Рішення № 134882159, 04.03.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/4630/24

Провадження № 2/243/383/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.,

за участю

секретаря Яковенко Ю.Р.,

представника відповідача Євдотьєва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, діючи в режимі відео конференції, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2024 представник АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на обґрунтування заявлених вимог зазначивши, що 13.12.2021 АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду про надання споживчого кредиту № 632019683, відповідно до умов якої Банк зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в поряду та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі. Запис про зміну найменування - АТ «Альфа банк» на - АТ «Сенс Банк», внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит. Однак позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість за кредитним договором у розмірі 176226,82 грн, з яких 88 331,25 грн прострочене тіло кредиту, 15 332,48 грн відсотки за користування кредитом. Станом на день подання позову відповідач продовжує ухилятись від належного виконання зобов`язань за договором, чим порушує законні права та інтереси позивача. Просить стягнути суму заборгованості та суму сплаченого судового збору.

Заочним рішенням Слов`янського міськрайнного суду Донецької області від 28.08.2024 позов АТ «Сенс Банк» було задоволено.

Ухвалою суду від 26.08.2025 заочне рішення від 28.08.2024 скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та вказав, що позивачем не доведено факту укладання договору, оскільки надані документи підписані факсиміле без узгодження його використання сторонами. Звернув особливу увагу, що ідентифікатори не співпадають. Крім того, в матеріалах справи відсутня оферта від відповідача. Акцепт з боку банку та паспорт кредиту не складають у своїй сукупності повноцінно кредитний договір. Також, банк не надав доказів отримання відповідачем картки та перерахування йому кредитних коштів (виписки з особового рахунку, копію квитанції, меморіального ордеру, тощо). Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Отже, відповідач не погоджувався із будь-якими комісійними винагородами загалом. Матеріали справи не містять виписки про зняття коштів із рахунку, банком не надано доказів щодо номерів банківських рахунків, які належать саме відповідачу

Представник позивача раніше в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві. В наступне судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляд справи був повідомлений під час судового засідання.

Відповідач до судового засідання не з`явився, представник надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та вказав, що відповідач має у активному користуванні декілька банківських карток позивача, але з наданих п позивачем документів, не можливо ідентифікувати розрахунковий рахунок або номер банківської картки, на який банком, нібито, були перераховані спірні гроші, що ставить під сумнів належність наданих доказів та робить позовні вимоги недоведеними.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволенню, виходячи з наступного.

З тексту Акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії вбачається, що АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Також позивачем надано суду на обґрунтування позовних вимог довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що мета отримання кредиту - на споживчі цілі, ліміт кредиту 119000 грн, максимальна сума кредиту 200000 грн, процентна ставка 35,99 %, тип процентної ставки фіксована.

Згідно з витягом з Державного реєстру банків, затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс банк» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

Як вбачається зі змісту довідки про ідентифікацію, виданої АТ «Сенс Банк», клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», укладеного між банком та клієнтом, ідентифікований АТ «Сенс Банк». Акцепт договору позичальником здійснено (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового Ідентифікатора 6690).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію, видану АТ «Сенс Банк», клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», укладеного між банком та клієнтом, ідентифікований АТ «Сенс Банк». Акцепт договору позичальником здійснено (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового Ідентифікатора 3119).

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором №632019683 від 13.12.2021 року станом на 17.07.2023 року становить 176226,82 грн, з яких 70 109,99 грн заборгованість по тілу кредиту, 15 332,48 грн заборгованість по відсотках, 88 331,25 грн прострочене тіло кредиту, 2 453,10 грн відсотки за прострочене тіло кредиту.

02.06.2023 представником АТ «Сенс Банк» відповідачу направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором № 632019683 про необхідність протягом 30 календарних днів повернути заборгованість за договором в розмірі 176226,82 грн, що підтверджується копією письмової вимоги (повідомлення) від 02.06.2023 року та списком відправлень.

Також, до матеріалів справи додано виписку по рахунку за кредитною карткою за договором № 632019683.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою-другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вказано про укладання відповідачем 13.12.2021 кредитного договору та заявлено вимогу про стягнення за ним допущеної заборгованості у розмірі 176226,82 грн, втім, копії кредитного договору від 13.12.2021 до позовної заяви долучено не було.

Позивачем було долучено копію вимоги про усунення порушень, в тексті якої вказано про укладання 02.06.2023 ОСОБА_1 кредитного договору №632019683 та вказано про те, що станом на 20.06.2023 сума заборгованості становить 158745,02 грн.

Також, позивачем надано копію акцепту, копію паспорту споживчого кредиту від 13.12.2021, в якому зазначено, що вказана у ньому інформацію є актуальною та зберігає чинність до 12.01.2022.

Розрахунок заборгованості за період з 13.12.2021 по 17.07.2023, як і виписка за вказаний період, не можуть слугувати підставою для задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.12.2021.

Крім того, надані позивачем довідки про ідентифікацію, якими ОСОБА_1 ідентифікований АТ «Сенс Банк», містять різні одноразові ідентифікатори: 13.12.2021 «3119», 13.12.2021 «6690». Вказані довідки оформлені в довільній формі, не місять печатки банку, посвідчені лише підписом адвокатів - представників AT «Сенс Банк», які, згідно доданих до матеріалів справи довіреностей, не уповноважені на створення первинних фінансових документів, а мають право лише на посвідчення їх копій.

Заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що відповідач має у активному користуванні декілька банківських карток АТ «Сенс Банк», але з наданих позивачем документів, не можливо ідентифікувати розрахунковий рахунок або номер банківської картки, на який банком, нібито, були перераховані спірні гроші. На думку суду, з урахуванням інших обставин по справі, зазначені доводи ставлять під сумнів доведеність позовних вимог.

Суд зауважує, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

При цьому, слід звернути увагу, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, судом призначалися численні судові засідання, на яких представник банку був присутній особисто та якому судом було роз`яснення принцип змагальності сторін.

Зважаючи, що позивачем є юридична особа банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип, як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з вищевказаного, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позивачем позову, оскільки Акціонерним товариством «Сенс Банк» не доведено факту укладання ОСОБА_1 кредитного договору від 13.12.2021.

Аналогіний правовий висновок зазначений в постанові Дніпровського апеляційного суду № 209/4444/25 від 04.02.2026.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 16.03.2026.

Суддя Слов`янського міськрайонного

суду Донецької області Д.В.Воронков