Рішення № 134863725, 16.03.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33659/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 03.10.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України, які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) за період з 1 травня по 5 липня 2025 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум;

2. Визнати протиправними дії Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України, які виразились у відмові провести перерахунок та виплату грошової компенсації за 65 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки: за 2023 рік 8 днів, 2024 рік 25 днів та за 2025 рік - 32 дні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», 3 урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;

3. Визнати протиправними дії Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України, які виразились у відмові провести перерахунок та виплату мені вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум;

4. Зобов`язати Південне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України провести перерахунок мого грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) за період з 1 травня по 5 липня 2025 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», 3 визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум;

5. Зобов`язати Південне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України провести перерахунок та виплату мені грошової компенсації за 65 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки: за 2023 рік - 8 днів, 2024 рік - 25 днів та за 2025 рік - 32 дні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету 9 Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;

6. Зобов`язати Південне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України провести перерахунок та виплату мені вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він з 26 вересня 2023 року по 29 січня 2025 року проходив військову службу в Одеському квартирно-експлуатаційному управлінні та з 30 січня по 5 липня 2025 року в Південному квартирно-експлуатаційному управлінні Сил логістики Збройних Сил України, що підтверджується витягами з наказів начальника Одеського квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 26.09.2023 № 137 та від 29.01.2025 № 444, та витягами з наказів начальника Південного квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 30.01.2025 № 7 та від 05.07.2025 № 116. При цьому, на грошовому забезпеченні у відповідача перебував в період з 1 травня по 5 липня 2025 року, що підтверджується Довідкою № 2595/8/1504 від 08.09.2025 та Розрахунковою карткою № 2595/8/1505 від 08.09.2025. 18.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види). Однак, до цього часу відповіді за результатами розгляду вказаної заяви не отримав.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Каравана Р.В.

Ухвалою судді від 08.10.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.10.2025 від представника відповідача ПКЕУ надійшов відзив (вх. №ЕС/112570/25) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу в Південному КЕУ в період з 30.01.2025 по 05.07.2025, однак позивач помилково зазначає про перебування на грошовому забезпеченні в Південному КЕУ з 01.05.2025 по 05.07.2025, оскільки згідно повідомлення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.05.2025 №220/10/1740 з 01.06.2025 Південне КЕУ було знято з фінансового забезпечення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса та було включено до мережі розпорядників коштів Міністерства оборони України з присвоєнням відповідного коду та переходу на самостійне фінансове в тому числі і грошове забезпечення. Тому відповідно грошове забезпечення ОСОБА_1 виплачувалось в червні 2025 року за травень 2025 року та в липні 2025 року за червень 2025 року та 5 днів липня 2025 року.

В період перебування ОСОБА_1 на грошовому забезпеченні в Південному КЕУ з 01.06.2025 по 18.06.2025 Південне КЕУ здійснювало нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у відповідності до чинного законодавства з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення сталої розрахункової величини для посадового окладу та окладу за військове звання - 1762 грн., визначеної пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови №481) на відповідний тарифний коефіцієнт. Щодо періоду з 19.06.2025 по 05.07.2025 варто зазначити наступне: По-перше, Південне КЕУ дізналось про постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 лише після подачі ОСОБА_1 позову по цій справі.

Жодних вказівок чи розпоряджень щодо незастовування при нарахуванні та виплати грошового забезпечення сталої розрахункової величини для посадового окладу та окладу за військове звання - 1762 грн., визначеної пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови №481) від розпорядники бюджетних коштів вищого рівня, яким є Міністерство оборони України, до Південного КЕУ не надходило. Таким чином, згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме стала розрахункова величини для посадового окладу та окладу за військове звання - 1762 грн. Отже, Південне КЕУ в період з 01.06.2025 по 05.07.2025 здійснювало нарахування та виплату грошового забезпечення, грошової компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду №1007 від 25.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №420/33659/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 визначено головуючого суддю Скупінську О.В. для розгляду справи.

Ухвалою судді від 29.12.2025 постановлено прийняти до свого провадження адміністративну справу № 420/33659/25; розгляд справи почати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

05.03.2026 від позивача надійшла заява (вх. №24080/26).

Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , у період з 30 січня 2025 року по 05 липня 2025 року проходив військову службу в Південному квартирно-експлуатаційному управлінні Сил логістики Збройних Сил України, що підтверджується наступними доказами:

- витягом із наказу начальника Південного квартирно-екплуатаційного управління (по стройовій частині) №7 від 30.01.2025згідно якого ОСОБА_1 з 30 січня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою;

- наказом начальника Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України (по стройовій частині) №116 від 05.07.2025, за який ОСОБА_2 з 05 липня 2025 року виключено зі списків особового складу Південного квартирно-експлуатаційного управління та знято з усіх видів забезпечення.

Згідно вказаного наказу, виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 390%, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з « 01» по « 05» липня 2025 року.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік - не надавалась.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 20 діб.

Щорічна основна відпустка за 2025 рік використана тривалістю 13 діб.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік отримав.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 8 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік; за 32 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, за 2025 рік - не отримував.

Виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, за 21 (двадцять один) повний календарний місяць, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць.

Згідно розрахункової картки №2595/8/1505 від 08.09.2025 за період з 01.05.2025 по 05.07.2025 грошове забезпечення ОСОБА_1 , становить:

- у червні (за травень): посадовий оклад 6480,00 грн; оклад за військовим званням 1410,00 грн; надбавка за вислугу років 3550,50 грн; надбавка за особливості проходження служби (65%) 7436,33 грн; премія 25272,00 грн;

- у липні (за червень + до 05 липня): посадовий оклад 6480,00 грн та 1045,16 грн; оклад за військовим званням 1410,00 грн та 227,45 грн; надбавка за вислугу років 3550,50 грн та 572,66 грн; надбавка за особливості проходження служби (65%) 7436,33 грн та 1199,41 грн; премія 25272,00 грн та 4076,12 грн; вихідна допомога у липні 37085,02 грн; компенсація за невикористану відпустку у липні 95655,80 грн; одноразова грошова допомога на оздоровлення у липні 44148,83 грн.

При цьому ОСОБА_1 вважаючи, що розрахунок грошового забезпечення був розрахований невірно, 18.08.2025 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові та одноразові його види) за період з 01 травня по 05 липня 2025 року, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня календарного року.

Однак відповіді на вказану заяву отримано не було.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» та іншими законами.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі по тексту Закон України № 2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту Постанова № 704) затверджено: а) тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №1); б) схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №14).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» за № 103 (далі по тесту Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14».

Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

При цьому Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-ІІІ (далі по тексту Закон України № 2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону України № 2017-ІІІ).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із статтею 92 частиною 2 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Відтак, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення.

Разом з цим Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Суд зазначає, що постановою від 12.05.2023 № 481 (далі Постанова № 481), яка набрала чинності з 20.05.2023, Кабінет Міністрів України абзац перший пункту 4 Постанови № 704 виклав в такій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Отже, Постанова № 481 визначала, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, рішенням від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, Київський окружний адміністративний суд визнав дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними; визнав протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Згідно з вимогами статті 265 частини 2 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За вказаних обставин, пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб втратив чинність з 18 червня 2025 року.

Таким чином, починаючи з 18 червня 2025 року необхідно враховувати редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481.

Тобто, на переконання суду, з 18 червня 2025 року відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням зазначеного, з 18 червня 2025 року до 05 липня 2025 року (дня звільнення з військової служби) грошове забезпечення (основні та додаткові види грошового забезпечення) позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а саме: станом на 01 січня 2025 року за Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік.

Враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за 65 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та одноразової грошової допомоги по звільненню без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, станом на 01 січня календарного року, суд зазначає.

Відповідно до розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Відповідно до розділу XXXII Порядку № 260 Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до розділу XXХІІ Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються, зокрема звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Згідно з абз. 6-8 наказу №116 від 05.07.2025 щорічна основна відпустка за 2023 рік - не надавалась; щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 20 діб; щорічна основна відпустка за 2025 рік використана тривалістю 13 діб.

Абзац 12 вказаного наказу виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, за 21 (двадцять один) повний календарний місяць, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць.

Згідно розрахункової картки №2595/8/1505 від 08.09.2025 позивачу виплачена у липні компенсація за невикористану відпустку у сумі 95655,80 грн, а також вихідну допомогу у сумі 37085,02 грн.

Відтак матеріалами справи підтверджено право позивача на отримання вказаних виплат.

Водночас з огляду на те, що відповідачем не заперечується факт обчислення основних видів грошового забезпечення позивача із застосуванням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 18 червня 2025 року по 05 липня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених: одноразової грошової допомоги по звільненню, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Південне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 05 липня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених: одноразової грошової допомоги по звільненню, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач Південне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, 18, ЄДРПОУ 26642351).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА