Рішення № 134818244, 13.03.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1045/26

Провадження № 2-о/357/102/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Примак А. М., ,

За участі: заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: 1) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; 2) Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, про встановлення факту перебування на утриманні,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 26 січня 2026 року звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою, в якій просить встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні у свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява обґрунтована тим, що заявниця 04 листопада 1989 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 . Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік заявниці ОСОБА_2 , з яким заявниця постійно проживала за однією адресою, проте були зареєстровані за різними адресами. За життя чоловік заявниці отримував пенсію, яку повністю віддавав їй для утримання квартири, оплату комунальних послуг, придбання одягу та продуктів харчування. Заявниця є особою з інвалідністю 2 групи. Розмір пенсії чоловіка становив 8112,433 грн, розмір пенсії заявниці становить 3038,00 грн. Заявниця перебувала на утриманні у свого чоловіка і його допомога була для заявниці постійним і основним джерелом для існування. Після смерті чоловіка заявниці звернулася до Пенсійного фонду України із заявою, у якій просила оформити пенсію по втраті годувальника, проте листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16 грудня 2025 року їй було відмовлено у перерахунку пенсії та роз`яснено необхідність подачі документу про перебування на утриманні у померлого чоловіка.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу 26 січня 2026 року передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 27 січня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд за правилами окремого провадження у відкритому судовому засіданні на 13 березня 2026 року

13 лютого 2026 року на адресу суду надійшло пояснення від заінтересованої особи Головного управлінь Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому представник заінтересованої особи просив суд розглядати справу за його відсутності та пояснив відмову у задоволенні зави про перерахунок пенсії ОСОБА_1 тим, що не надано документів померлого годувальника та довідку про підтвердження перебування на утриманні у померлого годувальника чи відомості про проживання заявника за однією адресою із померлим годувальникам.

В судовому засіданні 13 березня 2026 року заявниця підтримала свою заяву та просила суд її задоволити з підстав, викладених у заяві по суті. Додатково пояснила суду, що на протязі 36 років вона проживала спільно з чоловіком , проте вона була зареєстрована адресою квартири своєї доньки, хоча фактично проживала за адресою чоловіка. У чоловіка була пенсія близько 8000,00 грн, у неї пенсія по інвалідності близько 3000,00 грн.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 показала суду, що вона є сусідкою на площадці в одному під`їзді із ОСОБА_6 . ОСОБА_7 постійно проживала зі своїм померлим чоловіком ОСОБА_8 в будинку по АДРЕСА_1 , до смерті останнього. Вказану сім`ю вона знає з 1998 року. ОСОБА_9 була постійно на утриманні у свого чоловіка ОСОБА_10 , який працював, отримував пенсію та утримував сім`ю. ОСОБА_7 не працювала.

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 показала суду, що вона з 2005 року знайома із родиною ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Вказана родина постійно проживала в будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_14 помер від інсульту восени 2025 року. ОСОБА_14 постійно утримував сім`ю та говорив про те, що дружина не має працювати, а має доглядати за сім`єю, дітьми та онуками Крім того, в ОСОБА_7 була група інвалідності.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Заявниця з 04 листопада 1989 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 був зареєстрований з 07.09.1995 року по 08.10.2025 року по АДРЕСА_2 . Заявниця за вказаною адресою була зареєстрована з 07.09.1995 до 19.10.2016.

Заявниця з 01.07.2012 є особою з інвалідністю, другої групи, довічно.

Заявницею надано до суду спільно з померлим фотографії, зокрема, зроблені під час святкувань.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.1.22025 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні/перерахунку пенсії, з пенсії по інвалідності на пенсію в по втраті годувальника через відсутність довідки про перебування на утриманні у померлого або відомостей про місце проживання заявниці разом з померлим годувальником.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, провадження № 61-15630св23).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, провадження № 11-150апп23.

У справі, що розглядається, заявниця звернулася із заявою про встановлення факту перебування на утриманні померлого чоловіка, так як Головним управдінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у переході з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника.

Встановлення факту перебування на утриманні у померлого чоловіка до смерті останнього необхідне заявнику для того, що вона могла отримувати пенсію по втраті годувальника замість пенсії по інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III груп інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наведено перелік осіб, які вважаються непрацездатними, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

В частині, ч. 3 вказаної статті 36 Закону№ 1058-ІV наведено перелік членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, а саме: особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Окремо, в частині 3 ст. 36 Закону № 1058-ІV встановлено, що члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаний органами Пенсійного фонду.

Враховуючи те, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що заявниця з 1989 року до 07.10.2025 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 по день смерті останнього, фактично проживала спільно з чоловіком за місцем реєстрації останнього ( АДРЕСА_2 , що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , суд вважає підтвердженими доводи заявниці про перебування її на утриманні у померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_2 .

На підтвердження вказаному слугує і те, що заявниці з 01 липня 2012 року встановлено другу групу інвалідності, довічно.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні у померлого чоловіка ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та ст. ст. 13, 76-81, 89, 263-265, 293, 294, 315-317, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: 1) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; 2) Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, про встановлення факту перебування на утриманні задовольнити повністю.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні у свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересовані особи:

1.Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, місце знаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ: 21910427.

2.Головне управління Пенсійного фонду в Київській області, місце знаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ: 22933548.

Суддя М. М. Бебешко