Рішення № 13490561, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/49520.12.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Масло Трейд»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс-                                                  Агрозапчастина»

Про           стягнення 88640,53 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                    Руденко К.К. (за дов.)

від відповідача           не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Масло Трейд»з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс-Агрозапчастина»88640,53 грн. за договором поставки № 31.03/10-2 від 31.03.2010 р., а саме: 75580,80 грн. основного боргу, 6624,46 грн. пені, 5290,66 грн. штрафу та 1144,61 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2010 р. порушено провадження у справі № 17/495.

20.12.2010 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вих. № 17.12/10-1 від 17.12.2010 р.), в якій позивач заявив до стягнення збитки від інфляції та збільшив розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних та пені за рахунок збільшення періоду їх нарахування. З урахуванням вказаної заяви, позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 75580,80 грн., пені в сумі 8198,42 грн., штрафу в сумі 5290,66 грн., трьох процентів річних в сумі 1448,99 грн. та збитків від інфляції в сумі 3249,97 грн.

У судовому засіданні 20.12.2010 р. позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив вважати заяву № 17.12/10-1 від 17.12.2010 р. (про збільшення розміру позовних вимог) такою, що подана помилково, а позов просив розглядати в редакції первинного позову про стягнення 88640,53 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає позовні вимоги в розмірі, визначеному позивачем в позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов’язку по оплати поставленого за умовами договору поставки № 31.03/10-2 від 31.03.2010 р. товару.

Заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, та на грошові кошти на поточному рахунку № 260060001300357 у ВАТ БТА –Банк м. Київ, МФО 321723, заборони витрачати майно на власні потреби, відчуження його будь-яким способом, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування аванпостом певних сум, яке викладене в позовній заяві, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Відповідач у судове засідання представників не направив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

31.03.2010 р. позивач та відповідач уклали договір поставки № 31.03/10-2 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити та передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов’язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування продукції, яка поставляється: мастильні матеріали торгових марок il»та «Esso»(далі - продукція).

Відповідно до п. 1.3 Договору ціна, кількість, асортимент продукції, яка постачається, визначається за згодою сторін в накладних (специфікаціях), товаро-супроводжувальних документах на кожну партію продукції, яка постачається за умовами Договору.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що перехід права власності на продукцію та ризиків переходить в момент отримання відповідачем продукції за накладною (специфікацією).

Згідно з п. 3.4 Договору приймання відповідачем продукції за кількостю та якістю здійснюється в момент отримання ним даної партії продукції за накладною (специфікацією) згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що загальна вартість Договору становить суму вартостей поставлених партій продукції, які вказані у всіх накладних (специфікаціях).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 80337,92 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 10/0870 від 31.03.2010 р., № 10/0985 від 12.04.2010 р. та довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 8 від 01.04.2010 р. та № 10 від 12.04.2010 р..

До обов’язків відповідача за Договором віднесено, в тому числі, й обов’язок оплатити поставлену продукцію (ч. 1 п. 5.2 Договору).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що відповідач здійснює оплату за поставлену конкретну партію продукції протягом 30 календарних днів з моменту фактичної поставки продукції. Фактом поставки продукції вважається приймання відповідачем даної партії продукції за накладною (специфікацією).

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється відповідачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача.

На виконання умов Договору в рахунок оплати за спірну продукцію відповідач 26.05.2010 р. перерахував позивачу 4757,12 грн.

Таким чином, неоплаченою залишилась продукція на суму 75580,80 грн.

03.07.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 30.06/10-3 від 30.06.2010 р., в якій вимагав сплатити основний борг за Договором в сумі 75580,80 грн. та штраф в сумі 5623,65 грн. На доведення направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідач про отримання 02.08.2010 р..

Відповідач на вказану претензію не відповів, заборгованість не погасив.

Отже, станом на дату винесення рішення заборгованість відповідача становить 75580,80 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав будь-яких заходів щодо виконання свого договірного зобов’язання по оплаті продукції, суду не надав.

З огляду на викладене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 75580,80 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу та трьох процентів річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 6.2 Договору відповідач несе відповідальність за порушення строків оплати, передбачених п. 4.2 Договору, сплачує позивачу суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також пеню в розмірі 0,1% вартості поставленої продукції за кожний день прострочення, а у випадку прострочення понад тридцяти днів додатково сплачує штраф в розмірі 7% вартості поставленої продукції.

Як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує пеню виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, як передбачено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно зі ст. 3 якого розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що, на думку суду, з урахуванням розміру пені, передбаченого Договором, є правомірним.

За таких обставин, враховуючи те, що прострочення відповідачем оплати продукції тривало більше 30 днів, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6624,46 грн. та штрафу в сумі 5290,66 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1144,61 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, слід зазначити, що статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21 січня 1993 року № 7-93 встановлені ставки державного мита в таких розмірах:

- із позовних заяв, що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 88640,53 грн., державне мито за вказану вимогу мало бути сплачене в розмірі 886,41 грн. Вказана сума й сплачена позивачем при зверненні до суду (платіжні доручення № 1551 від 30.09.2010 р. та № 1683 від 02.11.2010 р.).

Проте, при зверненні до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог (вих. № 17.12/10-1 від 17.12.2010 р.), яку в подальшому позивач просив вважати такою, що подана помилково, позивач сплатив державне мито в сумі 51,28 грн. (платіжне доручення № 1870 від 17.12.2010 р.).

Отже, позивачем зайво сплачене державне мито в сумі 51,28 грн., і, відповідно, вказана сума підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс- Агрозапчастина»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код 34808007) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Масло Трейд»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, 3, оф. 5, код 32794258) 75580 (сімдесят п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. 80 коп., 6624 (шість тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 46 коп. пені, 5290 (п’ять тисяч двісті дев’яносто) грн. 66 коп. штрафу, 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 61 коп. трьох процентів річних, 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 41 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Масло Трейд» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, 3, оф. 5, код 32794258) з державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. 28 коп., перераховане платіжним дорученням № 1870 від 17 грудня 2010 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

Рішення підписано 10.01.2011 р.