2009 р. відповідач передав позивачу нежитлові приміщення за актом прийому-передачі від 30.11.2009 р.

За твердженнями позивача, відповідач несплатив орендну плату у сумі 45328,80 грн. відповідно до рахунків фактур: № СФ 004330 від 28.09.2009 р., № СФ 004538 від 29.10.2009 р.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 45328,80 грн. за договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 4728,24 грн. пені, 906,58 грн. інфляційних витрат, 1104,66 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 4.3 договору за прострочення виконання суборендарем грошових зобов’язань у встановлений цим договором строк, суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі 1% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за розрахунком проведеним судом, стягненню підлягають 4646,21 грн. пені, 906,58 грн. інфляційних витрат, 1104,66 грн. 3 % річних.

          Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

           В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ПЛЮС»(04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56, код ЄДРПОУ 35018357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-ПРОДУКТ» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 86, код ЄДРПОУ 34477749), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 45328,80 грн. (сорок п’ять тисяч триста двадцять вісім гривень 80 коп.) основного боргу, 4646,21 грн. (чотири тисячі шістсот сорок шість гривень 21 коп.) пені, 906,58 грн. (дев’ятсот шість гривень 58 коп.) інфляційних витрат, 1104,66 грн. (одну тисячу сто чотири гривні 66 коп.) 3 % річних, 519,86 грн. (п’ятсот дев’ятнадцять гривень 86 коп.) державного мита, 235,63 грн. (двісті тридцять п’ять гривень 63 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська           

Повний текст складено: 31.12.2010 р.