Вирок № 13486816, 02.11.2006, Апеляційний суд Полтавської області

Справа № 1-18 / 2006 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1. року листопада місяця “ 2 ” дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Гавриша В.М.

судді Тараненка Ю.П.

народних засідателів Бороданенко О.Ф.

Боклага А.А.

Котко В.П.

при секретарях Васько М.В., Влох М.В.

з участю прокурорів Кашициної О.Є., Карпінського П.С.

адвоката ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

законного представника

неповнолітнього ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу про обвинувачення

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця

АДРЕСА_1, українця,

громадянина України, не одруженого, з неповною загаль- но-середньою освітою, учня ІНФОРМАЦІЯ_2

у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 187 ч.1 , 15 ч. 2, 115 ч.2 п. 9 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

31 січня 2006 року неповнолітній ОСОБА_8 вчинив розбійний напад та незакінчений замах на вбивство потерпілої ОСОБА_6 за слідуючих обставин.

Пропускаючи систематично уроки без поважних причин, учень ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8, 31 січня 2006 року також без поважних причин не з”явився на останні 2 уроки, а тому близько 13 години, по дорозі додому, в безлюдному місці, між с. Лісок та с. Макухівка Полтавського району, зустрівши потерпілу ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ученицю СПТУ № 21, вирішив заволодіти її майном та вчинити на неї розбійний напад.

Розминувшись з потерпілою, підсудній пішов за ОСОБА_6, слідуючи за нею, знайшов дерев”яну палицю, після чого наздогнав та напав на потерпілу і, з метою заволодіння її майном, із значною силою, умисно наніс їй даною палицею удар по потиличній частині голови.

Після отриманого удару потерпіла повернулася обличчям до ОСОБА_8 та зрозумівши намір останнього, намагалася втекти, але підсудній наніс повторний удар палицею в область голови ОСОБА_6, в результаті чого вона впала спиною на сніг.

Скориставшись тим, що потерпіла впала і випустила сумку, ОСОБА_8 підняв її та витягнув з неї 20 грн., пластикову карку “ Приват-банку” із залишком на рахунку 4 грн.02 коп., які знаходилися в гаманці, після чого пластикову картку викинув, гроші привласнив, а ОСОБА_6 в цей час втратила свідомість.

Розуміючи, що потерпіла знаходиться в непритомному стані, ОСОБА_8, з метою приховання своїх злочинних дій, які виразилися в розбійному нападі і продовжуючи злочинну діяльність, маючи намір і бажаючи позбавити життя ОСОБА_6, відтягнув її на значну відстань від стежки до лісосмуги, де у ріллі, без верхнього одягу, при зовнішній температурі до 5 градусів морозу, прикидав її тіло та голову снігом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи її смерті.

Між тим, довести свій злочинний намір підсудний ОСОБА_8 не зміг до кінця, оскільки у цей час із лісосмуги з боку с. Макухівки вийшов громадянин ОСОБА_9, який побачивши, як ОСОБА_8 тягнув по снігові потерпілу ОСОБА_6 до лісу і потім прикидав її снігом та, вирішивши з”ясувати що відбувається, став його переслідувати, а затримавши спільно з підсудним звільнив потерпілу з під снігу, одягнув та привів її у с. Макухівку в приміщення магазину, де останній була надана первинна медична допомога і звідкіля вона була доставлена в медичний заклад м. Полтави “ Швидкою допомогою ”.

В результаті нанесення ОСОБА_8 під час розбійного нападу ударів деревяною палицею потерпілій ОСОБА_6 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, рани потиличної ділянки голови, контузії та субкон”юктивального крововиливу лівого ока, гематом повік обох очей.

Підсудний ОСОБА_8 вину в інкримінованих злочинах не визнав, при цьому суду пояснив, що повертаючись додому з м. Полтави зі школи, на стежці виявив особисті речі та верхній одяг, як виявилось пізніше потерпілої ОСОБА_6, а також на снігові слід її волочіння у напрямку до лісу. Відійшовши на 30-40 метрів до лісу паралельно слідам волочіння, виявив побиту і без свідомості саму ОСОБА_6, а коли підняв її за плечі то почув, що його гукають, в зв'язку з чим перелякався, що можуть його, ОСОБА_8, запідозрити в причетності до побиття тому вирішив зникнути з місця пригоди, однак був затриманий свідком ОСОБА_9

Далі підсудний пояснив, що на вимогу ОСОБА_9 повернулися до потерпілої, привели її до тями, зібрали одяг та речі, привели до магазину в с. Макухівка, а потім перший відвів його додому, де у спілкування з матір”ю свідок обвинувачував його у побитті ОСОБА_6, при цьому свідок вів себе не тактовно та грубо.

Підсудний ОСОБА_8 також, категорично заперечуючи причетність до вчинення розбійного нападу і замаху на умисне вбивство ОСОБА_6, посилається на застосування до нього недозволених методів слідства шляхом, застосування фізичного насильства працівниками міліції та численні порушення вимог процесуального законодавства, в тому числі права на захист, при проведенні досудового слідства з боку слідчої ОСОБА_10, внаслідок чого вимушений був при проведенні досудового слідства обмовити себе.

Дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, колегія суддів вважає, що в суді знайшло своє ствердження обвинувачення у вчиненні розбійного нападу та замаху на вбивство потерпілої ОСОБА_6 неповнолітнім ОСОБА_8 виходячи з наступного.

Потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що 31 січня 2006 року, близько 13 години ідучи в с. Верхоли до брата з м. Полтави, розминулась з молодим хлопцем, а коли пройшла металеву будку, відчула сильний удар по голові ззаду і відразу, повернувшись обличчям до нападника побачила, що це був, як взнала пізніше прізвище, ОСОБА_8, якого раніше не знала і побачила вперше.

Задкуючи назад, стала просити, щоб він її не чіпав, однак він, тримаючи в руках дерев”яну палицю та посміхаючись, наблизився до неї, схватив вільною рукою за плече та наніс ще декілька ударів палицею по голові і шиї, від чого вона впала на спину на сніг і поки не втрачала свідомості, бачила як ОСОБА_8 з її гаманця забрав біля 20 грн., зібгав та викинув пластикову картку “ Приват-банку ”.

Потерпіла ОСОБА_6, категорично наполягає на достовірності своїх показань, оскільки чітко памятає обставини вчинення на неї розбійного нападу і нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, якого впізнала по зовнішності і одягу на досудовому слідстві та впевнено впізнає в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що 31 січня 2006 року, близько 13 години повертаючись через ліс додому, в ясну погоду, за 120 метрів побачив, як з”ясувалося пізніше, що ОСОБА_8 тягне до лісу якийсь предмет, а потім дотягнувши його до кущів, засипав снігом і побіг в глибину лісу.

Прибігши до цього місця, виявив раніше йому не знайому, частково прикидану снігом, непритомну потерпілу ОСОБА_6, яка була без верхнього одягу, в крові та з видимими ознаками побиття, а тому негайно став переслідувати втікача та завдяки знання місцевості затримав його одразу, яким виявився син працюючої з ним на одному підприємстві працівниці ОСОБА_8.

Примусивши повернутися підсудного на місце злочину, привів до свідомості ОСОБА_6, одягнув її, а потім з участю ОСОБА_8 зібрав її речі на місці вчинення розбійного нападу та привів потерпілу у приміщення магазину “Продукти” розташований в с. Макухівка, де їй була надана первинна допомога і викликана “ Швидка допомога”.

Свідок ОСОБА_9 також суду пояснив, що привівши ОСОБА_8 додому та з”ясувавши у матері яку суму вона давала йому в школу, а вона повідомила, що тільки 2 грн., запропонував підсудному показати наявні у нього гроші, на що він показав 12 грн. та став стверджувати, що йому в цей день дома давали 20 грн., а наявні гроші це залишок від раніше зданих грошей на потреби школи.

Колегія суддів, приведені показання потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9, які характеризуються тільки позитивно, вважає достовірними і об”єктивними, оскільки вони, на відміну від показань підсудного ОСОБА_8, повністю узгоджуються з сукупністю інших перевірених в судовому засіданні доказів по справі.

Так, класний керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11, учні цього класу ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які допитані в порядку судового доручення та в суді категорично заперечили факт збирання грошей на потреби школи в сумі більше 2 гривень в січні 2006 року, а відтак і сам факт здачі грошей на потреби школи ОСОБА_8 31 січня 2006 року.

Більше того, свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що в кінці січня на початку лютого 2006 року здала 2 грн. за підсудного, тому борг він повернув тільки через тиждень, тобто в лютому 2006 року, а свідок ОСОБА_11 пояснила, що будь-який збір грошей в класі проводиться лише з її відома, в сумах більше 10 грн. тільки батьківським комітетом, але і в цьому випадку мати підсудного здавала такі гроші особисто, оскільки не довіряла сину.

За таких підстав, колегія суддів критично оцінює показання підсудного та його законного представника стосовно наявності у ОСОБА_8 йому належних грошей в сумі 12 грн. станом на 31 січня 2006 року.

В свою чергу, як після затримання ОСОБА_8, так і за місцем проживання особистий обшук підсудного не учинявся, що він та його законний представник не заперечують.

Із матеріалів справи убачається, що вперше місце пригоди було оглянуто 25 лютого 2006 року слідчою СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_14 та одночасно нею була складені схема до цього протоколу і виготовлена фототаблиця.

/ т.1 а. с.13-17 /

Допитана в суді ОСОБА_14 пояснила, що оперативною групою та нею особисто були виявлені на місті розбійного нападу дерев”яна палиця, місце падіння потерпілої на снігові та слід її волочіння в напрямку лісу до місця закопування в сніг. Свідок категорично запевнила, що будь-який чоловічий слід, який йшов би паралельно сліду волочіння до місця закопування був відсутній, в іншому випадку він був би зафіксований на схемі, а наявний слід особи, яка тягнула потерпілу засипався її тілом та від місця закопування ОСОБА_6 в глибину лісу вела тільки одна доріжка чоловічих слідів.

Аналіз наведених свідчень, а також зміст протоколу огляду місця події, дані схеми до протоколу місця події та фото таблиця до протоколу огляду місця події, / фото № 4 / спростовують показання підсудного в тому, що він після виявлення речей потерпілої від стежки до лісу рухався паралельно з слідам волочіння.

Такий висновок суду повністю узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що ОСОБА_8 тягнув за собою по снігу тіло потерпілої в напрямку лісу, а також даними отриманими при відтворенні обстановки та обставин події з його участю та показаннями самої потерпілої ОСОБА_6

Так, на вимогу суду, в порядку судового доручення та з метою перевірки достовірності показань свідка ОСОБА_9, було проведено повторне відтворення обстановки і обставин події злочину з його участю, оскільки при проведенні 19 квітня 2006 року на досудовому слідстві аналогічної слідчої дії не фіксувалися вказані ним відстані.

/ т. 1 а. с. 124 132 /

Як убачається з протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину з участю свідка ОСОБА_9 від 24 червня 2006 року, вказані ним відстані та можливість вільно спостерігати осіб і події, які відбувалися під час вчинення ОСОБА_8 злочинних дій, повністю відповідають дійсності і фактично тим відстаням, які вказувалися свідком в судовому засіданні ще 29 травня 2006 року, тобто до проведення зазначеної вище слідчої дії, що свідчить про послідовність і стабільність його показань, а від так їх правдивість та достовірність.

/ т. 1 а. с.244-247, т.2 а. с. 107-119 /

Оцінюючи свідчення ОСОБА_6, які вона давала безпосередньо після нанесення їй черепно-мозкової травми, при проведенні досудового слідства та в судовому засіданні, колегія суддів виходить, як з сукупності інших доказів, які добуті по справі у встановленому законом порядку, так і з висновків амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи потерпілої.

Згідно висновків зазначеної експертизи у ОСОБА_6 відсутні ознаки підвищеного навіювання та підвищеної схильності до фантазування, будь-якими психічними захворюваннями, недоумством чи тимчасовим розладом психічної діяльності як раніше, в тому числі в період часу, що відноситься до скоєного проти неї протиправного діяння, не страждала, а на момент нанесення їй ушкоджень, з урахуванням її психологічного та емоційного стану, індивідуально-психологічних, вікових особливостей та рівня розумового розвитку могла правильно сприймати обставини скоєного відносно неї протиправного діяння.

/ т. 1 а. с. 192-196 /

Поряд з цим, експертна комісія дійшла до висновку, що в період часу після нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та втрати свідомості, вона не могла в повній мірі запам”ятовувати і усвідомлювати значення своїх дій, беручи до уваги отриману черепно-мозкову травму, що призвела до порушення свідомості.

Допитаний в судовому засіданні експерт-психіатр ОСОБА_15 підтверджуючи наведені висновки експертизи пояснив, що потерпіла після отримання черепно-мозкової травми також не могла в повній мірі і вірно відтворювати події, які відбувалися стосовно неї.

За таких підстав, колегія суддів не може визнати достовірними та такими, що відповідають дійсним обставинам по справі показання, в частині обставин вчинення розбійного нападу на потерпілу, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які за змістом хоч і є сумлінними, але повідомлені їм ОСОБА_6 в приміщенні магазину с. Макухівки безпосередньо після отримання нею черепно-мозкової травми.

За цих же мотивів суд, аналогічним чином розцінює показання лікарів ОСОБА_20, ОСОБА_21 та їх записи в історії хвороби № 1511 зі слів ОСОБА_6, оскільки були також здійснені безпосередньо після отримання нею черепно-мозкової травми та до початку надання медичної допомоги і лікування.

На користь такого висновку суду свідчить запис від 31 січня 2006 року в історії хвороби № 1511 в розділі 18 “ Особливі відмітки ” згідно якому Прийомне відділення Полтавської обласної клінічної лікарні повідомило чергового Полтавського райвідділу внутрішніх справ про поступлення травмованої ОСОБА_6, яку побив невідомий в 13-00 в лісі по дорозі на с. Верхоли.

Аналогічні пояснення з приводу обставин розбійного нападу потерпіла давала свідкам ОСОБА_22 та ОСОБА_23 показання яких перевірені в судовому засіданні та даними свідками підтверджені на очних ставках.

/ т. 2 а. с. 133, 134-135, 136-137 /

Медичний працівник Прийомного відділення ПОКЛ ОСОБА_24 суду підтвердила, що зазначені дані отримані від хворої 31 січня 2006 року особисто та з її слів, безвідносно до результатів обстеження лікарями.

Аналізуючи показання потерпілої, які стосуються подій до втрати ОСОБА_6 свідомості та після проходження нею курсу лікування, колегія суддів приходить до висновку, що вони є стабільними, послідовними та узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі, в тому числі в частині часу, місця та обставин вчинення злочину, віку, одягу злочинця, знаряддя злочину, яке проти неї було застосовано.

Так, свідок ОСОБА_9 суду підтвердив, що на місті вчинення розбійного нападу виявив крім особистих речей потерпілої її пакет, чорну жіночу сумку та відкритий гаманець чорного кольору без грошей.

На місті вчинення злочину виявлена дерев”яна палиця, якою за висновками додаткової судово-медичної експертизи № 1010 від 18 квітня 2006 року могли бути заподіяні виявлені у ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

/ т. 1 а. с. 80 /

Допитані в судовому засідання судово-медичні експерти ОСОБА_25 та ОСОБА_26 підтвердили свої висновки, в тому числі в частині тяжкості заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, відповідність показань ОСОБА_6 стосовно обставин та локалізації нанесених тілесних ушкоджень, при цьому не виключають, що кількість ударів могла бути і більше.

Експерт ОСОБА_25 також підтвердив висновок додаткової судово-медичної експертизи № 711 від 20 березня 2006 року, в тому, що і показання ОСОБА_8, які він давав при відтворенні обстановки та обставин події злочину не суперечать даним, отриманим в ході проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_6 в пункті механізму спричинення їй тілесних ушкоджень та особисто досліджував дерев”яну палицю при проведенні експертизи.

/ т. 1 а. с. 75 /

До аналогічного висновку дійшла і експертна комісія у висновку № 86 від 31 липня 2006 року при проведенні комісійної судово-медичної експертизи, на думку якої показання ОСОБА_8 узгоджуються також і в часі заподіяння ним тілесних ушкоджень.

/ т. 2 а. с. 168-171 /

Вина підсудного ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів також стверджується висновком судово-імунологічної експертизи № 597 від 19 квітня 2006 року відповідно до висновків якої, на наданому для дослідження фрагменті дерев”яної палиці виявлена кров.

/ т.1 а. с. 93-95 /

Судом перевірялися обставини та сама можливість дослідження зазначеного речового доказу судово-медичним експертом та експертом-імунологом, в тому числі в порядку судового доручення, але будь-яких порушень проведення даних експертиз не встановлено, а тому вина підсудного стверджується і речовим доказом.

/ т. 1 а. с. 110-111, т. 2 а. с.146-151 /

Згідно акту № 527 судово-медичного дослідження потерпілої ОСОБА_6, висновків судово-медичної експертизи № 584, 711, 1010 та висновків комісійної судово-медичної експертизи потерпілій заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, рани потиличної ділянки голови, контузії субкон”юктивального крововиливу лівого ока, гематом повік очей, які утворилися не менш як від 2-х кратної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та за ступенем тяжкості кваліфікуються в своїй сукупності як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров”я більш як 21 день.

Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_6, можуть відповідати по механізму і давності заподіяння, при тих обставинах, на які посилається потерпіла і які викладені при судово-медичних експертизах та в матеріалах справи.

Після виписки з медичного закладу ОСОБА_6 потребує подальшого диспансерного нагляду і лікування у невропатолога, окуліста за місцем проживання на протязі 2-х років.

/ т. 1 а. с. 23, 70, 75; т. 2 а. с.168-171 /

Вина ОСОБА_8 також стверджується протоколами огляду місця події злочину, дані яких узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_6, показаннями свідка ОСОБА_9, протоколами відтворення обстановки і обставин події злочину з участю свідка ОСОБА_9, а також довідкою Полтавського обласного центру з гідрометеорології, відповідно до якої 31 січня 2006 року в Полтаві відмічався північно-західний вітер 5-10 м/ сек., вдень без опадів, температура коливалась в межах від 1-5 градусів морозу.

/ т.1 а. с. 13-17, т. 2 а. с. 120-128; т. 1 а. с. 124-132, т.2 а. с. 107-119; т. 1 а. с. 123 /

Із матеріалів справи убачається, що до проведення будь-яких слідчих дій з участю неповнолітнього ОСОБА_8 1 березня 2006 року він був опитаний інспектором у справах неповнолітніх Ленінського райвідділу міліції м. Полтави ОСОБА_27, який суду пояснив, що опитування ним проводилося у відповідності до наявних у нього службових повноважень, в приміщенні райвідділу, при цьому будь-яких скарг на застосування недозволених методів слідства неповнолітній не висловлював та жодних слідів фізичного насильства на ньому він бачив.

/ т. 1 а. с. 26 /

ОСОБА_27 також пояснив, що ОСОБА_8 писав пояснення добровільно, власноручно та описав обставини вчинення ним злочину достатньо детально, а тому були відсутні підстави вимагати від нього щось інше.

Аналогічні свідчення в судовому засіданні дали працівники міліції ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_10, які категорично заперечують застосування недозволених методів слідства до неповнолітнього ОСОБА_8

Колегія суддів, дослідивши зміст зазначеного, власноручно написаного пояснення ОСОБА_8 знаходить, що обставини, які наведені ним в поясненні, співпадають з обставинами вчинення злочинних дій підсудним встановленими в судовому засіданні.

Більше того, за висновком судово-авторознавчої експертиза № 6028 від 20 липня 2006 року автором тексту, що починається із запису: “ 31.01.06 …” і закінчується словами : “ … я все заперечував.” від 1 березня 2006 року імені ОСОБА_8- є ОСОБА_8.

Ознаки, які свідчать про незвичайний психофізичний стан ОСОБА_8 під час складання ним тексту пояснення, а також такі, що вказують на написання даного тексту під диктування або шляхом переписування, у досліджуваному тексті відсутні.

/ т. 2 а. с. 83-85 /

За таких підстав, колегія суддів вважає за необхідне визнати як доказ і власноручне пояснення підсудного ОСОБА_8, в якому він з достатньою деталізацією та правдиво виклав обставини вчиненого ним розбійного нападу та замаху на умисне вбивство потерпілої, але був затриманий на місті вчинення цих злочинів.

Фактично аналогічні за змістом пояснення ОСОБА_8 давав в суді 3 березня 2006 року, з участю його захисника ОСОБА_32 при вирішенні долі подання про обрання йому запобіжного заходу, де також не заперечував факт вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_6

/ т. 1 а. с. 48 /

Поряд з цим, заяви підсудного ОСОБА_8 про застосування до нього недозволених методів слідства, ретельно перевірялися прокуратурою Ленінського району м. Полтави в порядку судового доручення, а також в судовому засіданні, однак не знайшли свого ствердження.

В порядку перевірки таких заяв, були встановлені всі, без винятку, працівники міліції, які виконували по справі не тільки оперативно-розшукові заходи та його конвоювання при виконанні слідчих дій, допитані працівники установ в яких він тримався, а також особи, що спільно з підсудним утримувалися в одних установах і камерах.

Всі допитані категорично заперечили факти застосування до неповнолітнього недозволених методів слідства, а після проведення впізнання ОСОБА_8 на жодного із них не вказав, як на особу, яка застосовувала до нього недозволені методи слідства.

/ т. 2 а. с. 49-53 /

Результати досудової прокурорської перевірки, в свою чергу, перевірялися в судовому засіданні, досліджувалися документи на підставі яких в установах утримувався ОСОБА_8, в тому числі його власноручні заяви з цього приводу, але будь-яких обєктивних даних, які б свідчили про обгрунтованість його обвинувачень у застосуванні фізичного чи психологічного до нього впливу в судовому засіданні не добуто.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що заяви підсудного ОСОБА_8 про застосування до нього недозволених методів слідства, які перевірені всебічно, повно та обєктивно, позбавлені підстав, а тому зроблені підсудним з метою уникнути відповідальності за вчинені злочини.

За наслідками перевірки заяв підсудного 11 вересня 2006 року прокурором Ленінського району м. Полтави відносно працівників міліції Ленінського РВ ПМУ УМВС в Полтавській області відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю такої події злочину.

/ т. 2 а. с. 57-58 /

Поряд з цим, заяви підсудного про те, що під час проведення досудового слідства і виконанні певних слідчих дій з його участю, допускалися порушення його права на захист не позбавлені підстав.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя ” № 9 від 1 листопада 1996 року доказами повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх зібрання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Саме виходячи з вимог закону, який регламентує порядок зібрання доказів в кримінальному судочинстві і у зв'язку з порушенням цих вимог, колегія суддів такі докази досудового слідства, як протокол відтворення обстановки та обставин події злочину з участю ОСОБА_8, протокол його впізнання, протоколи очних ставок ОСОБА_8 з потерпілою ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_9 не може прийняти як допустимі, оскільки перелічені слідчі дії проведені без участі законного представника неповнолітнього підсудного та його адвоката.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що перелічені слідчі дії та отримані за їх наслідками результати не спростовують перевірені в судовому засіданні та приведені у вироку докази, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні розбійного нападу та замаху на життя потерпілої ОСОБА_6 з метою приховати це злочин.

Колегія суддів аналізуючи зібрані по справі докази приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшло свого ствердження обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні закінченого замаху на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_6, оскільки по справі відсутні обєктивні дані, які б свідчили, що підсудний вважав потерпілу вже позбавленою ним життя, а тому його дії слід кваліфікувати за ст.ст. 15 ч. 3, 115 ч. 2 п. 9 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство з метою приховати інший злочин, тобто розбійний напад, який слід кваліфікувати за ст. 187 ч.1 КК України.

В свою чергу, замах на життя потерпілої не охоплюється складом злочину, який передбачає відповідальність за розбійний напад, а додаткове покарання у вигляді конфіскації майна до неповнолітніх не застосовується.

Згідно акту амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи яким-небудь хронічним психічним захворюванням або тимчасовим розладом психічної діяльності під час скоєння протиправного діяння ОСОБА_8 не страждав і не страждає в даний час, але виявляє недостатній рівень психічних процесів та станів емоційно-вольової сфери та ознаки емоційної нестійкості.

Інкриміноване протиправне діяння підекспертний скоїв в стані коли міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому під дію ч. ч.2,3 ст. 19 та ст.20 КК України не підпадає.

/ т. 1 а. с. 84-87 /

За медичним висновком ОСОБА_8 визнаний практично здоровим та таким, що не потребує лікування від психоактивних речовин.

/ т. 1 а. с. 176 /

При обранні міри покарання ОСОБА_8 колегія суддів виходить з вимог та положень ст.ст. 65, 98 КК України, при цьому враховує дані про його особу, тобто посередню характеристику за місцем навчання, негативну за місцем проживання, тяжкість вчинених злочинів, один з яких тяжкий, а інший особливо тяжкий і вчинений щодо особи, що перебувала в безпорадному стані, тому його перевиховання та виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Разом з тим, зазначені злочини ОСОБА_8 вчинив в неповнолітньому віці, є неповнолітнім і на даний час, судиться вперше, на будь-яких диспансерних обліках не перебуває.

По справі також встановлено, що в добровільному порядку частково відшкодовані збитки потерпілій, яка хоч і наполягає на реальній, але не на суворій мірі покарання та розмір викраденого є незначним.

Враховуючи перелічену сукупність помякшуючих покарання обставин, а також те, що один із злочинів завершено на стадії незакінченого замаху, колегія суддів вважає за можливе, при призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_8 за ст. 15 ч.3 , 115 ч. 2 п. 9 КК України застосувати положення ст.69 КК України, тобто призначити більш мяке покарання ніж передбачене санкцією цієї статті, а також застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 заявлений до неповнолітнього підсудного ОСОБА_8 та його матері ОСОБА_5, про відшкодування моральної шкоди в розмірі 9000 грн. слід повністю задовольнити враховуючи його належну обгрунтованість, розумність та співрозмірність розміру, виходячи з обсягу тих фізичних, моральних страждань потерпілої від отриманої не тільки фізичної, але й психологічної травми, які негативно вплинули на її стан здоров”я, вирішення питання трудовлаштування, їх тривалості, а також часткову втрату соціальних звязків.

На підставі ст. 93-1 КПК України, повному задоволенню підлягає також цивільний позов прокурора Ленінського району м. Полтави про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину на користь Полтавської обласної клінічної лікарні в сумі 2047 грн. 20 коп., оскільки саме такі витрати понесенні цим лікувальним закладом під час стаціонарного лікування потерпілої ОСОБА_6 з 31 січня по 20 лютого 2006 року, що стверджується відповідним розрахунком.

/ т. 1 а. с. 120-121 /

Судові витрати в сумі 225 грн. 22 коп., за проведення судово-біологічної експертизи НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, а також в сумі 184 грн. 84 коп., які повязані з витратами по явці потерпілої в суд, слід також віднести за рахунок підсудного чи, в разі відсутності у нього майна, його матері - ОСОБА_5, яка визнана по справі цивільним відповідачем у відповідності до ст. 51 КПК України.

/ т. 2 а. с. 199 /

Судові витрати за проведення по справі авторознавчої експертизи в сумі 1308 грн. слід віднести на рахунок держави, оскільки була проведена за рахунок бюджетного фінансування.

/ т. 2 а. с. 82 /

Речовий доказ по справі, тобто дерев”яна палиця підлягає знищенню.

/ т. 1 а. с. 110-111 /

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_8 визнати винним та призначити покарання:

- за ст.ст. 15 ч.3, п.9 ч. 2 ст.115 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 8 років позбавлення волі;

- за ст. 187 ч. 1 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді 8-ми років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити попередній тримання під вартою.

Строк відбуття покарання рахувати з 1 березня 2006 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити повністю та стягнути на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 9000 грн. із засудженого ОСОБА_8, а в разі відсутності у нього майна достатнього для відшкодування завданої шкоди, стягнення провести з його матері ОСОБА_5.

Стягнути з засудженого ОСОБА_8, а в разі відсутності у нього достатніх коштів з його матері ОСОБА_5:

- на користь Полтавської обласної клінічної лікарні 2047 грн. 20 коп. за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6;

- на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області 225 грн. 22 коп. на розрахунковий рахунок № 35224001000341 УДК в Полтавській області код ЗКПО 25574067 МФО 831019, як судові витрати за проведення експертизи;

- на користь держави 184 грн. 84 коп., як судові витрати по явці до суду потерпілої.

Судові витрати в сумі 1308 грн. за проведення авторознавчої експертизи віднести на рахунок держави.

Речовий доказ по справі дерев”яну палицю, як таку що не становить цінності, на підставі ст. 81 КПК України, знищити.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через Апеляційний суд Полтавської області в місячний строк: засудженим з моменту вручення його копії, а іншими учасниками процесу з часу проголошення.

Головуючий :

Суддя:

Народні засідателі :