Рішення № 134823062, 16.02.2026, Барський районний суд Вінницької області

125/593/25

2/125/174/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Звертаючись до суду позивач зазначав, що 14.05.2021 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (далі Умови та Правила) з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Відповідачу було надано кредит в розмірі 30000,00 грн. строком на 36 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 50,00 % щорічно. Умови та Правила передбачають можливість зміни кредитного ліміту за рішенням банку. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та Правилами, які розміщені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами за договором. Відтак, станом на 30.03.2025 утворилась заборгованість у сумі 49675,31 грн, з яких: 28871,88 грн заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 20803,43 грн. заборгованість за процентами. Таким чином, позивач просив стягнути на його користь вказану суму з відповідача, а також судові витрати в розмірі 2422,00 грн.

31.10.2025 відповідач подав до суду відзив на позов, з наданням підтвердження надіслання відзиву позивачу. У відзиві відповідач просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що він є учасником бойових дій, є членом Добровольчого формування Боярської міської ради територіальної громади №1 208 окремого батальйону територіальної оборони Збройних Сил України, задіяний у виконанні завдань територіальної оборони та бойових розпоряджень. Зазначив, що з 16.03.2022 року він працював в Головному управлінні національної поліції в місті Києві та справно сплачував отриманий кредит, але після широкомасштабного вторгнення російської федерації взяв до рук зброю та вступив служити в добровольче формування, водночас намагався сплачувати кредит по мірі можливості. Відповідач визнав позов частково, просив суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього заборгованості за відсотками.

18.11.2025 року від представника позивача надійшли заперечення на відзив на позов. Заперечення полягають в тому, що відповідач підписав договір з Банком, кошти отримав, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача АТ «Акцент-Банк» - Ковальчук О.Ю. письмово просила розглянути справу без участі представника, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу в його відсутність, позов визнав частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 підписав за допомогою електронного підпису в АТ «Акцент-Банк» заяву про надання послуги «Швидка готівка» № А3К8СТ155101124901 від 14.05.2021 року, відповідно до якої просив надати йому кредит у сумі 30000 грн. строком на 36 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 50,00 % річних. ОСОБА_1 у заяві погодився, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір, примірник якого він отримав.

У Договорі визначено, що доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту є платіжна картка. Умовами Договору визначено, що у випадку порушення клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,07 % від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожний день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язань щодо повернення кредиту та процентів не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, те не може бути більшою за 15 % від суми простроченого платежу.

Отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується меморіальним ордером від 14.05.2021 року на суму 30000 грн. Окрім того, відповідач визнає вказану обставину.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором сума заборгованості станом на 30.03.2025 року становить 49675,31 грн., з яких 28871,88 грн. залишок заборгованості за тілом кредиту, 20803,43 грн. заборгованість за процентами. Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, є членом Добровольчого формування Боярської міської ради територіальної громади №1 ім. Євгена Коновальця НОМЕР_1 окремого батальйону територіальної оборони Збройних Сил України з 09.03.2022, задіяний у виконанні завдань територіальної оборони та бойових розпоряджень в межах Фастівського району систематично на постійній основі без будь-якого грошового забезпечення.

Вказане підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 06.11.2015, копією довідки №608 від 05.01.2024, яка видана командиром Добровольчого формування Боярської міської ради територіальної громади №1 ім. Євгена Коновальця.

Позивач стверджував, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 уклав з банком кредитний договір, приєднавшись до вказаних Умов та Правил, своїм підписом в анкеті-заяві підтвердив ознайомлення із ними. Також стверджував, що таким чином сторони узгодили умови кредитування. Однак аргумент позивача про ознайомлення відповідача з умовами кредитного договору до його підписання і узгодження сторонами умов кредитування спростовуються таким.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» (яка діяла на момент підписання анкети-заяви) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Як установлено судом, відповідачу було надано інформацію про умови кредитування у формі паспорта споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка».

Однак, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі ж правові висновки викладені у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

Згідно з частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач просив стягнути з відповідача, крім фактично використаного тіла кредиту (суми, отриманої в борг), заборгованість за процентами за користування кредитом.

Для визначення конкретних умов договору щодо нарахування цих процентів позивач посилався на долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини кредитного договору. Указані документи засвідчені лише підписом позивача. Підпис відповідача про ознайомлення саме з цими умовами кредитування відсутній.

В анкеті-заяві від 14.05.2021 року не зазначено, що відповідач звернувся за отриманням саме кредитних послуг, відтак розмір наданого кредитного ліміту і процентна ставка не вказані, відсутні умови договору про строки повернення коштів і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Ознайомлення відповідача з повним текстом Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифами банку до моменту підписання анкети-заяви не підтверджено належними доказами, оскільки позивач не надав підписаного відповідачем примірника цих документів. Не зміг позивач довести і той факт, що саме додані до позовної заяви Умови та Правила були опубліковані на сайті позивача станом на момент підписання анкети-заяви.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У цьому випадку умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив позивач банківська установа. Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Роздруківки із сайту банку Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінюються самим банком. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З огляду на основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17-ц), яка набула характеру усталеної судової практики. Такі ж висновки Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду повторив і в постановах від 09.11.2020 у справі № 369/7143/15-ц, від 03.08.2022 у справі № 156/268/21.

Таким чином, позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, що сторони узгодили сторони умови кредитування. Відтак, суд відхиляє як доказ наявності заборгованості за процентами наданий позивачем розрахунок, оскільки суд позбавлений можливості визначити, які саме умови нарахування процентів за користування кредитними коштами були актуальними на момент підписання відповідачем анкети-заяви.

Крім того, як установлено судом, відповідач є учасником бойових дій, є членом Добровольчого формування Боярської міської ради територіальної громади №1 ім. Євгена Коновальця НОМЕР_1 окремого батальйону територіальної оборони Збройних Сил України з 09.03.2022, задіяний у виконанні завдань територіальної оборони та бойових розпоряджень в межах Фастівського району систематично на постійній основі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Отже, з 09.03.2022 в силу вказаний законодавчих приписів відповідачу не повинні нараховуватись проценти за користування кредитом.

З наведених мотивів нараховані банком проценти за користування кредитними коштами в сумі 20803,43 грн стягненню не підлягають.

Однак, як установлено судом, відповідач здійснював витрати грошових коштів в межах кредитного ліміту, тому зобов`язаний повернути фактично витрачені кошти, виходячи з такого.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини 2 статті 1054 ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Витрачені позичальником кошти в межах кредитного ліміту становлять тіло кредиту.

Згідно із наданим банком розрахунком кредитної заборгованості і випискою за рахунком заборгованість за тілом кредиту станом на 30.03.2025 року становить 28871,88 грн.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості за тілом кредиту та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру заборгованості по тілу кредиту, оскільки відповідач визнав акт здійснення витрат кредитних коштів. Подібні правові висновки щодо доказової сили виписок за банківськими рахунками викладені у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц.

Оскільки підписана відповідачем анкета-заява не містить строків повернення кредиту, то до правовідносин сторін слід застосувати норми абзацу 2 частини 1 статті 1049 ЦК України. Згідно із такими, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, з відповідача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 28871,88 грн. Таким чином, позов АТ «Акцент-Банк» підлягає задоволенню частково на суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28871,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 1407,90 грн пропорційно до задоволених позовних вимог (позов задоволено на 58,12 %).

Відповідач, як учасник бойових дій, відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, тобто у випадках, коли він звертається до суду за захистом своїх прав. Відтак, у разі, коли учасник бойових дій є відповідачем у справі, то він не звільняється від відшкодування витрат позивача на сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 293, 294, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28871,88 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати на сплату судового збору в сумі 1407,90 гривень.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя: