Вирок № 134846743, 16.03.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/1080/19

Номер провадження1-кп/205/569/26

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-кп/205/569/26 Справа № 205/1080/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018040000000520 від 03 грудня 2018 року стосовно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кархутора Криничанського району Дніпропетровської області, громадянин України, одружений, має середню освіту, пенсіонер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_6

в режимі відеоконференції:

представника потерпілої ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

03 грудня 2018 року приблизно о 18 годині 00 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «CHEVROLET LACETTI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.05.2018 належить йому на праві власності, здійснював рух у крайній лівій смузі для руху, зі швидкістю приблизно 50 км/год., в темну пору доби по вологому покриттю проїзної частини дороги, яка має по дві смуги для руху в кожному з напрямків розділені між собою подвійною суцільною лінією, при ввімкненому міському електроосвітленні, в районі будинку №86, по пр. Сергія Нігояна, зі сторони вул. Щербаня в напрямку ж/м. Західний, що проходить по території Новокадацького району м. Дніпро.

Під час руху у лівій смузі для руху по вищевказаній ділянці дороги, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.35.1. та дорожньою розміткою 1.14.5. Правил дорожнього руху у країни, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити на смузі свого руху перешкоду у вигляді пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля «CHEVROLET LACETTI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян та будучи неуважним до дорожньої обстановки, не зменшив швидкість руху керованого ним автомобіля, аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, внаслідок чого в районі будинку №86 по пр. Сергія Нігояна, Новокадацького району м. Дніпро о 18 годині 00 хвилин допустив наїзд передньою частиною автомобіля «CHEVROLET LACETTI» реєстраційний номер НОМЕР_1 в праву бокову частину тулуба пішохода ОСОБА_9 .

Своїми діями водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 12.2, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, які свідчать: п. 1.3: «Учасники дорожнього руху зобов?язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»; п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.3(б): «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 12.2 «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»; п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди»; п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла (синці з саднами на їх тлі на правій половині обличчя та по зовнішньому краю проекції лівої орбіти, рвано-забиті рани у правій тьмяно-скроневій ділянці голови; синці на тильних поверхнях обох кистей, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна у нижній третині, на зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна у верхній третині, та на внутрішній поверхні лівої гомілки у нижніх двох третинах; лінійний перелом правих тім?яної і скроневої кісток, крововиливи під мякою мозковою оболонкою; поперечні переломи ребер праворуч без ушкодження пристінкової плеври - 4-6-го по середньо-ключичній лінії та 3-9-го по задній пахвовій лінії; розриви печінки; підшкірні крововиливи з кишене подібним відшаруванням шкіряних покровів та частковим розміченням жирової клітковини на передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у нижніх двох третинах, на внутрішній поверхні лівого стегна у середній третині та в ділянці правої підколінної ямки з розповсюдженням на верхню половину гомілки і нижню третину стегна; косо-поперечний перелом лівої малогомілкової кістки у верхній третині; поперечні уламкові переломи обох кісток правої гомілки на відстані 32 см від підошовної поверхні стопи; неповний розрив (у верхній половині) правого крижово-здухвинного з?єднання та повний розрив лівого крижово-здухвинного з?єднання, поперечний перелом правої лобкової кістки).

Виявлені при судово-медичному дослідженні трупа вищеописані тілесні ушкодження спричиненні прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії тупого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі), за мов дорожньо-транспортної події, при контактуванні потерпілої з рухаючимся транспортним засобом, та наступним відкиданням і травмуванням її об дорожнє покриття, що підтверджується характером та локалізацією виявлених тілесних ушкоджень.

Сумісна тупа травма тіла відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення, яка настала 03 грудня 2018 року о 18 годині 00 хвилин в районі будинку №86 по пр. Сергія Нігояна, на території Новокадацького району м. Дніпро.

Відтак, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 , отримала тілесні ушкодження, які у своїй сукупності, за ступенем тяжкості, у живих осіб мають ознаки тяжких, та призвели до смерті останньої 03 грудня 2018 року о 18 годині 00 хвилин в районі будинку АДРЕСА_2 .

Правова кваліфікація дій обвинуваченого.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК за ознаками порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Позиції учасників судового провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що 03 грудня 2018 року в вечірній час доби, на вологому асфальтному покритті, при обмеженій видимості, за відсутності належного міського освітлення, він керував технічно справним автомобілем «CHEVROLET LACETTI» реєстраційний номер НОМЕР_1 по пр. Сергія Нігояна в бік ж/м Західний в місті Дніпро зі швидкістю не більше 50 км/год у крайній лівій смузі для руху. В цей час на протилежній смузі для руху рухався автомобіль Газель та після роз`їзду з його автомобілем, на його лобове скло полетів бруд, який піднявся з-під коліс Газелі. Він увімкнув омивач скла та запустив двірники, щоб очистити скло та в цей час здійснив наїзд на пішохода. Він зупинив свій транспортний засіб, викликав швидку та попросив іншого учасника дорожнього руху викликати працівників поліції.

На запитання учасників кримінального провадження повідомив, що дорожню розмітку не дуже добре було видно, але висів дорожній знак, який позначав наявність пішохідного переходу та на дорозі була наявна відповідна розмітка. Пішоходів на дорозі він не бачив, бачив лише людей, який рухались по тротуарній доріжці з лівого боку від нього. До моменту наїзду на потерпілу він не бачив, щоб вона переходила пішохідний перехід, оскільки вона була вдягнута у чорний одяг та міського освітлення на даній ділянці дороги не було. Він визнає провину у тому, що він здійснив наїзд на потерпілу внаслідок чого загинула жінка, однак не визнає провину у порушенні ним правил дорожнього руху України.

В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_3 вибачився перед потерпілою та повідомив, що не хотів, щоб так сталось.

Мотиви суду щодо доведеності обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 суду пояснив, що 03 грудня 2018 року ввечері йому зателефонувала донька та повідомила, що потерпілу ОСОБА_8 збив автомобіль та від травм вона померла на місці. Він в цей час перебував на роботі в безпосередній близькості від місця події, закінчив роботу та пішов на місце ДТП. Прибувши туди він побачив на проїжджій частині накрите тіло без ознак життя, він підійшов до нього та переконався, що це його сестра ОСОБА_12 . Також на місці події знаходився автомобіль білого кольору марки «Шевроле» з пошкодженнями лобового скла, бамперу та іншими візуальними пошкодженнями. На місці ДТП перебували також й співробітниці потерпілої ОСОБА_8 , з якими він спілкувався та інші особи, яких він не знав. Співробітниці потерпілої ОСОБА_8 повідомили йому, що до з`ясування наявності камери спостереження на даній ділянці дороги, обвинувачений ОСОБА_3 повідомляв, що потерпіла переходила дорогу у невстановленому для цього місці.

На запитання учасників кримінального провадження потерпілий ОСОБА_12 повідомив, що це відбулось в темний період доби, температура повітря складала близько 0 градусів, однак асфальтне покриття було чистим, видимість, на його переконання, була необмежена, опадів не було, зовнішнє освітлення працювало, слідів гальмування він не бачив. У обвинуваченого був відеореєстратор в автомобілі та слідчий повідомив про вилучення флеш носія з нього, однак в матеріалах даного кримінального провадження цей флеш носій відсутній. Після цих подій йому телефонувала дружина ОСОБА_3 та пропонувала матеріальну допомогу на що він відмовився.

Безпосередньо допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що безпосереднім очевидцем подій вона не була, однак 03 грудня 2018 року завершивши роботу, вона вийшла з приміщення районної ради, почула гучний звук та звернула увагу на дорогу, де зупинився автомобіль. Вона повернулась у раду та просила викликати швидку. Події відбулись до о 18:00-18:10 годині, на вулиці було темно, у зв`язку з чим визначити марку та колір автомобіль вона не змогла. Автомобіль зупинився в напрямку руху на ж/м Західний. На місце події вона не підходила. На вулиці була волога погода, опадів не було. Пішохідний перехід добре позначений дорожньою розміткою та відповідними знаками.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що потерпіла ОСОБА_8 була її колегою. 03 грудня 2018 року після роботи вона разом з іншими колегами йшли у напрямку метрополітену, почули гучний звук та удар, однак оскільки було достатньо темно, вона одразу не зрозуміла що відбулось. В подальшому, на дорозі, вона побачила силует людини та зрозумівши, що відбулось, побігли в приміщення районної ради та почали викликати швидку. Через деякий час стало відомо, що потерпіла це їх співробітниця ОСОБА_8 . Погодні умови та видимість вона не пам`ятає, але було темно, ліхтарі погано горіли.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що 03 грудня 2018 року близько 18 годин він рухався по пр. С. Нігояна в бік ж/м Західний у крайній правій смузі для руху. Попереду нього, на відстані 30-50 метрів, рухався легковий автомобіль «Шевроле». По ходу свого руху у світлі фар автомобілів, який рухались на зустріч, він побачив пішохода, який переходив дорогу з ліва на право по напрямку його руху. В подальшому він автомобіль здійснив наїзд на пішохода та від удару останній підлетів вище автомобіля та впав. Він зупинився, підійшов до водія та спитав, чи живий пішохід, на що водій відповів, що напевно ні та попросив його викликати швидку допомогу та поліцію. Він зателефонував до поліції та повідомив, що відбулось ДТП і вказав на місце де це відбулось.

На додаткові питання учасників кримінального провадження свідок повідомив, що в той день було темно, видимість була нормальна, був невеличкий туман, дорога була вологою. Автомобіль «Шевроле» почав гальмування вже в момент наїзду на пішохода. В момент ДТП перед пішохідним переходом на зустрічній смузі для руху стояло декілька машин, тобто пропускали пішохода. В момент, коли він побачив силует на дорозі, його автомобіль знаходився на відстані 40-50 метрів до пішохідного переходу та він почав зменшувати швидкість, щоб пропустити пішохода, однак в цей момент відбувся наїзд. На його погляд пішохід створював небезпеку для його руху.

Безпосередньо допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що потерпіла ОСОБА_8 була її підлеглою. 03 грудня 2018 року вона перебувала на робочому місці та їй повідомили, що сталась ДТП за участю пішохода та вона одразу зрозуміла, що це була ОСОБА_8 , оскільки повідомили, що пішохід був з ціпком, після чого вона почала одразу ж викликати швидку. Після цього вона пішла на місце ДТП та виявила потерпілу ОСОБА_8 , яка лежала на проїжджій частині без ознак життя. Через деякий час вона почала телефонувати родичам загиблої та чекала на прибуття швидкої. Додатково зазначила, що потерпіла ОСОБА_8 завжди переходила дорогу через пішохідний перехід, рухалась дуже повільно у зв`язку з ампутацією частини нижніх кінцівок та оперування очей. Тіло лежало вже за пішохідним переходом.

На додаткові питання учасників кримінального провадження свідок повідомила, що подія мала місце після 18:00 години, працювало зовнішнє освітлення, оскільки вона побачила потерпілу на проїжджій частині. Опадів не було, вода на дорозі не стояла, оскільки дана ділянка дороги знаходиться на певному рівні вище за інші ділянки. Вказала, що потерпіла ОСОБА_8 , не дивлячись на оперування очей, бачила достатньо нормально та за висновком медичної комісії була визнана працездатною.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду повідомив, що підпис в постанові про створення слідчої групи від 03 грудня 2018 року про створення слідчої групи для здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, копія якої була долучена прокурором під час розгляду цього кримінального провадженні належить йому. Ніхто окрім нього не підписує процесуальні документи від його імені. Походження скан-копії постанови йому не відоме.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 суду пояснив, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження ним було проведено судову експертизу технічного стану транспортного засобу, судову транспортно-трасологічну експертизу та судову авто-технічну експертизу, висновки яких він підтримує у повному обсязі. Даних для проведення цього дослідження йому було достатньо для складання висновку. Для встановлення точного місця здійснення наїзду на потерпілого необхідна сукупність певної слідової інформації, яка у даному кримінальному провадженні відсутня. Він не надавав оцінку діям пішохода, оскільки вони не потребують спеціальних технічних знань та розрахунків. Зазначив, що в момент виходу пішохода ОСОБА_19 на пішохідний перехід, вона перебувала в полі видимості водія ОСОБА_3 та створювала небезпеку для його руху та останній мав технічну можливість запобігти зіткненню.

На додаткові питання учасників кримінального провадження експерт пояснив, що на проведення дослідження йому надавалась ухвала суду, копія протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схему до нього. Вважає, що в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді допущено технічну помилку в частині зазначення прізвища водія.

За клопотанням сторони захисту, з метою забезпечення повноти судового розгляду, судом вживались заходи для виклику та допиту в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_20 , який проводив судово-медичну експертизу у даному кримінальному провадженні, однак забезпечити допит зазначеного експерта в суді не видалось можливим у зв`язку з увільненням останнього від роботи на час проходження військової служби.

Крім показів вищевказаних осіб, на переконання суду, провина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується також й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими та речовими доказами, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.12.2018 зі схемою та фототаблицею до нього, яким зафіксовано місце ДТП, погодні умови, стан дорожнього покриття, умови зовнішнього освітлення, місце знаходження трупу потерпілої та уламків транспортного засобу, а також інші обставини, що мають значення для даного кримінального провадження;

-протоколом огляду від 10 грудня 2018 року, об`єктом огляду якого є лазерний диск «NANOTEX DVD+R, 16x, 4.7gm, 120 min» на якому міститься відеозапис з камер зовнішнього спостереження прибудинкової території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та на якому зафіксовано механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 грудня 2018 року;

-відеозаписом з камер зовнішнього спостереження прибудинкової території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , який визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні та на якому зафіксовано механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 грудня 2018 року;

-висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №2631/894-Е від 12.12.2018, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла (синці з саднами на їх тлі на правій половині обличчя та по зовнішньому краю проекції лівої орбіти, рвано-забиті рани у правій тьмяно-скроневій ділянці голови; синці на тильних поверхнях обох кистей, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна у нижній третині, на зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна у верхній третині, та на внутрішній поверхні лівої гомілки у нижніх двох третинах; лінійний перелом правих тім?яної і скроневої кісток, крововиливи під мякою мозковою оболонкою; поперечні переломи ребер праворуч без ушкодження пристінкової плеври - 4-6-го по середньо-ключичній лінії та 3-9-го по задній пахвовій лінії; розриви печінки; підшкірні крововиливи з кишене подібним відшаруванням шкіряних покровів та частковим розміченням жирової клітковини на передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у нижніх двох третинах, на внутрішній поверхні лівого стегна у середній третині та в ділянці правої підколінної ямки з розповсюдженням на верхню половину гомілки і нижню третину стегна; косо-поперечний перелом лівої малогомілкової кістки у верхній третині; поперечні уламкові переломи обох кісток правої гомілки на відстані 32 см від підошовної поверхні стопи; неповний розрив (у верхній половині) правого крижово-здухвинного з?єднання та повний розрив лівого крижово-здухвинного з?єднання, поперечний перелом правої лобкової кістки), що спричиненні прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії тупого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі), за умов дорожньо-транспортної події, при контактуванні потерпілої з рухаючимся транспортним засобом, та наступним відкиданням і травмуванням її об дорожнє покриття, що підтверджується характером та локалізацією виявлених тілесних ушкоджень. Виявлені при експертизі трупа потерпілої тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням її смерті. Враховуючи морфологічний характер та локалізацію тілесних ушкоджень виявлених на тілі потерпілої, можна припустити, що в момент контакту з транспортним засобом потерпіла перебувала у русі;

-висновком експерта за результатами проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу №5/10.2/1036 від 17.12.2018, відповідно до якого робоча гальмівна система, рульове керування та зовнішні світлові прилади автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент експертного огляду знаходяться в працездатному стані;

-висновком експерта за результатами проведення транспортного-трасологічної експертизи №5/10.4/1035 від 21.12.2018, відповідно до якого місце наїзду автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 на пішохода ОСОБА_8 ймовірніше за все розташоване на правій стороні проїжджої частини дороги пр. С. Нігояна на деякій відстані перед осипом фарби та пластику за напрямком руху у бік ж/м Західний, але на якій саме відстані встановити експертним шляхом не надається можливим;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 14.12.2018 зі схемою до нього, за участю свідка ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 , відповідно до якого ОСОБА_3 розказав та показав напрямок руху свого автомобіля, швидкість, відстань його автомобіля від пішохідного переходу, дорожні умови, місце наїзду на пішохода, видимість з робочого місця водія, видимість елементів проїзної частини та інші обставини, що мають значення для даного кримінального провадження, які зафіксовані на відповідній схемі;

-висновком судової автотехнічної експертизи №5/10.1/1075 від 28.12.2018, відповідно до якого дії обвинуваченого ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 18.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з настанням ДТП. В умовах даної події ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду;

-відкритим учасникам кримінального провадження та дослідженим в судовому засіданні висновком експертів за результатами проведення судової комплексної автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №963/964/965 від 11.02.2026, проведеного та складеного за клопотанням представника потерпілої ОСОБА_7 , відповідно до якого швидкість руху автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 перед дорожньо-транспортною пригодою складала 62,4 км/год. Пішохід ОСОБА_8 при перетини проїзної частини пр. С. Нігояна рухалась по нерегульованому пішохідному переходу, у межах дорожньої розмітки пішохідного переходу. Місце наїзду автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 на пішохода ОСОБА_8 знаходилось на позначеному дорожньою розміткою нерегульованому пішохідному переході, у межах дорожньої розмітки пішохідного переходу. Час, який минув з моменту виходу потерпілої ОСОБА_8 на нерегульований дорожній перехід до моменту наїзду на неї автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 12,6 с. У даній дорожньо-транспортній ситуації для водія автомобіля «Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 технічна можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди - наїзду на пішохода ОСОБА_10 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п. 2.3 «б», 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 2.3 «б», 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди;

-безпосередньо оглянутим судом речовим доказом, яким визнано автомобіль Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Суд, оцінюючи безпосередньо досліджені докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла повне підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження, і доходить висновку, що його необережні дії, які виразилися в порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої кваліфіковано вірно.

Висновки суду щодо доводів учасників кримінального провадження.

Надаючи оцінку показам обвинуваченого, який на протязі всього судового розгляду частково заперечував свою провину та повідомляв суд про те, що не порушував правила дорожнього руху України та не мав технічної можливості уникнути наїзду на потерпілу у зв`язку з поганим зовнішнім освітленням місця ДТП, забрудненням лобового скла, внаслідок роз`їзду з автомобілем Газель та темним одягом потерпілої, який не мав світловідбивних елементів, суд вважає їх неприйнятними, суперечливими та такими, що спростовуються вищезазначеними доказами, з огляду на таке.

Так, суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що ділянка дороги, на якій відбулась дорожньо-транспортна пригода не була належним чином освітлена, оскільки такі покази обвинуваченого спростовують додатком до протоколу огляду місця події у вигляді фототаблиць та відеозаписом з камер зовнішнього спостереження, на яких видно наявність працюючого достатнього для огляду зовнішнього освітлення. Крім того, такі покази обвинуваченого спростовуються також й показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які повідомили суд, що освітлення на даній ділянці дороги було достатнім для виявлення дорожнього знаку «Пішохідний перехід» та осіб, які рухаються по ньому. Зокрема, свідок ОСОБА_15 суду повідомив, за деякий час до наїзду автомобіля «Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_3 на пішохода ОСОБА_8 , на відстані близько 50 метрів, бачив, що остання переходить проїзну частину та прийняв рішення зменшити швидкість, оскільки вона становила небезпеку для його руху. Більше цього, такі покази обвинуваченого спростовуються й відповідними технічними дослідженнями, які встановили наявність технічної можливості у обвинуваченого ОСОБА_3 запобігти наїзду на пішохода, а тому суд визнає такі покази обвинуваченого неприйнятними.

Факт забруднення лобового скла, внаслідок роз`їзду автомобіля Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_3 з автомобілем Газель, який рухався у зустрічному напрямку об`єктивно не підтверджується дослідженими судом доказами, а тому є припущенням та не спростовує висновки суду щодо невідповідності дій обвинуваченого ОСОБА_3 правилам дорожнього руху України. Більше того, за показаннями свідка ОСОБА_16 дана ділянки дороги знаходиться на рівень вище за іншу ділянку цієї ж дороги, а тому будь-які опади не формуються у калюжу, а стікають вниз, що додатково вказує на безпідставність тверджень обвинуваченого.

Як слідує з відеозапису з камер зовнішнього спостереження, дії пішохода ОСОБА_8 перед виходом на нерегульований пішохідний перехід та за весь час, коли вона перетинала проїжджу частину відповідали вимогам п. 1.5 ПДР України, а колір одягу, в який була одягнута потерпіла, у даному випадку не має вирішального значення.

Таким чином, суд розцінює такі покази обвинуваченого ОСОБА_3 , як спробу применшити свою відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_5 було заявлено клопотання про визнання усіх доказів, зібраних у даному кримінальному провадженні, недопустимими через недотримання належної правової процедури, оскільки на момент ознайомлення нею та подання до суду матеріалів кримінального провадження вони не містили постанови про створення групи слідчих у даному кримінальному провадженні та, відповідно, на її думку, не мали повноважень на проведення досудового розслідування.

Вирішуючи дане клопотання захисника, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування (як у цій справі), не суперечить вимогам ст. 39 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) і є достатнім документом для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні.

Прийняття рішення саме у такій письмовій формі (а не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права містяться в постановах ККС ВС від 25.08.2021 у справі №663/267/19, від 24.01.2023 у справі №663/3293/20 та від 31.01.2024 у справі №339/282/20.

У даному випадку, в матеріалах кримінального провадження (м.к.п. 2) міститься постанова Т.в.о. начальника відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_17 від 03.12.2018 про доручення слідчому ОСОБА_21 проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. На переконання суду, вказане доручення містить ті самі реквізити, що й постанова про створення слідчої групи, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, дата складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК), попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування (як у цій справі), не суперечить вимогам ст. 39 КПК.

Більше того, відповідно до правового висновку щодо застосування норм процесуального права, викладеного у постанові ОП ККС ВС від 07 квітня 2025 року у справі № 349/508/16-к, наявність у прокурора чи слідчого відповідних повноважень у кримінальному провадженні не залежить від того, суд якої інстанції перевірить відповідні процесуальні документи. Адже оцінка наявності чи відсутності повноважень судом є ретроспективною, оскільки певні повноваження мали бути у прокурора на певному етапі руху кримінального провадження. Якщо стороною обвинувачення відповідні процесуальні підстави прокурором долучено на стадії касаційного розгляду і сторона захисту має можливість ознайомитися із відповідними процесуальними рішеннями, висловити свої міркування щодо них, то суд касаційної інстанції має повноваження оцінити обґрунтованість доводів сторони захисту про здійснення досудового розслідування неуповноваженими особами, про недопустимість доказів на цій підставі.

Об`єднана палата ККС у постанові від 14 лютого 2022 року в справі № 477/426/17, висловлювалася з цього приводу і вказала, що відповідні процесуальні документи, які стосуються підтвердження наявності повноважень у слідчих або прокурорів можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

Так, в ході судового розгляду даного кримінального провадження, стороною обвинувачення було долучено та досліджено в судовому засіданні копію постанови від 03 грудня 2018 року про створення слідчої групи у даному кримінальному провадженні, яка за своїм змістом відповідає вищевказаному дорученню. В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 підтвердив, що підпис, здійснений на цій постанові, за своїми зовнішніми ознаками, належить йому.

У постанові ККС ВС від 05.07.2022 у справі №720/1277/20 зазначено, що процесуальне рішення про призначення чи зміну слідчих (групи слідчих) не є самостійним доказом в розумінні ст. 84 КПК так як не містить зафіксованих та зібраних відповідними суб`єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.01.2020 у справі №161/5306/16-к, дублікат оригіналу службового документа становить повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу, а тому підстави для його визнання недопустимим доказом лише через те, що це не оригінал документу, відсутні.

Таким чином, оцінюючи ці документи у своїй сукупності, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, суд вважає, що досудове розслідування цього кримінального провадження здійснювалось уповноваженими на те особами, органом досудового розслідування дотримано здійснення належної правової процедури, а тому підстав для задоволення клопотання захисника про визнання усіх доказів недопустимими у суду не має. З цих же підстав суд відхиляє клопотання захисника про виключення з числа доказів копію постанови про створення слідчої групи від 03.12.2018, оскільки, як зазначалось вище, така постанова є документом, який посвідчує повноваження слідчого, а тому на неї не поширюються властивості доказів.

Крім вказаного, захисником ОСОБА_5 було заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимим протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 , яке мотивовано порушенням права на захист, недотриманням важливих умов, максимально наближених до умов, які мали місце 03.12.2018 за результатами якого отримано некоректні вихідні дані, що вплинуло на правильність висновків судової автотехнічної експертизи.

Розглядаючи дане клопотання захисника, суд вважає, що доводи, викладені у ньому, зводяться до фактичної незгоди з зафіксованими у ньому результатами, захисником вказується про наявність обставин, які не відповідають фактичним обставинам справи, а саме щодо відсутності належного вуличного освітлення, забруднення лобового скла, оцінку яким вже було надано судом у цьому рішенні, а також ґрунтується на власному, хибному тлумаченні положень КПК, а тому задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 240 КПК, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 240 КПК, за необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Згідно з ч. 1 ст. 240 КПК, метою слідчого експерименту є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказане вимагає, щоб слідчий експеримент здійснювався в умовах, максимально наближених до тих, що існували на момент події (зокрема, час доби). Водночас відтворення під час слідчого експерименту всіх умов, які існували на час події, не вимагається.

Аналогічні висновки викладені у постановах ККС ВС від 20.10.2020 у справі №688/756/18 та від 28.10.2021 у справі №641/2251/17.

Для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, докази відіграють не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин. Та обставина, що слідчий не перевірив показання обвинуваченого шляхом проведення слідчого експерименту, не може свідчити про недостовірність висновку експерта, якщо він не суперечить сукупності інших доказів, які є у кримінальному провадженні.

Як видно з протоколу проведення слідчого експерименту від 14.12.2018 (м.к.п. 145-150), дану слідчу дію було проведено у вечірній період доби, а саме в проміжок часу з 20:20 до 21:07 години при схожих погодних умовах на ділянці дороги, де 03.12.2018 мала місце дорожньо-транспортна пригода. В ході проведення цієї слідчої дії ОСОБА_3 , в присутності свого захисника, повідомляв слідчому усі необхідні дані для її проведення, які фіксувались у відповідному протоколі, висловлював свої міркування та надавав свої доповнення, а тому зміст вказаного протоколу у повному обсязі відповідає вимогам ст. 240 КПК. Той факт, що слідчий під час проведення цієї слідчої дії не перевіряв покази обвинуваченого ОСОБА_3 щодо недостатньості освітлення, забрудення лобового скла та швидкість руху склоочисників не свідчать про недопустимість цього доказу.

Вчинення слідчим чи прокурором дій, спрямованих на отримання показань від свідка, щодо якого відсутні дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у майбутньому, не вказують на недопустимість зазначених показань як доказів. Не вважаються недопустимим доказом пояснення свідка, надані під час слідчого експерименту, проведеного з метою відтворення обставин ДТП, якщо до проведення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ця особа винувата у порушенні правил дорожнього руху, а висновок експерта, яким було встановлено, що саме дії цієї особи призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у ч. 2 ст. 286 КК, був наданий після проведення слідчого експерименту.

Зміст п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК вказує на те, що дана норма права має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Аналогічні висновки містяться у постанові ККС ВС від 29.11.2023 у справі №359/5361/17.

У даному випадку, на момент проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_22 орган досудового розслідування, на переконання суду, не володів достатніми даними, які б свідчили, що саме ОСОБА_22 порушив правила дорожнього руху України, що призвело до смерті потерпілої ОСОБА_8 .. Крім того, на час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_22 був забезпечений захисником, йому було роз`яснено право не свідчити проти себе, тобто дотримано фундаментальні права особи. Лише після отримання органом досудового розслідування висновку судової автотехнічної експертизи, якою встановлено невідповідність дій ОСОБА_3 правилам дорожнього руху України, останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Більше цього, суд акцентує увагу й на тому, що висновки судової автотехнічної експертизи, яка була проведена на підставі даних, отриманих під час проведення слідчого експерименту з ОСОБА_3 не суперечать висновкам судової комплексної автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису, дослідження якої проводилось з незалежного від суб`єктивного сприйняття людиною фактичних обставин справи, а саме з відеозапису з камер зовнішнього спостереження, що, в свою чергу, підтверджує правильність вихідних даних, отриманих органом досудового розслідування під час проведення слідчого експерименту, , а тому підстав для визнання даного доказу недопустимим у суду не має.

Твердження сторони захисту про те, що експерту для проведення судової автотехнічної експертизи не надавався протокол огляду місця події від 03.12.2018 зі схемою до нього, оскільки в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді від 18.12.2018 міститься посилання про необхідність надати на дослідження протоколи проведення слідчих експериментів за участю свідка ДТП ОСОБА_23 та водія-учасника ОСОБА_24 спростовуються долученими та дослідженими у судовому засіданні матеріалами, які стали підставою для проведення вищевказаного експертного дослідження, а саме копії ухвали слідчого судді від 18.12.2018 та копії протоколу огляду місця ДТП від 03.12.2018. Той факт, що в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді від 18.12.2018 міститься посилання про необхідність надати на дослідження протоколи проведення слідчих експериментів за участю свідка ДТП ОСОБА_23 та водія-учасника ОСОБА_24 вказує на допущення органом досудового розслідування та слідчим суддею технічної помилки та не свідчать про недопустимість вказаного висновку експерта.

З огляду на все вищезазначене, доводи обвинуваченого та його захисника не знайшли свого підтвердження під час розгляду кримінального провадження, у зв`язку з чим суд вважає їх неприйнятними, тобто такими, що спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належать до категорії тяжких злочинів, що спричинило смерть потерпілої, відомості про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_3 раніше не судимий, частково визнав свою провину, частково відшкодував заподіяну шкоду, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно, має інвалідність. Суд також враховує й думку потерпілої, яка не наполягала на призначенні обвинуваченого реального покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК, суд визнає часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК, судом не встановлено.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що „окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину (абзац п`ятий підпункту 4.1); „правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям (абзац четвертий підпункту 4.2).

За вказаних вище обставин, з огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд доходить висновку, що в даному конкретному випадку реальне відбуття обвинуваченим ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі буде не пропорційним відносно вчиненого ним злочину, а мета покарання може бути досягнута виключно без ізоляції обвинуваченого від суспільства.

Таким чином, суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, вказані вище дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, враховуючи думку потерпілої, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, однак зі здійсненням контролю за його поведінкою з боку органів з питань пробації, у зв`язку з чим, суд призначає покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобами у мінімальному розмірі та з застосуванням положень ст. 75 КК до основного покарання. При цьому суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 69 КК.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування залучався експерт для проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу, судової транспортно-трасологічної експертизи та судової авто-технічної експертизи, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на її проведення на користь держави.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

З огляду на те, що потерпілою ОСОБА_6 було понесено процесуальні витрати на залучення експерта для проведення комплексної автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на її проведення на користь потерпілої.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підлягають скасуванню.

Питання щодо речових доказів вирішуються судом в порядку ст. 100 КПК.

Мотиви вирішення цивільного позову.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_12 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 , ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вказаний цивільний позов обґрунтовано тим, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_12 поніс витрати на поховання, ритуальні потреби та готування поминальних обідів на загальну суму 21 300 гривень, а також внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому спричинено й моральну шкоду на загальну суму 500 000 гривень.

ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий ОСОБА_12 помер, у зв`язку з чим та на підставі ст. 55 ЦПК України у якості потерпілої було залучено правонаступника ОСОБА_12 ОСОБА_6 .

У відзиві на позовну заяву представник цивільного відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заперечував проти задоволення цивільного позову та просив відмовити в його задоволенні, оскільки підставою для здійснення страхового відшкодування є наявність рішення суду, що набрало законної сили, у зв`язку з чим вимоги цивільного позову до страхової компанії є передчасними. Крім того, представник цивільного відповідача зауважив й на тому, що потерпілим належними та допустимими доказами підтверджено спричинення йому матеріальної шкоди на загальну суму 13 256 гривень 27 копійок, а витрати на поховання на суму 4143 гривні 73 копійки не підтверджені доказами.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження за заявою потерпілої ОСОБА_6 до матеріалів кримінального провадження долучено нотаріально посвідчену заяву про часткове відшкодування матеріальної та моральної шкоди обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 на суму 215 250 гривень.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволенні цивільного позову потерпілого, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, розглянувши цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки останньою частково підтверджено понесення витрат, пов`язаних з похованням потерпілої ОСОБА_8 , належними та допустимими доказами. При цьому, сума витрат на похованні у розмірі 4143 гривні 73 копійки, як слушно зазначає представник цивільного відповідача не підтверджені належними доказами, а тому підстав для задоволення цивільного позову в цій частині у суду не має.

При цьому, вирішуючи питання про можливість стягнення суми матеріальної шкоди зі страхової компанії суд враховує висновки, викладені в Постанові ВП ВС від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к, відповідно до яких для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » не є обов`язковим.

Крім зазначеного, проведення поминальних обідів не передбачено Законом України «Про поховання та похоронну справу» та не включено до Мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року №193, тому дані витрати у зв`язку з тим, що вони проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, у зв`язку з чим підстав для задоволення позовних вимог в цій частині у суду не має.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Із систематичного аналізу норм закону випливає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 1230 ЦК, до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

Відповідно до правової позиції щодо застосування норм матеріального права, викладеної у постанові КЦС ВС від 13.03.2022 у справі №753/15095/17, у випадку якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У зв`язку з вказаним та оскільки Закон не допускає правонаступництва у справах про відшкодування моральної шкоди, яка не була присуджена за час життя спадкодавця, суд вважає за необхідне закрити провадження в цій частині.

Керуючись ст. ст. 7, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в 2 (два) роки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

На підстав ч. 2 ст. 124 КПК, стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу №5/10.2/1036 від 17.12.2018 у сумі 1144 гривень, судової транспортно-трасологічної експертизи №5/10.4/1035 від 21.12.2018 у сумі 1144 гривень та за проведення судової авто-технічної експертизи №5/10.1/1075 від 28.12.2018 у сумі 1144 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 124 КПК, стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 витрати на залучення експерта за проведення комплексної автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №963/964/965 від 11.02.2026 у розмірі 20 355 гривні 84 копійки.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладені ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2018 року скасувати.

Речові докази, яким визнано автомобіль «Шевроле Лачетті», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_25 та який передано на відповідальне зберігання останньому вважати повернутим за належністю; лазерний диск з відеофайлом під назвою ДТП 03.12.2018 залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_12 , правонаступниками якого є ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 13 256 гривень 27 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_12 , правонаступниками якого є ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_12 , правонаступниками якого є ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Вирок суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Копії вироку вручити обвинуваченому ОСОБА_3 та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1