Рішення № 134805445, 13.03.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року Справа № 280/667/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі третя особа 1), Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - третя особа 2), в якому позивач просить суд:

зняти арешт з карткового рахунку НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ЄДРПОУ 14360570 МФО 305299, який відкрито на моє ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 ;

зобов`язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ШАРОВА Вячеслава Миколайовича невідкладно направити постанову в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» після набрання рішенням законної про скасування арешту карткового рахунку НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ЄДРПОУ 14360570 МФО 305299, який відкрито на ім`я - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 .

Ухвалою суду від 02.02.2026 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 09.02.2026 відкрито спрощене провадження у справі, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх його відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, в результаті чого було арештовано рахунок на ім`я позивача НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» для зарахування мені заробітної плати (грошового забезпечення). Позивач зазначає, що накладення арешту на кошти, що містяться на вищезазначеному рахунку, означає неможливість позивачу розпоряджатися коштами не лише у розмірі відрахувань, який встановлено частиною 2 статті 70 Закону №1404-VIII, але й у повному обсязі. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що виконавець може накладати, арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону. Відповідач вказує на те, що арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу). Відповідач зазначає, що арешт коштів є цілком законним і відповідає нормам чинного законодавства. Проходження боржником військової служби не перешкоджає здійсненню виконавчих дій і подальшого звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 . Відповідач вважає, що рахунок НОМЕР_1 , не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ві третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.08.2025 №1692 на громадянина ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

23.01.2026 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шаровим В.М. відкрито виконавче провадження №80061222 з примусового виконання вищезазначеної постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.08.2025 №1692.

Також, 23.01.2026 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП №80061222, якою накладено накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що в результаті винесення постанови було накладено арешт на картковий рахунок НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на який позивач отримує грошове забезпечення як військовослужбовець.

Позивач вважає накладення арешту на зазначений рахунок протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття зазначених постанов в частині стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Згідно ч.4 ст.48 Закону №1404-VІІІ на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною 1 статті 56 Закону №1404-VІІІ визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №1404-VІІІ арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно ч.3 ст.56 Закону №1404-VІІІ арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.4 ст.56 Закону №1404-VІІІ).

Судом встановлено, що постановою про арешт коштів боржника від 23.01.2026 ВП №80061222 було накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37872,2 гривня (UAH).

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказував на те, що державний виконавець не мав права накладати арешт на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , оскільки такий рахунок використовується позивачем для отримання грошового забезпечення, а відповідно арешт має бути зняти на підставі приписів п.1 ч.4 ст.56 Закону №1404-VІІІ.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.4 ст.56 Закону №1404-VІІІ підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що постановою про арешт коштів боржника від 23.01.2026 ВП №80061222 державний виконавець не накладав арешт безпосередньо на р/р НОМЕР_1 , який як стверджує позивач ним використовується для отримання грошового забезпечення.

Арешт був накладений на всі грошові кошти, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Суд зазначає, що згідно із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 16 липня 2020 року в справі №1.380.2019.006270 та від 18 квітня 2022 року в справі №640/19274/20, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, окрім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їхнього знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених у постанові від 20 квітня 2022 року в справі №756/8815/20, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, окрім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону №1404-VІІІ). При цьому передбачене абзацом 2 частини другої статті 59 Закону №1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до пункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

У постановах від 14 серпня 2024 року в справі №338/1125/23 та від 29 січня 2025 року в справі №279/809/24 Верховний Суд констатував, що саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їхнього обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ. У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їхнє подальше списання не можна вважати протиправними.

Отже, за сформованою судовою практикою, Закон №1404-VІІІ не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 указаного Закону такий обов`язок покладає на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт коштів, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову про арешт коштів боржника без виконання. Водночас обов`язок виконавця полягає у знятті арешту з коштів на рахунку боржника саме за умови надання документального підтвердження, що відповідний рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, банком або боржником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 14.08.2025 по справі №320/14377/23.

У даному випадку судом встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» не повідомляв відповідача про те, що рахунок НОМЕР_1 має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, а відповідно у відповідача відсутні підстави для зняття арешту.

Також, судом з листа АТ КБ «Приватбанк» від 24-02-2026 №20.1.0.0.0/7-260126/90665 встановлено, що банк просив позивача надати докази на підтвердження того, що арешт було накладено на грошові кошти, на які не може бути звернено стягнення відповідно до чинного законодавства України, а також рекомендовано сформувати у системі Інтернет-банкінгу Приват24 довідку про цільове призначення картки та звернутися з вказаною довідкою до виконавчої служби для зняття арешту з таких грошових коштів.

Відомостей про те, що рахунок позивача НОМЕР_1 має спеціальний режим використання та/або на ньому наявні кошти, накладення арешту на які заборонено законом, вказана довідка не містить.

Отже, не виключена можливість надходження на спірний картковий рахунок окрім заробітної плати позивача і інших надходжень.

На підставі викладеного суд зазначає, що порушень порядку накладення арешту на кошти боржника, встановленого Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено, оскільки доказів на підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом згідно із Законом України «Про виконавче провадження», до відповідача не надходило.

Таким чином, суд дійшов висновку, щодо відсутності ознак протиправної бездіяльності відповідача стосовно не зняття арешту з коштів боржника, що надходять на рахунок НОМЕР_1 , з огляду на відсутність підстав для вчинення державним виконавцем таких дій.

Стосовно посилань позивача на те, що накладення арешту на вищевказаний рахунок перешкоджає йому можливості придбати їжу та інші необхідні рече для життя, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 1 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1404-VІІІ тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX: фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

З листа АТ КБ «Приватбанк» від 24-02-2026 №20.1.0.0.0/7-260126/90665 судом встановлено, що Банком отримано постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій. Зазначено, що Банком виконана відповідна постанова та за визначеним у постанові рахунком забезпечено здійснення видаткових операцій на суму коштів у розмірі визначеному у підпункті 1 пункту 10-2 Розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, на даний час позивач має право розпоряджатися грошовими коштами у встановленому розмірі для покриття потреб для придбання їжі та інших потреб.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що державний виконавець під час прийняття спірної постанови діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Зазначені обставини зумовлюють висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69005, м.Запоріжжя, майдан Профспілок, буд.5 каб.108, код ЄДРПОУ 44993352), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ 14360570), про скасування арешту відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його прийняття.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова