Ухвала суду № 134823420, 10.03.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/20483/17

Провадження №1-кп/127/297/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 185 КК України відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020010007121 від 09.09.2016, №12016020020000162 від 20.12.2016, №12017020020003590 від 30.10.2017,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 185 КК України.

На адресу суду надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у зв`язку із закінченням строків давності.

Захисник ОСОБА_7 підтримала подане до суду клопотання, також зазначила, що наявні всі підстави для його задоволення, оскільки строки притягнення перервані не були з огляду на те, що ОСОБА_6 , було повідомлено про підозру лише після затримання, тобто після оголошення його у розшук на стадії досудового розслідування. Крім того, повідомила, що обвинувачений був оголошений у розшук лише формально, без жодних законних підстав, тому з моменту вручення останньої підозри сплинули строки визначені ст. 49 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлене клопотання, просив суд його задовольнити, крім того повідомив, що про перебування в розшуку він чує вперше, від органів досудового розслідування та суду не переховувався.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 підтримали клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження стосовно нього.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував щодо задоволення клопотання та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 .

Вислухавши клопотання сторони захисту, думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_6 маючи умисел на незаконне придбання, зберігання без мети збуту наркотичних засобів, при невстановлених обставинах, місця, дати та часу, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», незаконно придбав наркотичний засіб канабіс, який зберігав, без мети збуту.

09 вересня 2016 року, близько 02:10, працівниками поліції, біля будинку №67 по вул. Данила Нечая у м. Вінниці, був зупинений автомобіль марки ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , в ході огляду якого, в присутності понятих, із карти передніх пасажирських дверей було виявлено та вилучено один паперовий згорток із речовиною рослинного походження, в подрібненому стані, зеленого кольору та із кишені джинсів, які знаходились на задньому пасажирському сидінні автомобіля, також було виявлено та вилучено один паперовий згорток із речовиною рослинного походження, в подрібненому стані, зеленого кольору.

Згідно висновку №1445 від 20 грудня 2016 року надана на експертне дослідження речовина рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) 5,15 г.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.

Крім того, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання холодної зброї, при невстановлених обставинах, місця, дати та часу незаконно придбав ніж з ознаками холодної зброї, який в подальшому перевозив у автомобілі марки ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_1 .

В подальшому 09 вересня 2016 року о 02:10, працівниками поліції біля будинку №67 по вул. Данила Нечая у м. Вінниці, був зупинений автомобіль марки ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , в ході огляду якого, в присутності понятих, під переднім водійським сидінням було виявлено та вилучено ніж, з ознаками холодної зброї.

Відповідно до висновку експерта №378-Х від 06 жовтня 2016 року, ніж який було вилучено під час огляду місця події, відноситься до холодної зброї колюче-ріжучої дії. Даний ніж виготовлений заводським способом по типу ножів для виживання в тяжких умовах.

Так як, ОСОБА_6 після придбання, добровільно не здав до органів влади ніж, який відноситься до холодної зброї колюче-ріжучої дії, та продовжив його незаконне зберігання, чим порушив вимоги визначені «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 21 серпня 1998 року №622 та «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2012 року №576.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, а саме незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_4 19.12.2016 о 18:35 годині, маючи неприязні відносини з ОСОБА_8 та достовірно знаючи, що останній перебуває у магазині «Продуктова Лавка» за адресою: м. Вінниця, вул. Короленка, 1, зайшли до приміщення вищезазначеного магазину. Побачивши ОСОБА_8 у ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_4 із хуліганських спонукань, тобто із прагнення протиставити себе суспільству, показати зневагу до оточуючих та виявити свою грубу силу, виник умисел на грубе порушення громадського порядку.

Реалізовуючи свій умисел, нехтуючи загальноприйнятими нормами співжиття встановлених державою, правилами моралі, демонструючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, протиставляючи себе іншим громадянам з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю ОСОБА_4 перебуваючи у приміщенні магазину «Продуктова Лавка» в присутності продавців та покупців даного магазину розпочав сварку з ОСОБА_8 , після чого, зайшовши до кладового приміщення вищезазначеного магазину, вийняв з-під куртки заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень, схожий на резиновий молоток, який ОСОБА_4 приніс із собою, та підійшовши до ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_6 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, накинувся на ОСОБА_8 завдавши йому три удари предметом схожим на резиновий молоток в область голови. У свою чергу ОСОБА_6 , після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , також підійшов до ОСОБА_8 та завдав останньому один удар ліктем в область голови ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_4 залишили місце вчинення кримінального правопорушення.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1934 від 19.12.2016 у ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження синець на волокнистій частині голови, рана над правою бровою. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_8 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи 19.12.2016.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Приписами ст. 285 КПК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Обвинуваченому ОСОБА_6 судом роз`яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності, в зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою обставиною та роз`яснено суть обвинувачення, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, право на судове провадження в повному обсязі в загальному порядку, однак ОСОБА_6 наполягав на закритті даного кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 296 КК України та звільненні його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно ч. 1 ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

Частиною 8 ст. 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК України та у порядку, встановленому КПК України.

Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.

Визначені у ст. 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Частиною першою статті 49 КК України встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року (справа №735/1121/20, провадження №13-26кс22) міститься висновок щодо застосування норми права, відповідно до якого у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень передбачених за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 296 КК України, п`ятирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи час вчинення кримінальних правопорушень 09 вересня 2016 року та 19 грудня 2016 року, сплинув 19 грудня 2021 року.

Під ухиленням від слідства або суду варто розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника, про що вказано у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі №5-1кс15.

Під час з`ясування, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.

Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

Як вбачається з наданих суду документів 29 червня 2017 року постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_6 було оголошено в розшук та на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2017 року надано дозвіл на його затримання.

В подальшому, 04 вересня 2017 року ОСОБА_6 був затриманий на виконання ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2017 року.

Разом з тим, відповідно до повідомлення про підозру від 29 червня 2017 року слідчий за погодженням з прокурором повідомив ОСОБА_9 , який є рідним братом ОСОБА_6 про підозру у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 263 КК України.

Як встановлено у судовому засіданні, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, відповідно до положень ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку та було вчинене обвинуваченим 09 вересня 2016 року, а кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 296 КК України, згідно ч. 4 ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів та були вчинені 09 вересня 2016 року та 19 грудня 2016 року.

Таким чином, на час розгляду кримінального провадження в суді з дня вчинення ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень минув строк 9 років 2 місяці 19 днів, й відповідно закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Даних про те, що в зазначений термін ОСОБА_6 ухилявся від слідства матеріали кримінального провадження не містять. Відомості про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за вчинення інших кримінальних правопорушень протягом строку притягнення до відповідальності відсутні. Підстав, які б виключали застосування положень ст. 49 КК України у даному випадку, немає.

З огляду на вищевикладене, приписи ч. 2 ст. 49 КК України про зупинення перебігу давності у зв`язку з ухиленням від досудового слідства або суду до ОСОБА_6 не можуть бути застосовані, а застосуванню підлягають положення п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що клопотання підлягає задоволенню та ОСОБА_6 слід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 296 КК України, на підставі ст. 49 КК України та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284, 288 КПК України, а кримінальне провадження в даній частині закрити.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення судових експертиз №378-Х від 06.10.2016, №1445 від 20.12.2016, №1412 від 27.03.2017 віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 49 КК України, ст. ст. 100, 124, 126, 284286, 288, 370, 372, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 296 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності задовольнити.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 296 КК України закрити.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення судових експертиз №378-Х від 06.10.2016, №1445 від 20.12.2016, №1412 від 27.03.2017 в сумі 3612 грн. віднести на рахунок держави.

Речові докази в кримінальному провадженні, а саме: ніж, виявлений та вилучений під час огляду від 09.09.2016, речі поміщені до спец. пакету НДЕКЦ 3659287, речі поміщені до спец. пакету НДЕКЦ 2777892, після набрання ухвалою законної сили знищити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: