Рішення № 134902805, 16.03.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2720/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №162440 від 30 листопада 2024 року, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (надалі первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі відповідач) було укладено договір про споживчий кредит №162440 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 9 334,00 грн. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у строки та на умовах, визначених кредитним договором, його додатками та Правилами надання грошових коштів. Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом приєднання відповідача до умов публічної оферти первісного кредитора та підписано із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Перед укладенням кредитного договору відповідач самостійно заповнив заявку на отримання кредиту, у якій зазначив свої персональні дані, реквізити банківської картки та підтвердив ознайомлення з умовами кредитування і свою згоду з ними. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується фактом перерахування кредитних коштів відповідачу на банківську картку, зазначену ним під час оформлення заявки на отримання кредиту. У подальшому право грошової вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», яке набуло статусу нового кредитора та відповідно право вимоги до відповідача за кредитним зобов`язанням. Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив. У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості станом на дату звернення до суду становить 15 299,34 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.

У позовній заяві представник позивача просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

До початку розгляду справи від відповідача ОСОБА_1 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позову. У поданому відзиві відповідач зазначає, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Вказує, що позивачем не доведено факту належного укладення кредитного договору між ним та первісним кредитором. На його думку, сам по собі примірник електронного договору, долучений до матеріалів справи, не може свідчити про укладення такого договору саме відповідачем, оскільки не містить власноручного підпису відповідача та не підтверджує його волевиявлення на укладення відповідного правочину. Крім того, зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів використання ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також відсутні технічні дані, які б підтверджували факт укладення кредитного договору саме відповідачем, зокрема інформація про IP-адресу користувача, лог-файли інформаційної системи, підтвердження направлення та введення одноразового ідентифікатора, а також інші технічні дані, які б могли свідчити про належне підписання договору. Також звертає увагу суду на те, що позивачем не доведено факту отримання ним кредитних коштів. Зокрема, до позовної заяви не додано належних банківських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів саме на його банківський рахунок або платіжну картку. Надані позивачем документи не є первинними документами бухгалтерського обліку та не підтверджують факту реального здійснення фінансової операції. Крім того зазначає, що позивачем не доведено належним чином факт переходу права грошової вимоги за кредитним договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал». Зокрема, відповідач вказує, що матеріали справи не містять належних доказів укладення договору факторингу або договору відступлення права вимоги між первісним кредитором та позивачем, а також відсутні докази включення саме його зобов`язання до відповідних реєстрів боржників. Також зазначає, що він не був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги іншій особі, у зв`язку з чим вважає, що позивач не набув статусу належного кредитора у спірних правовідносинах. Крім того, посилається на сплив строку позовної давності та просить суд застосувати наслідки її спливу відповідно до положень статті 267 Цивільного кодексу України. З урахуванням викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До початку розгляду справи від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він просить відзив відповідача залишити без задоволення, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що доводи відповідача є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Кредитний договір було укладено відповідно до вимог чинного законодавства України у сфері електронної комерції, а саме шляхом приєднання відповідача до умов публічної оферти первісного кредитора із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис особи. Також зазначає, що факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими до суду документами, зокрема випискою по рахунку та іншими фінансовими документами, які підтверджують факт перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача. Крім того, зазначає, що право грошової вимоги за кредитним договором було відступлено у встановленому законом порядку на підставі договору факторингу. Відповідно до умов зазначеного договору факторингу первісний кредитор передав право грошової вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», що підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі Реєстру прав вимоги та відповідним витягом з Реєстру прав вимоги. Щодо доводів відповідача про сплив строку позовної давності представник позивача зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану строки позовної давності продовжуються на строк дії такого воєнного стану. З урахуванням викладеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

До початку розгляду справи від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він повторно зазначає про безпідставність позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні. Вказує, що доводи, наведені позивачем у відповіді на відзив, не спростовують обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, а позивачем не доведено факту належного укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та належного переходу права вимоги за кредитним договором.

До початку розгляду справи представником позивача подано додаткові письмові пояснення. У поданих поясненнях представник зазначає, що кредитний договір №162440 від 30 листопада 2024 року було укладено відповідачем в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджує належне волевиявлення відповідача на укладення договору. Крім того, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року, що підтверджується поданим до матеріалів справи витягом з реєстру прав вимоги. Також вказує, що надані до суду документи у своїй сукупності підтверджують укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та належний перехід права вимоги до позивача, а тому просить суд врахувати наведені пояснення під час вирішення спору.

До початку судового засідання від відповідача надійшла заява, у якій він просить розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги не визнає та просить суд під час вирішення спору врахувати подані ним відзив на позовну заяву та додаткові заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши письмові докази, подані сторонами, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши доводи сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

Як убачається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит №162440 від 30 листопада 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 , сторони погодили всі істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, розмір комісій, порядок надання кредитних коштів та порядок їх повернення.

Відповідно до умов договору загальна сума кредиту становить 9 334,00 грн, а строк кредитування 84 календарні дні. Метою отримання кредиту визначено задоволення особистих потреб позичальника, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Як убачається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит №162440 від 30 листопада 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у кредит, а позичальник повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, передбачені умовами договору.

Відповідно до пункту 2.2.1 індивідуальної частини договору загальний розмір кредиту становить 9 334,00 грн, з яких 7 000,50 грн підлягали перерахуванню на банківський рахунок (платіжну картку) позичальника, а 2 333,50 грн спрямовувалися на сплату комісії за надання кредиту відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 2.3 індивідуальної частини договору процентна ставка за користування кредитом встановлена як фіксована та становить 390,00 % річних, при цьому проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня, наступного за днем надання кредитних коштів, та до моменту повного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, відповідно до пункту 2.4 індивідуальної частини договору сторони погодили комісію за управління та обслуговування кредиту, яка становить 1 грн за зниженим тарифом та 100 грн за стандартним тарифом у випадку порушення позичальником строків виконання зобов`язань.

Згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини договору комісія за надання кредиту становить 2 333,50 грн, що складає 25 % від загального розміру кредиту, та підлягає сплаті одноразово у день укладення кредитного договору.

Відповідно до пункту 2.6 індивідуальної частини договору строк кредитування становить 84 календарні дні, з 30 листопада 2024 року по 22 лютого 2025 року.

Згідно з умовами договору погашення заборгованості за кредитом здійснюється відповідно до графіка платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, шляхом внесення періодичних платежів один раз на два тижні.

Відповідно до пункту 2.7 індивідуальної частини договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають проценти за користування кредитом та комісії, становлять 7 803,84 грн, а орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 48 137,35 % річних.

При цьому орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, яка включає суму кредиту та загальні витрати за кредитом, становить 17 137,84 грн.

Також умовами договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання грошових зобов`язань кредитодавець має право застосувати до позичальника штрафні санкції у вигляді штрафу та пені у розмірах і порядку, визначених пунктом 2.10 індивідуальної частини договору.

З наданого до матеріалів справи паспорту споживчого кредиту вбачається, що кредитодавцем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс», місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Багговутівська, 1721, яке здійснює діяльність з надання коштів у позику на підставі відповідної ліцензії.

Згідно з паспортом споживчого кредиту сума кредиту становить 9 334,00 грн, строк кредитування 84 календарні дні, а кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника.

Паспорт споживчого кредиту також містить інформацію про порядок надання кредитних коштів, відповідно до якого 7 000,50 грн підлягає перерахуванню на банківський рахунок (картку) позичальника № НОМЕР_1 , а 2 333,50 грн спрямовується на погашення комісії за надання кредиту.

Таким чином, із загальної суми кредиту 9 334,00 грн кредитодавцем фактично було перераховано на банківський рахунок (платіжну картку) позичальника грошові кошти у сумі 7 000,50 грн, тоді як 2 333,50 грн утримано як комісію за надання кредиту відповідно до умов кредитного договору.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема листом банку та випискою з рахунку відповідача.

Так, відповідно до листа АБ «Укргазбанк» Рівненської обласної дирекції від 07 січня 2026 року № БТ-154, наданого на виконання ухвали Дубровицького районного суду Рівненської області, встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АБ «Укргазбанк» та обслуговується у відділенні №128/17.

Згідно з інформацією банку, у період з 30 листопада 2024 року по 05 грудня 2024 року на вказаний банківський рахунок відповідача було зараховано грошові кошти у сумі 7 000,50 грн, що підтверджується випискою з рахунку, наданою банком.

Таким чином, наданими суду банківськими документами підтверджується, що кредитні кошти у сумі 7 000,50 грн були фактично перераховані первісним кредитором на банківський рахунок (платіжну картку) відповідача, у зв`язку з чим останній отримав можливість розпоряджатися зазначеними грошовими коштами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких відповідач отримав кредитні кошти та набув обов`язку повернути їх у строки та на умовах, визначених кредитним договором, а також сплатити проценти за користування кредитом.

У подальшому право грошової вимоги за кредитним договором №162440 від 30 листопада 2024 року було відступлено первісним кредитором іншій особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал».

Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі й за кредитним договором, укладеним із відповідачем.

Відповідно до умов зазначеного договору факторингу, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право грошової вимоги до боржників, перелік яких визначається у Реєстрі прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору факторингу.

З матеріалів справи вбачається, що до вказаного договору факторингу складено витяг з Реєстру прав вимоги, у якому містяться відомості про боржників, права вимоги щодо яких відступаються новому кредитору.

Як убачається з наданого позивачем витягу з Реєстру прав вимоги, до переліку боржників включено і ОСОБА_1 , що підтверджує передачу права вимоги за кредитним договором №162440 від 30 листопада 2024 року новому кредитору.

Крім того, до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі Реєстру прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору Реєстр прав вимоги, що містить інформацію про боржників та відповідні кредитні договори.

Зазначений акт приймання-передачі підтверджує факт передачі прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором, укладеним із відповідачем.

Також позивачем надано платіжну інструкцію про сплату за право грошової вимоги, відповідно до якої новий кредитор здійснив оплату вартості прав вимоги за договором факторингу.

Отже, з наданих до матеріалів справи доказів убачається, що право вимоги за кредитним договором №162440 від 30 листопада 2024 року було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», яке набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до положень статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, укладення договору факторингу між первісним кредитором та позивачем не потребувало отримання згоди відповідача як боржника.

Таким чином, з моменту укладення договору факторингу та підписання акта приймання-передачі Реєстру прав вимоги усі права первісного кредитора за кредитним договором перейшли до позивача, у тому числі право вимагати від боржника: повернення основної суми кредиту; сплати процентів за користування кредитом; сплати комісій та інших платежів, передбачених умовами кредитного договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого станом на момент звернення до суду за відповідачем обліковується заборгованість.

Також до матеріалів справи долучено виписку з особового рахунку боржника, яка містить інформацію про нарахування процентів, здійснені платежі та залишок заборгованості за кредитним договором.

Зазначені документи підтверджують, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Отже, з досліджених судом доказів убачається, що відповідач отримав кредитні кошти, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів у встановлений договором строк належним чином не виконав

Оцінюючи доводи, викладені у відзиві відповідача, суд виходить з того, що самі по собі заперечення відповідача проти позовних вимог не можуть бути підставою для відмови у позові, якщо такі заперечення не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо доводів відповідача про недоведеність факту укладення кредитного договору, суд зазначає наступне

Суд також враховує, що кредитний договір між сторонами було укладено в електронній формі шляхом приєднання відповідача до умов публічної оферти кредитодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, є рівнозначним договору, укладеному у письмовій формі.

Згідно з частиною шостою статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту отримання особою відповіді про прийняття пропозиції укласти такий договір.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором є аналогом власноручного підпису та використовується для підтвердження волевиявлення сторони у правочині.

Отже, укладення кредитного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам чинного законодавства та не потребує наявності власноручного підпису сторони, а тому доводи відповідача про відсутність належного укладення кредитного договору є безпідставними.

Щодо заперечень відповідача стосовно недоведеності переходу права вимоги до позивача, суд зазначає, що з наданих позивачем доказів убачається факт укладення договору факторингу між первісним кредитором та позивачем, а також передачі Реєстру прав вимоги, до якого включено й відповідача як боржника за кредитним договором.

Факт переходу права вимоги підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами, зокрема договором факторингу, витягом з Реєстру прав вимоги, актом приймання-передачі Реєстру прав вимоги та платіжною інструкцією про сплату вартості права вимоги.

У зв`язку з цим доводи відповідача про те, що позивач не є належним кредитором у зобов`язанні, є безпідставними.

Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві та подальших процесуальних документах, суд зазначає, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують обставини укладення кредитного договору, надання кредитних коштів відповідачу та переходу права вимоги до позивача.

Крім того, позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також виписку з особового рахунку боржника, які містять інформацію про нарахування процентів, здійснені платежі та залишок заборгованості.

Надані позивачем документи узгоджуються між собою та підтверджують наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором.

Разом із тим доводи, викладені у запереченнях на відповідь на відзив, зводяться до незгоди відповідача із розміром заявленої до стягнення заборгованості та правомірністю нарахування процентів.

Однак зазначені доводи не спростовують встановлених судом обставин щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності у нього зобов`язання щодо повернення кредиту і сплати процентів.

Суд також враховує, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі.

Крім того у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як установлено судом, договір про споживчий кредит №162440 між сторонами було укладено 30 листопада 2024 року, а строк кредитування відповідно до умов договору становить 84 календарні дні.

Отже, обов`язок відповідача щодо повернення кредитних коштів виник після спливу строку кредитування, визначеного договором.

Таким чином, право вимоги щодо повернення кредиту та сплати нарахованих процентів виникло після порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим суд враховує особливості правового регулювання перебігу строків позовної давності в умовах дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257259 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого воєнного стану.

Як установлено судом, воєнний стан в Україні введено Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України №2102-ІХ, та на час розгляду справи він продовжує діяти.

Отже, законодавством прямо передбачено, що перебіг строку позовної давності продовжується на весь період дії воєнного стану.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності у даному випадку не сплив, а тому підстав для застосування наслідків його спливу, про що просив відповідач у відзиві, не вбачається.

Таким чином, наведені відповідачем доводи, у тому числі щодо застосування строку позовної давності, не спростовують встановлених судом обставин справи та не свідчать про відсутність у нього зобов`язання щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування кредитом.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом із тим суд враховує, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку боржника станом на 01 листопада 2025 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №162440 від 30 листопада 2024 року становить 15 299,34 грн та складається з таких складових: прострочена заборгованість за сумою кредиту 9 334,00 грн; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 5 464,34 грн; прострочена заборгованість за комісією 501,00 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості, зіставив його з умовами кредитного договору та іншими доказами у справі і встановив, що зазначений розрахунок узгоджується з умовами кредитного договору та підтверджується наданими позивачем документами.

При цьому відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про повне або часткове погашення заборгованості за кредитним договором або про неправильність наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №162440 від 30 листопада 2024 року підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про стягнення з відповідача заборгованості за зазначеним кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати на залучення експертів, спеціалістів, перекладачів, а також інші витрати, прямо передбачені процесуальним законом.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані належні та допустимі докази, зокрема договір про надання правничої допомоги, додаткові угоди до нього, акти прийому-передачі наданих послуг, а також документи, що підтверджують оплату гонорару або обов`язок його сплати. Зазначені витрати мають бути реальними, фактично понесеними або такими, що підлягають сплаті, та підтвердженими належними доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04, пункт 269), при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, характеру спірних правовідносин та фінансового стану сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалено додаткову постанову у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), у якій зазначено, що розмір гонорару адвоката визначається виключно за домовленістю між адвокатом та клієнтом, і суд не має повноважень втручатися у відповідні договірні правовідносини. Водночас суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, зобов`язаний перевірити співмірність заявлених витрат із критеріями, визначеними цивільним процесуальним законодавством.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, поведінку сторін під час судового розгляду, у тому числі подання необґрунтованих заяв чи клопотань, а також дії сторін щодо досудового врегулювання спору.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» було укладено договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02, відповідно до якого клієнт доручив, а адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу з метою захисту прав та законних інтересів клієнта, у тому числі шляхом підготовки процесуальних документів та представництва інтересів клієнта у судах.

Надалі між сторонами укладено додаткову угоду, якою конкретизовано надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №162440 від 30 листопада 2024 року.

Факт та обсяг наданих правничих послуг підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року, відповідно до якого адвокатським бюро надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу у вигляді складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовки адвокатського запиту, а також підготовки клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника. Загальна вартість наданих послуг згідно з актом становить 7 000,00 грн.

В матеріалах справи також наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на ім`я адвоката Соломка Олексія Володимировича, яким підтверджується його право на здійснення адвокатської діяльності та надання правничої допомоги.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відсутність складних фактичних та правових питань, а також наявність усталеної судової практики у спорах про стягнення заборгованості за кредитними договорами. З урахуванням принципів реальності, необхідності та розумності судових витрат, а також принципу співмірності, суд доходить висновку, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 000,00 грн.

Крім того, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23 грудня 2025 року № 32001.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн та судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 15, 512, 514,525, 526, 530, 611, 612, 1050, 1054 1077, 1078 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 13, 81, 133, 141, 247, 258259, 263265, 273, 280284, 287289, 354355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №162440 від 30 листопада 2024 року у загальному розмірі 15 299,34 грн (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять гривень 34 копійки), яка складається з: 9 334,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 5 464,34 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 501,00 грн заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» сплачений судовий збір в розмірі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 25 лютого 2015 року Сарненським РВ УДМС України в Рівненській області.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.