Рішення № 13490868, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/38822.12.10 За позовом          Війскової частини А0294

до                    Державного господарського об"єднання концерну "Техвоєнсервіс"

про                    витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Масляна І.О.

від відповідача - Гайдай Т.І.

У судовому засіданні 22.12.2010 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина А 0294 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного господарського об"єднання концерну "Техвоєнсервіс" про витребування майна, а саме автосамоскид КАМАЗ-5511 (шасі №0335893, двигун №503687) та АБШ УРАЛ-43202 (шасі №109613, двигун №436943), який було передано відповідачу для здійснення середнього ремонту.

Позовну заяву 05.11.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/388.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає у повному обсязі

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження начальника ЦАВТУ по наряду №5/443 від 20 листопада 2006 року Військові частина №А0294 (далі- Позиач) передала Державному господарському об"єднанню концерну "Техвоєнсервіс"через його філію Державне підприємство "Оборонавтосервіс" (далі-Відповідач) майно, а саме автосамоскид КАМАЗ-5511 (шасі №0335893, двигун №503687) та АБШ УРАЛ-43202 (шасі №109613, двигун №436943(далі-майно)), що підтвнрджується приймально-здавальними актами від 01.12.2006 року для здійснення середнього ремонту даної

техніки.

За період з 2006 -2009 років Відповідач ремонт даної автомобільної техніки невиконав та Позивачеві не повернув.

Так, командуванням Позивача були направлені листи (від 17.06.2009 №590 та від 26.07.2010 №748) директору державного підприємства Міністерства оборони УКраїни "Оборонавтосервіс" з вимогою про повернення майна, які залишились без виконання.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

У своєму відзиві на позовну заяві відповідач зазначає, що не приймав автосамоскид КАМАЗ-5511 (шасі №0335893, двигун №503687) та АБШ УРАЛ-43202 (шасі №109613, двигун №436943). Натомість, дана техніка знаходилась на території державного підприємства Міністерства оборони УКраїни "Оборонавтосервіс" ще з 2003 року та в процесі ліквідації філії "Оборонавтосервіс" було проведено інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо дане майно було оприбутковано на баланс філії як основні засоби,набуло статусу державного майна та було відчуджене на підставі Договору купівлі-продажу А-2Р від 26.01.2009 року, а тому просить відмовити у позові.

Суд, дослідивши матеріали справи, не може погодитись з твердженнями Відповідача з наступних підстав.

Як стверджує Відповідач, спірне майно знаходилось в останнього на території ще з 2003 року, хоча жодного документу, який підтверджує цей факт суду не надав.

Натомість, у матеріалах справи наявні приймально-здавальні акти від 01.12.2006 року, підписані та засвідчені мокрою печаткою філії відповідача

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Доказів повернення відповідачем вказаного майна позивачеві суду не надано, так як і доказів перебування його на території відповідача з 2003 року.

Отже, вимоги позивача про повернення майна, переданого відповідачеві на підставі приймально-здавальних актів від 01.12.2006 року, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 614, Цивільного кодексу України, ст. 193,1212,1213 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Війскової частини А0294 задовольнити повністю.

2. Зобов"язати Державне господарське об"єднання концерн "Техвоєнсервіс"(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,13/24, код ЄДРПОУ 33689867, р/р 2600324921 в АБ "Укргазпромбанк" м. Київ, МФО 320843) передати Військовій частині А0294(08606, Київська обл., м.Васильків, Військове містечко-11, код ЄДРПОУ 08395972, р/р 35215001001529 в ГУ ДКУ в Київській обл., МФО 821018)наступне майно:автосамоскид КАМАЗ-5511 (шасі №0335893, двигун №503687) та АБШ УРАЛ-43202 (шасі №109613, двигун №436943).

3. Стягнути з Державного господарського об"єднання концерну "Техвоєнсервіс"(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,13/24, код ЄДРПОУ 33689867, р/р 2600324921 в АБ "Укргазпромбанк" м. Київ, МФО 320843), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Військової частини А0294 (08606, Київська обл., м.Васильків, Військове містечко-11, код ЄДРПОУ 08395972, р/р 35215001001529 в ГУ ДКУ в Київській обл., МФО 821018) 85(вісімдесят п"ять)грн. 00 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Повернути Військовій частині А0294(08606, Київська обл., м.Васильків, Військове містечко-11, код ЄДРПОУ 08395972, р/р 35215001001529 в ГУ ДКУ в Київській обл., МФО 821018) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 332(триста тридцять дві)грн.00коп, перераховане платіжним дорученням №170 від 10.09.2010, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 11.01.2011