Рішення № 13488115, 29.12.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "29" грудня 2010 р. Справа № 3/69-38

за позовом підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до відповідача: малого підприємства “Сатурн”, м. Луцьк

про стягнення 91 907 грн. 17 коп. заборгованості, пені, суми інфляційних та відсотків за користування чужими коштами

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: підприємець ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 23.11.2010 р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Оскільки представники сторін не заявили клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з малого підприємства “Сатурн” 91907,17 грн., в тому числі 67923,00 грн. заборгованості по оплаті відпущених на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу т від 06.12.2009р. в грудні місяці 2009 року товарно-матеріальних цінностей, 6866,74 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань (за період прострочки платежів з 09.12.2009р. по 08.06.2010р.), 9965,14 грн. 15 відсотків річних за користування чужими коштами, нарахованих за несвоєчасну оплату відпущеного товару, 7152,29 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 09.12.2009р. по 31.10.2010р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2010р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 22.12.2010 р. розгляд справи відкладався у звязку з неявкою позивача.

В судовому засіданні 29.12.2010 р. позивач предявлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному обємі.

Відповідач у письмових поясненнях від 22.12.2010 р. за вхід. №01-29/20427 та у судових засіданнях позовні вимоги визнав в повному обсязі, заборгованість пояснив тяжким фінансовим становищем, при цьому засвідчив про здійснення повної оплати заборгованості в сумі 91907,17 грн. протягом місяця.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

6 грудня 2009 року між підприємцем ОСОБА_1, м. Луцьк та малим підприємством “Сатурн”, м. Луцьк було укладено договір купівлі-продажу товару, у відповідності до умов котрого підприємцем було взято на себе зобовязання щодо відпуску відповідачу товарів в обумовлених між сторонами асортименті та кількості (а.с. 6-7).

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткової накладної №РН-0000007 від 07.12.2009р. було відпущено малому підприємству «Сатурн», а останнім через уповноваженого представника Москалюка Володимира Павловича (довіреність №77 від 07.12.2009 р., а.с .9) прийнято товарно-матеріальних цінностей (п/матріалів та металопрофілю) загальною вартістю 67923,00 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями та представленими додатково останнім в судовому засіданні оригіналами видаткової накладної №РН-0000007 від 07.12.2009р. та довіреності №77 від 07.12.2009 р. (а.с. 8-9).

Згідно п. 3.3 договору купівлі-продажу товару від 06.12.2009р. відповідач зобовязувався провести 100% оплату вартості відпущеного позивачем товару протягом двох банківських днів з моменту отримання сторонами даного договору.

Проте, малим підприємством «Сатурн»взяті на себе згідно договору купівлі-продажу від 06.12.2009р. зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті відпущеного товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останнього не оплатило у звязку з чим заборгувало підприємцю ОСОБА_1 67923,00 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений підприємцем ОСОБА_1, м. Луцьк та малим підприємством “Сатурн”, м. Луцьк договір від 06.12.2009 р. за своєю природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору купівлі-продажу, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх малим підприємством «Сатурн»та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 67923,00 грн.

Сума заборгованості 67923,00 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, повністю визнана представником відповідача у письмових поясненнях та у судових засіданнях.

Одночасно з цим пунктом 6.2 договору купівлі-продажу від 06.12.2009р. сторонами було визначено, що за несвоєчасну оплату отриманого відповідно до умов останнього товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період прострочення плату же від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а також 15% річних за користування чужими коштами.

Враховуючи викладені положення договору позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 67923,00 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача 15% річних за користування чужими коштами, що становить 9965,14 грн.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В даному випадку сторони у п. 6.2 договору від 06.12.2009р. домовились, що у разі невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару, останній сплачує продавцю 15 % річних за користування чужими коштами. Договір від 06.12.2009р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 6.2, не визнавався. Відповідач зобовязання щодо оплати товару не виконав, тому сплата 15% річних за користування чужими коштами є його договірним зобовязанням.

Крім того, відповідачу у відповідності до п. 6.2 договору від 06.12.2009р. за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей було нараховано пеню, котра у відповідності до представленого господарському суду розрахунку за період прострочки платежів з 09.12.2009р. по 09.06.2010р. склала 6866,74 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 7152,29 грн. суми інфляційних за період з 09.12.2009р. по 31.10.2010р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум штрафних санкцій (штрафу, пені), інфляційних нарахувань суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням положень укладеного між сторонами договору, вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному обємі за рахунок малого підприємства «Сатурн».

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 509, 526, 527, 530, 536, 599, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з малого підприємства «Сатурн» (м. Луцьк, вул. Бринського, 4, код ЄДРПОУ 13358720) на користь підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 67923,00 грн. заборгованості, 6866,74 грн. пені, 9965,14 грн. 15% річних за користування чужими коштами, 7152,29 грн. суми інфляційних нарахувань, всього 91907,17 грн., а також 920,00 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя В.О. Кравчук

Дата підписання повного

тексту рішення 29.12.2010р.