Ухвала суду № 134852892, 16.03.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 300/5747/25

У Х В А Л А

16 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польська М.В., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 14.08.2025 року звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського окружного суду від 18 серпня 2025 року адміністративну справу передано на розгляд Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2025 року головуючим суддею Бородовським С.О. вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2025 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2026 року головуючим суддею Бородовським С.О. заяву ОСОБА_1 від 05.03.2026 року про відвід судді задоволено та справу передано для розподілу для визначення судді в порядку встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись із позовною заявою, вважаю що таку слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI зі змінами та доповненнями.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 гривень.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Водночас, судовий збір позивачем не сплачено, при цьому, позивач у прохальній частині позову просить звільнити його від сплати судового збору за відсутності доходів та майна.

Розглянувши клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору, вивчивши наведені у ньому підстави, а також долучені до нього документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав на даний час для його задоволення, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено чіткий перелік підстав звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Підпунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно з приписами частини першої статті 5 КАС України щодо способів судового захисту, які кореспондують з положеннями частини другої статті 245 КАС України щодо повноважень суду при вирішенні справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи, позивачем у цій справі заявлено позовні вимоги щодо визнання протиправним його затримання 10.09.2024 (адміністративний арешт) працівниками поліції, визнання протиправними дії Прокопів і Кучмій по приховуванні від розгляду скарги позивача № Д-735 від 14.11.2022 та стягнення моральної шкоди, завданої цими діями.

Отже, зміст наведених вище правових норм надає підстави для висновку, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень).

За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас, за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується.

Беручи до уваги те, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, тому судовий збір слід сплатити в розмірі 2422,40 грн. (1 211,20 грн. х 2 вимоги).

При цьому, позивач не відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору за вимоги щодо визнання протиправними дії.

За приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Також і відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Тобто, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору така особа повинна надати докази в підтвердження неможливості сплати судового збору чи в підтвердження того, що така сплата судового збору може позбавити цю особу фінансової можливості на отримання життєво необхідних потреб.

При цьому, обов`язок підтвердження наявності обставин тяжкого майнового стану особи, яка звертається до суду з позовом або апеляційною скаргою, та наявності в неї підстав для звільнення від сплати судового збору покладається виключно на таку особу.

До позовної заяви та клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого податку) та військового збору станом на 31.07.2025 року за період з січня 2024 року по грудень 2024 року. Тобто позивачем не надано відомостей про відсутність доходів за повний попередній календарний рік, тобто за 12 місяців, враховуючи січень-серпень 2025 року.

Крім того, суд зазначає, що наданий позивачем документ не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо), та не відображають відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу. Отже, позивачу слід надати повну інформацію за вказаний вище період.

До того ж, позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх доказів до позовної заяви щодо підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Окрім того, ч. 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 зазначеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до матеріалів позовної заяви, предметом оскарження є протиправні дії відповідача щодо затримання ОСОБА_1 , яке відбулося 10.09.2024 року.

Однак з даним адміністративним позовом до суду позивач звернувся 14.08.2025 року (згідно з відміткою (штампом) Івано-Франківського окружного адміністративного суду на позовній заяві ), тобто з пропуском строку звернення, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зазначене також кореспондується з вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України, згідно з якими у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З матеріалів справи вбачається, що позивач жодним чином не обґрунтовує причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені в даній ухвалі недоліки позивачу слід усунути сплати судового збору у належному розмірі та надання до суду відповідних доказів на підтвердження цього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, що не перевищує десять днів з моменту отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що при невиконанні вимог ухвали в зазначений строк, заява буде вважатися неподаною.

Копію ухвали направити для відома та виконання позивачу.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА