Рішення № 134854648, 16.03.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1791/25 Провадження № 2/613/160/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Шалімова Д.В.,

при секретарі Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/1791/25, пров. № 2/613/160/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», представник позивача Паладич А.О. до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Шелудько О.О., про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №1589353 від 23 червня 2024 року у розмірі 46 650 грн. та судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23.06.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір №1589353 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за яким позичальником було отримано кредит в загальній сумі 10 000 грн. 20.01.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу «01.02-01/25, відповідно до якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права вимоги за вищевказаним кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-01/25 від 20.01.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1589353 складає 46 650 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №1589353 від 23.06.2024 року становить: заборгованість по тілу 10 000 грн.; заборгованість по відсотках 31 650 грн.; пеня 5000 грн. Загальна заборгованість 46 650 грн.

Ухвалою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» в судове засідання не з`явилась, згідно змісту позовної заяви, просила розглядати справу у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Шелудько О.О. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Представник відповідача надала суду відзив, прохала в задоволенні позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, відмовити, виходячи з наступного. На думку представника відповідача в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу за кредитним договором № 1589353 від 23 червня 2024 року. Вважала, що позивач не довів факту надання коштів за вищевказаним договором позичальнику, оскільки, не надав відповідних доказів, зокрема, виписок за картковими рахунками позичальника або банківських квитанцій про перерахування коштів. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджений належними доказами, оскільки, наявність або відсутність вказаної позивачем суми заборгованості мають бути підтверджені матеріалами первинної бухгалтерської документації. Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення зазначеного кредитного договору було видано кредит саме в сумі заявлених позовних вимог. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом його перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачем первісним кредиторам, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, а також відповідно і користування ними, тому відсутні підстави для їх стягнення. Також вважала, що вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями є безпідставними та підлягають списанню кредитодавцем.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 червня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1589353

Відповідно до п. 1.1. договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно до п.п. 1.2.-1.4 договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000 грн.; тип кредиту кредит; строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до п.п. 1.5.1. 1.5.2 договору, стандартна процентна ставка становить 1.5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 1.35 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 23 липня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів. Знижка споживачу від товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати, перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою.

Згідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 10 договору, договір про надання споживчого кредиту № 1589353 від 23 червня 2024 року, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н438 23 червня 2024 року о 18.44 год.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1589353, станом на 20 січня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 46 650 грн., з яких: 10 000 грн. сума основного боргу за кредитом; 31 650 грн. сума нарахованих відсотків; 5 000 грн. сума штрафних санкцій.

З договору факторингу № 01.02-01/25 від 20 січня 2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-01/25 від 20 січня 2025 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 46 650 грн., з яких: 10 000 грн. сума основного боргу за кредитом; 31 650 грн. сума нарахованих відсотків; 5 000 грн. сума штрафних санкцій.

Відповідно до інформації ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250120-254 від 20 січня 2025 року, 23 червня 2024 року о 18.46 год. було успішно перераховано кошти в сумі 10 000 грн. на маска карту НОМЕР_1 .

Відповідач отримання коштів, згідно вищевказаної довідки та договору не спростував належними та допустими доказами.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір-є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання споживчого кредиту № 1589353 від 23 червня 2024 року було укладено в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч. 1,2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

За змістом ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що договір про надання споживчого кредиту № 1589353 від 23 червня 2024 року підписаний відповідачем електронним підписом.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем, таких не надано, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Щодо твердження представника відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів , що підтверджують перерахування коштів відповідачу за вказаними кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що перерахування грошових коштів в сумі 10 000 грн. відповідно до договіру про надання споживчого кредиту № 1589353 від 23 червня 2024 року, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , підтверджується інформацією ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250120-254 від 20 січня 2025 року.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050,625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

У відповідності до ст. ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Згідно до змісту ст. 536 ЦК України за користування грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти та розмір процентів встановлюється договором.

Частиною 2 ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1ст.1047 ЦК України).

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Що стосується стягнення пені у розмірі 5 000 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки договір про надання споживчого кредиту № 1589353 був укладений сторонами 23 червня 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем пеня у розмірі 5 000 грн. не може бути стягнута з ОСОБА_1 , оскільки, відповідач нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати.

Як встановлено судом, відповідач неналежним чином виконувала свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 1589353 від 23 червня 2024 року, допустивши заборгованість. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит і суд оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у частині стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн. та відсотків в сумі 31 650 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» задоволено на 89,28 %, відповідно судовий збір підлягає стягненню у розмірі 89,28% від сплаченої суми, тобто 2 162 грн. 72 коп.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610-612, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України « Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 7, 8 Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 4, 10-13, 43, 76-81, 133, 141, 207, 223, 247, 259, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором № 1589353 від 23 червня 2024 року в сумі 41 650 ( сорок одну тисячу шістсот п`ятдесят) гривень та судовий збір у розмірі 2 162 (дві тисячі сто шістдесят дві) гривні 72 копійки, ВСЬОГО: 43 812 ( сорок три тисячі вісімсот дванадцять) гривень 72 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2026 року

СУДДЯ