Рішення № 13487907, 18.01.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 січня 2011 р.

Справа 8/27-10

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Вин" (код ЄДРПОУ 31851793, вул. Молодогвардійська, 32, м. Київ, 03151)

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

про стягнення 4 147,30 грн.

за участю представників сторін

від позивача : Чернов Д.М. - за довіреністю

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Арія Вин" подано позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 147,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Товариство здіснило ряд поставок товару відповідачу, що підтверджується зокрема видатковими накладними № АС-0001262 від 18.03.09 р. на суму 7 230,96грн., № АС-0001373 від 24.03.09 р. на суму 457,2грн., № АС-0001950 від 10.04.09 р. на суму 3997,14грн. . Відповідач поставлений товар оплатив лише частково, внаслідок чого заборгував позивачу 4122,90 грн.. Неналежне виконання відповідачем умов договору є підставою для нарахування та стягнення з нього окрім суми основного боргу 3-х відсотків річних в розмірі 24,40 грн.. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 22.11.10 р. порушено провадження у справі 8/27-10 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.12.2010 р. об 11 год. 30 хв..

У звязку з неявкою в судове засідання представників сторін та ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору по суті документів, ухвалою суду від 15.12.2010 р. розгляд справи відкладено на 18.01.2011 р..

В судове засідання 18.01.2011 р. з'явився представник позивача, який в судовому засіданні уточнив, що відповідач допустив заборгованість за товар поставлений в період з 04.04.2008 р. по 10.04.2009 р. в сумі 4 122,9грн.,що підтверджується окрім надних з позовом видаткових накладних, товарно-транспортними накладними,прибутковими касовими ордерами, карткою рахунку.

Відповідач в судове засідання не з"явився,представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та відзиву на позов не надав.

Ухвали суду від про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, надіслані йому за вказаною у позовній заяві адресою (АДРЕСА_1) повернуті підприємством зв'язку з відміткою на конверті "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно наданого державним реєстратором Вінницької міської ради Кузьміною О.В. витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є : АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Відповідно до ст. 93 ЦК України , абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року місцезнаходженням юридичної особи (до яких згідно зі ст. 1 ГПК України відносяться громадяни, які у встановленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності) - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Отже місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР.

Ухвали суду надіслані відповідачу саме за цією адресою, що є належним повідомленням його про час і місце розгляду справи і у випадку неотримання їх з вини відповідача, який не подав відомості про зміну місцезнаходження реєструючому органу та позивачу як контрагенту за договором.

Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.

Крім того, суд приймає до уваги п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд ухвалив про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При розгляді справи в судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з квітня 2008 року по травень 2009 року, позивач передав, а відповідач, прийняв товар на загальну суму 39549,96 грн., що підтверджується карткою рахунку 36 по контрагенту ОСОБА_1.

Свої зобов'язання по оплаті товару відповідач виконав частково. Так, відповідно до прибуткових касових ордерів,наданими представником позивача в судовому засіданні, відповідачем за період з травня 2008 р. по травень 2009 р. сплачено кошти в загальній сумі 35 427,06 грн..

14.06.2010 р., з метою досудового урегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № б/н від 14.06.2010 р. про сплату боргу в сумі 4 122 грн. в строк до 21 червня 2010 року.

Дана вимога відповідачем не виконана.

Згідно наданих позивачем письмових розрахунків відповідачеві нараховано до стягнення 3% річних в розмірі 24,40 грн. за період з 22.06.10 р. по 01.09.10 р., розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить 4122 грн.. Всього з відповідача належить стягнути 4147,30 грн. (а.с.8).

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності докази надані сторонами та які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору поставки та купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

На час розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів проведення остаточних розрахунків з позивачем за придбаний товар .

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4 122,90 грн. основного боргу підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими ним та дослідженими судом письмовими доказами, а саме видатковими накладними,карткою рахунку,прибутковими касовими ордерами, письмовими розрахунками основної суми боргу.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних із суми основного боргу за період з 22.06.10 р. по 01.09.10 р. у розмірі 24,40 грн..

Оскільки відповідач не провів остаточний розрахунок за отриманий товар до 21.06.2010 р., в строк зазначений у вимозі (а.с.13), то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення на підставі ст.625 ч.2 ЦК України вимоги про стягнення 3% річних в сумі 24,40 грн. відповідно до наданаго позивачем письмового розрахунку.

Судові витрати зі сплати держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Вин" 4 122,90 грн. боргу, 24,40 грн. - 3% річних, 102 грн. витрат на сплату державного мита та 236 грн. на сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Грабик В.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 січня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу АДРЕСА_1)