Постанова № 13484199, 29.11.2010, Хмельницький окружний адміністративний суд

< для копії >

Справа № 2-а-4349/10/2270/9

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2010 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л.

при секретаріБуяновській М.С.

за участі:представника позивача - Везденецький В.В. за довіреністю від 28.09.2010р.

представників відповідача - Гук Г.В. за довіреністю від 05.11.2009р. №74/10/10-032, Куцоконь О.В. за довіреністю від 05.02.2010р. №14 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Товариств з обмеженою відповідальністю "Хімпостач" <3-тя особа >до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Старосинявського відділення <3-тя особа >про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпостач» звернулось в суд з позовом до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Старосинявського відділення про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000142320/0 від 21.12.2009 року, №0000142320/1 від 28.01.2010 року, № 0000142320/2 від 19.03.2010р., №0000142320/3 від 28.05.2010 року, якими позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 225049,5 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 150033 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 75016,5 грн.. З висновками відповідача позивач не погоджується, зазначає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач зазначає, що 24.07.2009 року було укладено договір купівлі-продажу між позивачем та ПП «Зерно Торг ФП-ШОД». Було вчинено господарську операцію за яким позивач купив в ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» біг-беги, мішки на загальну суму 900200 грн.. Разом з товаром ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» було оформлено та передано позивачу первинні документи на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку фіксується та підтверджується факт здійснення господарської операції (ст.ст.3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а саме: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, договір купівлі-продажу. Вказаний товар було передано на зберігальне зберігання «Зерно Торг ФП-ШОД» відповідно до акту прийому-передачі від 24.07.2009р.. На підставі отриманої від продавця податкової накладної позивач відніс до складу податкового кредиту з ПДВ в липні 2009р. 150033,34 грн. податку на додану вартість, оскільки п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку, який поставляє товари (послуги) податкова накладна. Зазначає, що причин для визнання договору купівлі - продажу бігбегів (10000 штук), мішків (205000 штук) від 24.07.2009р., по ціні біг-беги - 33,33 коп., та мішків по ціні 2,03 грн., на загальну суму 900200 грн., нікчемним у податкового органу не було.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги, в повному обсязі. Зазначив, що господарська операція по придбанню в ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» біг-бегів, мішків підтверджена належно оформленими первинними документами на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку фіксується та підтверджується факт здійснення господарської операції. Висновки відповідача про невірне декларування сум податку на додану вартість в липні 2009 року, зокрема невірне формування сум податкового кредиту, вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Повноважні представники відповідача проти позову заперечують, вважаючи, що оспорювані податкові повідомлення-рішення №0000142320/0 від 21.12.2009 року, №0000142320/1 від 28.01.2010 року, № 0000142320/2 від 19.03.2010р., №0000142320/3 від 28.05.2010р. є правомірними, а адміністративний позов необґрунтованим та безпідставним, просять у позові відмовити. Вказують на те, що 16.02.2009 року працівниками Старосинявського відділення Летичівської МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Хімпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., результати якої оформлені актом перевірки. В результаті перевірки було встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2009 року на суму 150033 грн., та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2009 року на суму 150033 грн., на підставі договору купівлі продажу біг бегів, мішків, який є нікчемним, так як такий договір не мав ніяких правових наслідків. Наявність податкових та видаткових накладних у позивача не є безумовним підтвердженням факту здійсненя господарської операції так як наведені у них відомості не можна ідентифікувати як такі, що відповідають дійсності які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства. Операції по взаємовідносинах позивача з ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» не мали реального характеру здійснення постачання товарно-матеріальних цінностей фактично перевіркою встановлено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов»язаних рахунках бухгалтерського обліку, які регулюють дебіторську або кредиторську заборгованість, на підставі інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах податкових та видаткових накладних, які не дають повного і достатнього підтвердження фактичного здійснення господарської операції з купівлі-продажу біг-бегів, мішків.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в її взаємному звязку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наведеного нижче.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпостач» зареєстроване 18.07.2002 року Старосинявською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 18.07.2002 року за №0103, взято на податковий облік Старосинявським відділенням Летичівської МДПІ 30.07.2002р. за №336, зареєстроване платником ПДВ (свідоцтво від 02.08.2002р. №31711607).

Основними видами діяльності товариства є: оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля паливом; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оброблення металевих відходів та брухту чорних металів; бари; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.

В період часу з 23.11.2009р. по 11.11.2009р. працівниками Старосинявського відділення Летичівської МДПІ на підставі направлення від 23.11.2009р. №28, згідно із частиною 1-5 ст.11-1 Закону України від 4.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», направлення №30 від 07.12.2009р. на продовження термінів перевірки та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1484/2320/32013403 від 16.12.2009р., відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2009 року на суму 150033 грн. (рядок 18.1 Декларації з ПДВ) та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2009р. на 150033 грн. (рядок 27 Декларації з ПДВ).

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення Летичівською Міжрайонною ДПІ в особі Старосинявського відділення від 21.12.2009 року №0000142320/0, яким позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 225049,5 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 150033 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 75016,5 грн.. Всі послідуючі податкові повідомлення рішення були прийняті відповідачем внаслідок адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення - рішення №0000142320/0 від 21.12.2009 року, а саме: №0000142320/1 від 28.01.2010 року, № 0000142320/2 від 19.03.2010р., №0000142320/3 від 28.05.2010 року, якими позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 225049,5 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 150033 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 75016,5 грн..

Підставою для визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість є викладені в акті планової виїзної перевірки висновки відповідача щодо нікчемності операції по формуванню податкового кредиту ТОВ «Хімпостач» в липні 2009р. за рахунок взаємовідносин з ПП «Зерно Торг ФП ШОД», оскільки операції по взаємовідносинах позивача з ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» не мали реального характеру здійснення постачання товарно-матеріально цінностей фактично перевіркою встановлено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов»язаних рахунках бухгалтерського обліку, які регулюють дебіторську або кредиторську заборгованість, на підставі інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах податкових та видаткових накладних, які не дають повного і достатнього підтвердження фактичного здійснення господарської операції з купівлі-продажу біг-бегів, мішків. Вказують на те, що наявність податкових та видаткових накладних у позивача не є безумовним підтвердженням факту здійсненя господарської операції так як наведені у них відомості не можна ідентифікувати як такі, що відповідають дійсності які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства. Крім того, в акті зазначено, що відповідно до матеріалів перевірки ПП «Зерно Торг ФП-ШОД», наданих Каховською ОДПІ, встановлено відсутність фінансовогосподарської діяльності ПП “Зерно Торг ФП - ШОД”, за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань єдиним постачальником ПП “Зерно Торг ФП - ШОД” є ПП “Берта 2009” і згідно акту перевірки від 15.09.2009 року їхні правочини визнано недійсними, згідно інформаційних даних системи автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності ТОВ «Хімпостач» із ПП «Зерно Торг ФП-ШОД». Згідно довідки з ЄДРПОУ 16.12.09р. в ЄДР внесено рішення про визнання ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Судом встановлено, що 24.07.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпостач» та ПП «Зерно Торг ФП-ШОД», після отримання 01.07.2009р. пропозиції від ПП «Зерно Торг ФП-ШОД», був укладений договір купівлі-продажу біг-бегів, мішків. Відповідно до якого ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» зобовязувалось продати належний йому товар у власність ТОВ «Хімпостач» (покупець), а покупець зобовязувався прийняти товар біг-беги (кількість товару 10000 шт.), мішки (кількість товару 205000 штук) по ціні за одиницю товару біг-бег 33,33 грн., мішки 2,03 грн. на загальну суму 900200 грн.. Порядок передачі товару визначений п.3 договору, а саме: продавець зобовязаний передати товар покупцю у повному обсязі, який знаходиться на складі продавця; забезпечити покупця такими документами щодо товару: рахунком фактурою, видатковою накладною, податковою накладною та актом приймання-передачі; перехід права власності відбувається в момент одержання товару, що оформляється видатковою накладною.

Для підписання такого договору у м.Каховку був відряджений директор позивача, що підтверджується посвідченням на відрядження, яке видане на підставі наказу №16/в від 23.07.2009р..

На виконання умов договору купівлі-продажу від 24.07.2009р. було складено акт прийому-передачі майна за договором купівлі-продажу від 24.07.2009р. від 24.07.2009р., відповідно до якого покупець прийняв, а продавець передав майно, яке знаходиться на складі продавця, а саме: біг-беги у кількості 10000 штук та мішки поліпропіленові в кількості 205000 грн.. Даним актом визначено, що вищевказана кількість біг-бегів та мішків до 01.08.2009р. буде зберігатись на складі продавця безкоштовно, у звязку з тим, що домовлений перевізник не надав покупцю автотранспорт.

В послідуючому після укладання договору купівлі продажу від 24 липня 2009 року 27 липня 2009 року між позивачем та ПП “Зерно Торг ФП - ШОД” було укладено договір відповідального зберігання, що підтверджується обєктивно копією самого договору та копією акту приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 24 липня 2009 року.

Укладання такого договору відповідального зберігання свідчить про те, що ПП “Зерно Торг ФП - ШОД” визнав право власності на проданий товар за позивачем.

Згідно посвідчення про відрядження для отримання та перевезення товару був відряджений директор позивача, що підтверджується копією посвідчення про відрядження, яке видане на підставі наказу №17/в від 27.07.2009р..

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобовязань по договору від 24.07.2009 року ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» передало товар (біг-беги, мішки) позивачу. Факт передачі підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, рахунком - фактурою. На операцію з купівлі-продажу товару позивачеві ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» виписало податкову накладну з зазначенням товару, умовою поставки, кількості та вартості товару, що підтверджується податковою накладною від 24.07.2009р. №942 на суму 900200 грн. в тому числі ПДВ 150033,34 грн..

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно ч.2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Згідно зі ст.217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок визначення суми податкового кредиту по податку на додану вартість встановлений пунктом 7.4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч.2 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит вважається в тому числі і дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону 7.2.6. податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Закону, суд приходить до висновку, що позивач цілком законно відніс до свого податкового кредиту по податку на додану вартість у липні 2009 року податковий кредит в сумі 150033 грн., на підставі податкової накладної № 942 від 24.07.2009 року на загальну суму 900200 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 150033,34 грн., наданої позивачу ПП “Зерно Торг ФП - ШОД”.

Крім того, у підпункті 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому п.п. 7.2.1 ст.7 зазначеного Закону визначено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер і дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

А відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.01.2009р. №100160687, виданого Каховською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 361915421155, був зареєстрований платником ПДВ з 21.01.2009р. по 31.08.2009р.. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Господарсько торгівельна діяльність може здійснюватись в різних формах, в тому числі і у формі оптової чи роздрібної торгівлі і опосередковується господарськими договорами в тому числі і договорами купівлі продажу.

Правове регулювання договорів купівлі продажу здійснюється главою 54 ЦК України. Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі продажу може бути консесуальним або реальним, тобто не обовязкова негайна оплата отриманого товару покупцем.

Аналізуючи норми глави 54 ЦК України суд приходить до висновку, що основним документом який регулює відносини сторін при купівлі продажу є домовленість сторін виражена у любій формі, у тому числі і письмовій, що також підтверджується і ст. 627 ЦК України про свободу договору.

Жодна із статтей глави 54 ЦК України не зобовязує сторони договору до негайної оплати товару, обовязкового транспортування до покупця, заборони залишати куплений товар у продавця, навпаки ст.667 ЦК України зобовязує продавця у разі якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобовязаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Виходячи із викладеного суд приходить до висновку, що дії позивача, який отримав у продавця - ПП “Зерно Торг ФП - ШОД” товар і залишив його на відповідальне зберігання за договором, який був зовсім не обовязковий як видно із змісту ст.667 ЦК України, цілком законні.

Представники позивача не заперечують, що отриманий у власність товар не був оплачений у строки визначені договором купівлі продажу, разом з тим такі дії сторін також не суперечать нормам глави 54 ЦК України і є внутрішньою справою сторін у договорі.

Як зазначено вище, у судовому засіданні стороною позивача були надані документальні підтвердження щодо відрядження посадових осіб позивача для укладання договору, отримання та перевезення, підписання документів.

Акт прийому передачі товару, який на думку податкового органу не відповідає вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не може бути достатньою підставою для висновку щодо нікчемності договору купівлі продажу товару.

Що стосується акту перевірки від 18.09.2009 року, проведеної Каховською ОДПІ, яким встановлено відсутність фінансово господарської діяльності ПП “Зерно Торг ФП - ШОД” та даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань згідно яких єдиним постачальником ПП “Зерно Торг ФП - ШОД” є ПП “Берта 2009” і згідно акту перевірки від 15.09.2009 року їхні правочини визнано недійсними, то суд виходить із такого.

Судом встановлено, що єдиним документом який дає право позивачу на податковий кредит по податку на додану вартість є належним чином оформлена податкова накладна, яку позивач отримав і скористався своїм правом на податковий кредит.

Позивач як платник податку не може нести відповідальність за свого контрагента, тим більше за контрагента свого продавця, чинним законодавством такої відповідальності сторін не передбачено.Недобросовісна поведінка продавця чи його контрагента у сфері податкових відносин не впливає на право позивача по формуванню свого податкового кредиту.

Договір купівлі продажу від 24.07.2009 року відповідач вважає нікчемним, про що зроблено відповідний висновок в акті перевірки, а також такі обставини доводились представниками відповідача в судовому засіданні. Разом з тим, суд вважає, що підстав вважати такий договір нікчемним немає, за таких обставин.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1. ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Передбачені статтями 219, 220, 221, 224 ЦК України випадки нікчемності правочинів не відносяться до даного спору.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Договір купівлі-продажу укладений ТОВ «Хімпостач» з ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» не протирічить вимогам цивільного законодавства. В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору купівлі-продажу між ТОВ «Хімпостач» та ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» вимогам цивільного законодавства.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договір, позивач та його контрагент ПП «Зерно Торг ФП-ШОД» діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про отримання позивачем товару. Результати цієї операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпостач" до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Старосинявського відділення про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000142320/0 від 21.12.2009р., №0000142320/1 від 28.01.2010р., №0000142320/2 від 19.03.2010р., №0000142320/3 від 28.05.2010р. задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Старосинявського відділення №0000142320/0 від 21.12.2009р., №0000142320/1 від 28.01.2010р., №0000142320/2 від 19.03.2010р., №0000142320/3 від 28.05.2010р..

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2010 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя< для копії >Д.Л. Фелонюк

< для копії >< для копії >