Рішення № 134845435, 16.03.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №753/19334/25

Провадження №2/567/277/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 96590,51 грн. звернулось ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ".

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10.07.2023 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №636492378.

Зазначає, що на підставі договору факторингу від 28.11.2018 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" №28/1118-01 і додаткової угоди №26 від 31.12.2020 до вказаного договору, первісний кредитор відступив новому кредитору ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" за плату свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Також зазначає, що на підставі договору факторингу від 27.02.2025 між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" №27/0225-01, ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" передало (відступило) новому кредитору ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" за плату свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Вказує, що таким чином, ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №636492378 від 10.07.2023 в розмірі 96590,51 грн. (з яких 19799,16 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 76791,35 грн. - сума заборгованості за відсотками).

Зазначаючи про те, що невиконання умов кредитного договору відповідачкою призвело до утворення заборгованості в розмірі 96590,51 грн. просить стягнути зазначені кошти з відповідачки.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 26.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачці було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідачка правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в поданій до суду заяві позов підтримав та просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, подала суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд срави за її відутності.

Окрім того відповідачка подала суду заяву, в якій позов визнала частково, зазначивши, що кредитний договір містить суперечливі умови щодо строку його дії та нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні з копії договору кредитної лінії встановлено, що 11.07.2023 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №636492378.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст.207 ЦК України).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що договір №636492378 від 11.07.2023 є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Даний договір відповідає вимогам ст.1054 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України, укладений між сторонами договір є обов`язковим для виконання. Згідно з п.1 ч.2 стю11 та ч.2 ст.509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов`язань.

В судовому засіданні з копії договору кредитної лінії встановлено, що 10.07.2023 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 було укладено договір №636492378, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 19800 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Згідно пункту 7.1 договору кредитної лінії № 636492378 від 10.07.2023,р екомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 09.08.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Відповідно до п.7.3. договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 09.08.2028.

Згідно пункту 8.3. та 8.3.1. договору, протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 09.08.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 138,700 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,380 % від суми кредиту за кожен день користування ним (тобто дисконтна процентна ставка).

Згідно пункту 8.4. Договору, після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,00% річних, що на день укладення договору становить 2,980 % в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у позивальника за кожний день користування ним.

Тобто договором визначено різні процентні ставки та різні строки повернення кредитних коштів. Фактично під поточним періодом завуальовано проценти як міра відповідальності за порушення строку повернення кредитних коштів під час пільгового періоду.

При цьому судом враховано, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, за вказаних вище розбіжностей міг не усвідомлювати розмір процентів, які йому будуть нараховувати виходячи зі ставок 0,380 % та 2,980 % на день.

Звертаючись до суду позивач вказував про те, що на підставі укладеного між ТОВ "МАНІВЕО ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 кредитного договору №636492378 у відповідачки перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті відсотків. Однак, позовна заява та додатки до неї не містили, серед іншого, зазначення (з посиланням на відповідні пункти кредитного договору) того, на яких умовах укладався вказаний кредитний договір, розміру наданого кредиту, строку, на який надавався кредит, порядку повернення кредиту та розміру відсоткової ставки за користування кредитом.

У зв`язку з цим ухвалою суду від 08.01.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків. Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" 09.01.2026, отже позивачу було відомо про відсутність у матеріалах справи зазначення (з посиланням на відповідні пункти кредитного договору) того, на яких умовах укладався вказаний кредитний договір, розміру наданого кредиту, строку, на який надавався кредит, порядку повернення кредиту та розміру відсоткової ставки за користування кредитом.

Однак ухвала про залишення позовної заяви без руху позивачем виконана не була.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні.

Зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У своїй позовній заяві представник позивача вказує, що позивача вказує, що 28.11.2018 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, а 31.12.2020 до вказаного договору факторингу було укладено додаткову угоду. Однак позовна заява не містить договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, акту прийому-передачі реєстру боржників, акту прийому-передачі прав вимоги, реєстру боржників, як і не містить документально підтверджених доказів оплати суми коштів ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" для ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" за даним договором факторингу.

Крім того у своїй позовній заяві представник позивач вказує, що 27.02.2025 між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" передає (відступає) ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" за плату належні йому права вимоги, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" приймає належні ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги. Однак в додатках до позовної заяви не міститься акту прийому-передачі реєстру боржників за даним договором факторингу.

У зв`язку з цим ухвалою суду від 08.01.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання копії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, акту прийому-передачі реєстру боржників, акту прийому-передачі прав вимоги, реєстру боржників та доказів оплати суми коштів ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" для ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" за даним договором факторингу; надання акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025, укладеним між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ".

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" 09.01.2026, отже позивачу було відомо про відсутність у матеріалах справи доказів набуття ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БРГІВ" права вимоги за кредитним договором №636492378, укладеним 10.07.2023 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, від 02.11.2021 у справі №905/306/17).

Таким чином, вимога на момент укладення договору відступлення мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" до відповідачки на момент укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 28.11.2018 та додаткової угоди до нього №26 від 31.12.2020 не було, і сторони не могли передбачити, що 10.07.2023 цим товариством буде укладено кредитний договір №636492378 з відповідачкою, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.

При вирішенні справи суд виходить з того, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору відступлення прав вимоги, а отже, право вимоги за кредитним договором, укладеними з відповідачкою, у зазначений договір відступлення прав вимоги входити не могло.

Таким чином, при вирішенні спору суд виходить з того, що на час укладення договору про відступлення прав вимоги №28/1118-01 28.11.2018 та додаткової угоди до нього №26 від 31.12.2020 боргові зобов`язання за кредитним договором №636492378 від 10.07.20023 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору.

Відповідно до ч.1, 3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі №910/10963/19 зазначено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються.

В даному випадку предмет права вимоги визначається договором про відступлення прав вимоги №28/1118-01 28.11.2018 та додаткової угоди до нього №26 від 31.12.2020, однак перехід права вимоги до боржників здійснюється за реєстрами права вимоги.

Однак, в матеріалах справи відсутній реєстр переданих від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" для ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачкою. Водночас, судом враховано те, що копії договору факторингу, реєстру прав вимоги до позовної заяви долучено не було, про що було відомо позивачу, якому з цього приводу судом була направлена ухвала про усунення недоліків позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази набуття права вимоги ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та в подальшому ТОВ ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до відповідачки за кредитним договором 636492378 від 10.07.2023.

Це вказує на відсутність доказів переходу прав вимоги від первинного кредитора на користь наступних кредиторів, що спонукає до відмови в задоволенні позову третьому кредитору.

Згідно з ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 6, 7 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст. 81 ЦПК України).

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч.1 ст. 84 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позов обґрунтовувався переходом прав вимоги, в тому числі і від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" за кредитним договором, укладеним з відповідачкою.

Безсумнівно, що для встановлення факту переходу права вимоги від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та від ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ТОВ "ФК "ЄАПБ" необхідно було підтвердження отримання відповідного права, що у даній справі не доведено належними та допустимими доказами, в той час як саме позивач повинен був довести обставини, які мають значення для вирішення спору у даній справі та надати відповідні докази.

Зважаючи на викладене, в позові слід відмовити і з цієї підстави.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v.UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 80, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №636492378 від 10.07.2023 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014),

відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 16.03.2026.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.