Ухвала суду № 134815997, 10.03.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кс/742/289/26

Єдиний унікальний № 742/4772/25

УХВАЛА

іменем України

10 березня 2026 року місто Прилуки

Слідчий суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника ТОВ «Каір-Сервіс» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна та повернення грошових коштів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025275420000256 від 20.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Каір-Сервіс» - адвокат ОСОБА_3 повторно звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна та повернення грошових коштів, який накладений ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.09.2025 у справі №742/4772/25 на грошові кошти в сумі 2 968 239 грн.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 20.08.2025 на підставі заяви директора ТОВ «КАІР-СЕРВІС» було зареєстроване кримінальне провадження за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 190 ККУ. Суть повідомлення про скоєння кримінального правопорушення зводилася до того, що шахрайським способом з рахунку підприємства були неправомірно перераховані грошові кошти на рахунок невідомих компаній у різних банківських установах. Після звернення директора до обслуговуючого банку частина коштів була повернута. Станом на 25.09.2025 року залишилися неповернуті кошти в сумі 2 968 239,00 грн. Зокрема, ця сума двома транзакціями обліковується на рахунку ТОВ UA 351005000002600887926117 в УкрсибБанк: 987 409,00 грн. і 1 980 830,00 грн. Для збереження коштів у рамках кримінального провадження 19.09.2025 року ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області накладено арешт на грошові кошти. Заявник зазначає, що кошти є власністю потерпілого - ТОВ «КАР-СЕРВІС», а не ТОВ «ДЕРЕВИНАБУД» та просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.09.2025 року у кримінальному провадженні № 12025275420000256, на грошові кошти в сумі 2 968 239,00 грн, які обліковуються на рахунку НОМЕР_1 ТОВ «ДЕРЕВИНАБУД» (ЄДРПОУ 45845135) в АТ «Укрсиббанк», а також зобов?язати АТ «Укрсиббанк» здійснити перерахування грошових коштів у сумі 2 968 239,00 грн, що обліковуються на рахунку НОМЕР_1 ТО «ДЕРЕВИНАБУД» (ЄДРПОУ 45845135), на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ТОВ «КАР-СЕРВІС» (ЄДРПОУ 31525768) в АТ «Райффайзен Банк».

Згідно ухвали слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Каір-Сервіс» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна та повернення грошових коштів, накладеного ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.09.2025 у справі №742/4772/25.

Посилаючись на нові обставини, підтверджені письмовими поясненнями банку у попередній справі, а саме, що грошові кошти є предметом кримінального правопорушення, належать ТОВ «КАІР-СЕРВІС», збережені у повному обсязі, та можуть бути повернуті законному власнику на підставі ухвали слідчого судді, що підтверджує правову позицію заявника та істотно змінюють оцінку необхідності подальшого застосування арешту, тобто подальше застосування арешту втратило свою процесуальну мету, у зв`язку з чим представник ТОВ «Каір-Сервіс» адвокат ОСОБА_3 повторно звернувся до слідчого судді з клопотанням.

У судове засідання представник заявника ОСОБА_3 не з`явився, проте попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутність, своє клопотання підтримав, просив задовольнити.

Слідчий, прокурор та представник АТ «Укрсиббанк» у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про розгляд даного клопотання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025275420000256 від 20.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України

У ході досудового розслідування встановлено, що 20.08.2025 до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області надійшла заява від директора ТОВ «КАІР-Сервіс», про те, що невстановлена особа, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в розмірі 2 968 239, 00 грн які перебували на рахунку товариства НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Райфайзен Банк».

Даний факт внесений до ЄРДР №12025275420000256 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.09.2025 у справі №742/4772/25 на грошові кошти в сумі 2 968 239 грн.

Слідчий суддя при постановленні ухвали від 19.09.2025 про арешт майна прийшов до висновку, що зазначені в клопотанні грошові кошти підпадають під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, оскільки можуть бути об`єктом кримінально протиправних дій, отримане (набуте) внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Майно, на яке просить накласти арешт слідчий є предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Ці обставини доведено слідчим доданими до клопотання доказами, а відтак існують реальні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження і використання як доказів у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Однією із загальних засад кримінального провадження, згідно п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК, є законність, що передбачає обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції, цього кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до дефініції, що міститься у п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

В той же час, пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, системний аналіз наведених норм КПК дає підстави дійти висновку про те, що до компетенції слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.

Статтею 100 (Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію) КПК України, чітко розмежовано компетенцію слідчого судді та суду щодо вирішення питання долі речових доказів.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, речові докази відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. При цьому їх зберігання є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК, та умовою дотримання прав осіб, права котрих було обмежено, у тому числі й майнові, щодо речей чи майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і на яке ухвалою слідчого судді уже накладено арешт.

Статтею 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166,170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 100 КПК України, речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

Як слідує з п.4 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171 - 174 цього Кодексу. При цьому: майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.

Згідно п. 21 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 речові докази у вигляді грошей (у готівковій формі) у національній валюті України або іноземній валюті передаються для зберігання, крім зберігання в індивідуальних сейфах, уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання (далі - уповноважений банк), з їх описом із зазначенням найменування та номіналу, номерів банкнот, який додається до супровідного листа. У разі коли гроші (у готівковій формі) у національній валюті України чи іноземній валюті не містять слідів кримінального правопорушення, вони можуть передаватись уповноваженому банку без зазначення їх номіналу та номерів банкнот та зараховуватися на спеціально визначені для цієї мети депозитні рахунки (далі - депозитний рахунок) або у разі письмової відмови банку передаватися для зберігання в індивідуальних сейфах уповноваженого банку.

Окрім того, згідно ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зі ст.174 ч.1 КПК України вбачається, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Згідно зі ст.7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Зважаючи на встановлені обставини кримінального провадження, приймаючи до уваги, що вилучені грошові кошти ідентифіковані, їх походження встановлене, процесуальний статус визначений, а їх збереження забезпечене, з моменту постановлення ухвали судді про накладення арешту на грошові кошти від 19.09.2025 та попередньої ухвали суду від 12.11.2025 про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, минув тривалий проміжок часу, який свідчить про втрату актуальності заходу забезпечення кримінального провадження та призводить до надмірного порушення прав власника, оскільки вказані кошти мають статус речових доказів (ст. 98 КПК), вони перебувають у спеціальному режимі кримінально-процесуального регулювання. Стаття 100 КПК чітко визначає, що речові докази повинні бути збережені до набрання рішенням суду законної сили. Банківська установа не наділена повноваженнями щодо визначення титулу власності на арештовані активи. Право на повернення майна законному власнику (ч. 9 ст. 100 КПК) є безумовним у разі скасування арешту, незалежно від того, на чиєму рахунку ці кошти фізично опинилися внаслідок неправомірних дій третіх осіб або технічних процедур банку, а оскільки їх тривале фізичне зберігання на рахунку банку суперечить інтересам правосуддя та принципу розумності, оскільки знецінення активів внаслідок інфляційних процесів призводить до фактичної втрати їхньої вартості, що порушує право власності (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини), слідчий суддя дійшов до переконання, що органом досудового розслідування не доведено, що дані грошові кошти потребують подальшого вжиття заходів для їх збереження, у зв`язку з чим, клопотання про скасування арешту є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 98, 107, 170 - 174, 309, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ТОВ «Каір-Сервіс» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна та повернення грошових коштів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025275420000256 від 20.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України - задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.09.2025 року у кримінальному провадженні № 12025275420000256, на грошові кошти в сумі 2 968 239,00 грн, які обліковуються на рахунку НОМЕР_1 ТОВ «ДЕРЕВИНАБУД» (ЄДРПОУ 45845135) в АТ «Укрсиббанк» - скасувати.

Визначити долю речових доказів, а саме грошових коштів у розмірі 2 968 239,00 грн., які перебувають на рахунку НОМЕР_1 ТОВ «ДЕРЕВИНАБУД» (ЄДРПОУ 45845135) в АТ «Укрсиббанк», шляхом повернення їх на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ТОВ «КАР-СЕРВІС» (ЄДРПОУ 31525768) в АТ «Райффайзен Банк».

Зобов`язати посадових осіб АТ «Укрсиббанк» (код 09807750) юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, негайно вчинити дії після отримання ухвали з перерахування грошових коштів у розмірі 2 968 239,00 грн, що обліковуються на рахунку НОМЕР_1 ТОВ «ДЕРЕВИНАБУД» (ЄДРПОУ 45845135), на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ТОВ «КАР-СЕРВІС» (ЄДРПОУ 31525768) в АТ «Райффайзен Банк».

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_4